Гроші України

На території нашої країни «ходили» і застосовуються в даний час різні гроші та їх форми. Найпершими грошима в межах України вважаються монети давньогрецьких полісів та Боспорського царства. Побутували також римські монети — динарії. У VI-VII ст. анти, які населяли тоді українські землі, користувались візантійськими монетами: соліди (золоті), гексаграми (срібні) та поліси (мідні).

За доби Київської Русі протягом ІХ-Х ст. основною грошовою одиницею був арабський диргем — срібна монета, що пізніше дорівнювала київській ногаті. Першою спробою створення власної валюти стало карбування при князі Володимиру Великому київських злотни-ків (4,4 г золота) і срібняків (від 1,73 до 4,68 г срібла). На лицьовому боці їх карбувалося зображення самого князя, на зворотному — кня¬жий родовий знак — тризуб. До появи гривні значною була також роль худоби як грошей. Казна князя називалася тоді скотницею, а скарбник — скотником.

В ХІ-ХІІ ст. у Київській Русі складається так звана кунна система грошей, якими були хутра куниць та ін. звірів. Лічильною одиницею служила гривня. Історики відтворили таке співвідношення різних грошових номіналів тодішнього часу: одна гривня = 20 ногатам = 25 ку-нам = 50 резанам, а у XII ст. — одна гривня = 50 кунам = 100 віверицям (шкіркам білки). Одна резана дорівнювала половині диргему, або ди-нарію 1,02 г. Назва «гривня» походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, яку носили на шиї (на «загривку»).

Кунні гроші як загальний еквівалент вартості утруднювали процес обміну (перевезення шкір, їх зберігання, громіздкість тощо). Тому виникла потреба у карбуванні монет. Гривня мала два різновиди: київський — злиток срібла шестикутної форми вагою від 160 г (ХІ-ХІІ ст.) до 196 г (XIII ст.) і чернігівський — срібна гривня ромбоподібної форми з постійною вагою 196г. Крім срібної, у XII ст. існували також золоті гривні, які поділялися на 72 злотники. У XIII ст. з'явилися також карбованці — срібні злитки, вдвічі менші за гривню.

Надалі були і інші спроби запровадити на українських землях свою грошову систему. Однак з кінця XIV ст. вони припинились. Україну заполонили польські та литовські гроші. Основною одиницею стає «гріш», побутують монети: півгроші, третяки (тригроші), шостаки (шестигроші); потрапляли також генуезькі аспри, кримсько-татарські акче та ін. Наприкінці XVIII ст. на східноукраїнських землях запанували російські карбованець і копійка, на західних — австрійські копійка та крейцер.

Слово «гривня» все ж збереглося в українській мові. Ним називали різні монети аж до 10 коп. у радянські часи («гривеник»). Те ж сталося і з польською злотого, яка перейшла на монету 15 коп. («злотник»).

Історичне відродження гривні почалося після проголошення 18 липня 1917 р. Української Народної Республіки. Спочатку валютою було визначено карбованець, вартість якого сягала 17,424 долі щиро¬го золота (1 доля = 0,044 г). 19 грудня того ж року було видруковано перший грошовий знак УНР — паперову купюру «100 карбованців». Цей напис подавався мовами чотирьох найчисленніших націй, що проживають на території країни — українською, російською, поль¬ською і єврейською (іврит). Згодом Центральна Рада 1 березня 1918 р. прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — грив¬ні (0,7742 г. чистого злота), яка поділялася на 100 шагів і рівнялася Уг карбованця.

Під час грошової реформи 1922-1924 рр., тепер уже в Радянській Україні в обіг був введений спочатку паперовий, а потім золотий чер¬вінець вагою 8,6г. (період непу). Поряд з ним використовували й інші знаки. Після реформи був введений курс карбованця, який дорівнював 1/10 червінця, що стало моментом остаточного утвердження радян¬ської валюти. В 1961 р. встановлено золотий вміст рубля — 0, 987412 г чистого золота (1 долар = 82,9 коп.).

Сучасними грошима України спочатку у 1992 р. стала тимчасова валюта — купоно-карбованець. Саме він став жертвою інфляції в 1992-1995 рр. У вересні 1996 р. в результаті грошової реформи укра¬їнський карбованець був замінений на національну валюту — гривню. Курс був такий: 100 000 крб. = 1 грн. Але новітній час для гривні виявив¬ся несприятливим, тому її курс падає. В умовах кризи більша частина готівки знаходиться в тіньовому обороті, а суб'єкти ринку, щоб зайве не ризикувати, віддають перевагу у своїх розрахунках іноземним валютам. Але все-таки запровадження своїх грошей стало знаменною подією для України, бо вони — невід'ємний атрибут державності. В резуль¬таті це прискорило рух грошей, надходження їх на рахунки в банках, відроджуються заощадження населення (депозити), що є свідченням зростання довіри до національної валюти.