Регулювання грошового обігу

Як уже було зазначено, грошовий обіг здійснюється в межах грошової системи країни. Вона встановлюється, законодавчо оформляється і контролюється державою. Це не означає, що рух грошей підвладний лише суб'єктивному фактору. Навпаки, гроші та їх обіг виникли об'єктивно. А це значить, науковою грошова політика може бути лише базуючись на реалізації вимог економічних законів грошового обігу, які діють стихійно і незалежно від державної влади.

Раціоналістична концепція грошей, яка переважала в економічній думці до XVIII ст., визначає їх як продукт домовленості між людьми. Але гроші діяли уже в первісному суспільстві, коли ще не було угод у сучасному розумінні, як і держави.

Еволюційна концепція грошей базується на об'єктивному їх походженні, зумовленому поділом суспільної праці і розвитком товарного виробництва та обміну. Такий підхід належить класичній економічній школі. Стихійне виникнення грошей, їх товарна природа не означає, що стабільність грошового обігу можлива лише на основі золотого стандарту. Металеві гроші можуть бути замінені на паперові за умови, якщо держава гарантуватиме їх як надійних представників грошового товару, знаків його вартості. Значним внеском у розвиток грошових відносин стало визначення і обґрунтування сутності грошей К. Марксом як загального вартісного еквівалента. Цей принцип досі залишається непохитним.

В результаті отримала поширення кількісна теорія грошей. Вона встановлює залежність і взаємозв'язок між рівнем товарних цін та кількістю грошей в обігу. Вартість грошей обчислюється діленням суми цін товарів на число оборотів грошової одиниці. Саме вартість грошей і рівень цін на товари визначають кількість грошей в обігу.

Представники металістичної теорії грошей визнають їх лише як благородні метали, які ніби природно є грошима. Тобто, гроші не є продуктом трудової діяльності людей.

Номіналістична теорія грошей проголошує їх як умовні знаки, яким процедурно надаються відповідні грошові функції. Назва походить від цифр на грошових одиницях (номіналах).

Набули визнання ідеї Дж. Кейнса про активну функцію грошей в системі державного регулювання економіки. Гроші ним розглядались як важливий елемент структури виробництва та її суттєвий фактор. Вчений обґрунтував принципи здійснення політики «дешевих грошей» та пільгового кредиту, концепцію регульованого ціноутворення і підконтрольної інфляції. Вважав, що недостатність грошового попиту — одна з головних причин кризи.

Один із найвпливовіших недавно напрямів сучасної економічної думки — монетаризм (концепція формувалася в 60-і роки XX ст., найвідоміший представник — вчений США М. Фрідмен) вважає регулювання грошової маси визначальним фактором впливу на динаміку доходів, що стан грошового обігу віддзеркалює розвиток суспільного господарства в цілому. Слабкою стороною тут є ігнорування виробництва. Тому нинішні послідовники монетаризму все більше схиляються до поєднання цієї течії з кейнсіанською моделлю макро-економічного розвитку.

Економічні закони руху грошей визначають їх кількість, необхідну для забезпечення нормального обміну товарів на ринку. Об'єктивні вимоги зводяться до встановлення рівноваги грошової і товарної маси в обігу. Залежно від існуючих грошових систем діють і відповідні закони їх регулювання.

Закон обігу повноцінних грошей можна представити у формалі¬зованому ВИГЛЯДІ:

КГ= , або КГ • 0 = ЦТ

де: КГ — кількість грошей, необхідних для обігу;

ЦТ — сума цін товарів і послуг, що реалізуються на ринку;

0 — число обертів однойменних грошових одиниць.

Це значить, що кількість грошей в обігу має відповідати сумі цін товарів з урахуванням швидкості руху грошових одиниць. Останнє пояснюється тим, що кожна монета, наприклад, протягом певного пе¬ріоду (року) може переходити з рук у руки багато разів, тобто реалі¬зує ціну не одного, а ряду товарів. Чим швидше рухаються гроші, тим ефективніше вони служать людям.

Закон обігу паперово-кредитних грошей виглядить наступним чином:

КГ •О = -К + П-ВР + Р

де: К — сума цін товарів, проданих у кредит;

П — платежі за кредити, строк погашення яких наступив;

ВР — взаємні безготівкові розрахунки;

Р — резервна національна валюта.

Функція платежу з появою кредитних грошей дала можливість значно скоротити наявні в обігу гроші. Особливо вигідним є поширення взаємних заліків боргових зобов'язань без готівки на руках. Тим самим досягається економія в кількості грошей, необхідних для обігу. Деяка частина грошей має задовольняти потреби населення в заощадженнях та інших накопиченнях, що відбувається поза ринком. Аналогічно необхідно поновлювати ті паперові гроші, які зносилися, втратили свій вигляд і позначки захисту. Резервні національні валюти окремих держав обслуговують обмін у міжнародних зв'язках. Тому емісія сучасних грошей має враховувати й ці фактори.

Подібно до металістичної грошової системи кількість паперово-кредитних грошей в обігу також має дорівнювати сумі цін товарів, але з урахуванням зменшення готівки, викликаного платежами, що взаємно погашаються, і кредитними угодами. Сутність же даного закону полягає в тому, що випуск неповноцінних грошей номінально має бути обмеженим вартістю золотих грошей, необхідних для обігу. Або по-іншому, кількість паперово-кредитних грошей не повинна переви¬щувати символічно представлене золото, яке вони замінюють в обігу.

Таким чином, закон обігу паперово-кредитних грошей базується на законі обігу золотих грошей. Кількість перших повинна відповідати золоту, необхідному для нормального товарного обігу. В такому разі грошові знаки будуть обертатися по вартості тієї кількості золота, яка позначена в їх номіналах. Стихійне прирівнювання «вартості» паперових грошей до вартості замінюваних ними золотих грошей відбувається в обміні за допомогою цін.

Порушення вимог законів грошового обігу веде до інфляції з її тяжкими соціально-економічними наслідками і може викликати руйнування господарства, як це трапилося в Україні при переході до капіталістичного ринку.