Функції грошей

Сутність грошей комплексно розкривається у виконуваних ними функціях. В товарному господарстві гроші виконують п'ять функцій: 1) міра вартості, 2) засіб обігу, 3) засіб утворення скарбів та накопичення, 4) засіб платежу, 5) світові гроші. Що правда, в західній економічній літературі окремо не виділяють функцію платежу, яку поєднують із засобом обігу, а також світові гроші, бо вони виконують будь-яку функцію. Але метод наукової абстракції дозволяє поглиблено аналізувати процес генезису грошей, окремо вивчати всі їх функції, які найбільш ґрунтовно були висвітлені К. Марксом.

Гроші як міра вартості — перша і основна їх функція. Вона зумовлюється самою природою грошей як всезагальним еквівалентом. Всі решта функцій випливають з першої і пов'язані нею. Функція міри вартості полягає в тому, що вартість усіх товарів виражається в грошах (цінах). Тобто, гроші служать матеріалом для вимірювання товарних вартостей.

Але не гроші роблять товари порівняльними у вартостях. Навпаки. Саме тому, що всі товари як вартості представляють собою уречевле¬ну людську працю, вони можуть вимірювати свої вартості одним і тим же специфічним товаром, перетворюючи останній у загальну для них міру вартості, або в гроші.

Вартість різних товарів виражається ідеально у певних кількостях золота. Прийнята вагова кількість золота за одиницю виміру в якості грошової одиниці називається масштабом цін.

Необхідно розрізняти міру вартості і масштаб цін. Перша — функція соціальна: за вираженням вартості товарів приховується зведення усіх видів конкретної праці до абстрактної праці. Це відбувається об'єктивно. Напроти, масштаб цін виконує чисто технічну функцію, він суб'єктивно встановлюється державою у законодавчому порядку. Функція грошей як міри вартості реалізується через масштаб цін у процесі стихійного ціноутворення.

З появою грошей безпосередній обмін товару на товар (Т1 -Т2) змінився на процес обігу товарів (Т1 - Г - Т2): перетворення товару на гроші (продаж) і зворотне перетворення грошей на інший товар (купівля). Інакше кажучи, у процесі товарного обігу гроші відіграють роль посередника в обміні товарів. В цьому й полягає така функція грошей як засіб обігу.

На відміну від функції вартості, яку виконують лише ідеальні (повноцінні) гроші, для здійснення засобу обігу гроші повинні бути в наявності. Тобто необхідні реальні гроші. Крім того, засобом обігу можуть служити й неповноцінні гроші (знаки вартості). Паперові гроші не можуть прямо виконувати функцію міри вартості, оскільки вони не мають власної вартості. Паперові гроші є знаками золота, які виступають в якості засобів обігу. Кожна держава у межах своєї країни примусово встановлює курс паперових грошей. Надмірний їх випуск часто використовується для перекладання державних витрат на плечі населення. За рахунок зниження життєвого рівня більшості людей збагачується невелика частина суспільства, що відбувається під час інфляції.

Функція грошей як засіб утворення скарбів та накопичення полягає в тому, що гроші ніби розривають свій обіг, коли товари продаються не для придбання інших товарів, а для збирання грошей, їх нагромадження. Продавець товарів перетворюється у носія скарбів. З розширенням товарного обігу зростає влада грошей. Вони стають втіленням багатства, перетворюються у знаряддя панування володаря грошей над іншими людьми.

Слід мати на увазі, що функцію скарбів можуть виконувати лише повноцінні (золоті) і реальні гроші. В період золотого стандарту скарби здійснювали роль стихійного регулятора грошового обігу: частина золотих грошей виходила з обігу, або поверталась до нього у випадку зміни товарообороту. При цьому кількість грошей завжди відповіда¬ла необхідності їх в обігу. На сучасному етапі паперові гроші функції скарбів не виконують, оскільки не існує розміну грошових знаків на золото. Але має місце накопичення паперових та ін. замінників гро¬шей, що викликає певні суперечності, створює формальні можливості для інфляції та економічної кризи.

З розвитком товарного виробництва у результаті виникнення кредитних відносин гроші стали здійснювати функцію платежу. Наприклад, виробники сільгосптехніки намагаються її реалізувати після закінчення технологічного виготовлення, але фермери ще не закінчили процес виробництва своєї продукції в даний момент, а тому не мають наявних грошей для придбання необхідних їм знарядь праці. В такому разі можлива продажа машин у кредит, тобто з відстрочкою сплати за товар. Продавець стає кредитором, а покупець боржником. Взамін на отриманий товар фермер видає машиновиробнику боргове зобов'язання — вексель, по якому покупець обов'язково має сплатити вартість товару через певний строк.

Під час продажі товарів у кредит гроші виступають ідеально як міра вартості, засобом же обігу служить боргове зобов'язання (вексель). При настанні строку виплати грошей вони поступають в обіг, але не як засіб обігу, тобто не як гроші, безпосередньо протиставлені товарам, а як засіб платежу. Гроші служать також засобом платежу при видачі заробітної плати, сплати податків, проїзду у громадському транспорті і т. д.

Функція платежу породжує свої суперечності, посилює можливості економічної кризи. Річ в тому, що в умовах ринку багато товаровиробників пов'язані між собою кредитними угодами. Неплатоспроможність частини їх може потягти створення аналогічної ситуації для інших. Серйозна криза неплатежів, зокрема, руйнівно вплинула на економіку України в новітній період нашої історії.

Функція світових грошей є наслідком розвитку міжнародного товарообміну та інших форм співробітництва. Цю функцію ідеально може виконувати лише золото, бо яку б назву не носила монета (чи злиток) благородного металу, на світовому ринку вона знаходиться в обігу тільки по дійсній вартості наявного в ній металу. Але зараз функцію світових грошей виконують вільно конвертовані національні валюти найбільш розвинутих країн та міжнародні грошові одиниці. Однак встановлення їх курсів, порівняльність окремих валют, забезпечення еквівалентності міжнародних розрахунків і т. п. здійснюється за опосередкованою участю золота як повноцінних грошей.