
- •1.Поняття світогляду. Його структура та головні функції.
- •2. Історичні типи світогляду, їх головні риси
- •3. Філософія як історичний тип світогляду і своєрідна форма суспільної свідомості
- •4. Проблема людини і світу в її філософському тлумаченні.
- •5. Загальна хар-ка філософії стародавнього сходу.
- •6. Головні етапи розвитку та ключові ідеї античної філософії
- •7. Загальна характеристика середньовічної філософії.
- •8. Основні риси філософії відродження
- •9. Головна проблематика філософії нового часу
- •10. Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •11. Основні положення філософії марксизму
- •12. Основні положення та напрямки некласичної філософії
- •13. Головні напрямки сучасної західної філософії
- •14. Філософські погляди сковороди та юркевича.
- •15. Життєві витоки та філософський зміст проблеми буття.
- •16. Проблема субстанції
- •17. Філософське поняття матерії. Сучасні уявлення про структуру матеріального світу
- •18. Рух як спосіб існування матерії.
- •19. Простір і час як форми існування матерії
- •20. Проблема методу. Діалектика та її альтернативи
- •21. Закони діалектики
- •22. Категорії діалектики.
- •23. Свідомість. Її сутність, структура, головні чинники виникнення та розвитку
- •24. Суспільна свідомість. Її рівні та форми.
- •25. Проблема пізнання. Витоки, рівні, форми.
- •26. Проблема істини та її критеріїв
- •27. Форми та методи наукового пізнання
- •1.Емпіричні методи.
- •28. Людина як предмет філософського аналізу
- •29. Практика як специфічно людський спосіб буття.
- •30. Природа людини. Її біологічні, соціальні та духовні виміри.
- •31. Свобода як сутнісна характеристика людського буття.
- •32. Загальна характеристика проблеми сенсу людського буття
- •33. Суспільство як обєкт філософского аналізу. Специфіка соц пізнання.
- •34. Проблема детермінації суспільного процесу. Його головні чинники та субєкти.
- •35. Суспільство та природа. Динаміка взаємодії.
- •36. Соціально-етнічні спільності людей: етнос, народ, нація.
- •38. Цінності. Їх природа, типологія та роль в житті людини і сусп-ва.
- •39. Культура. Її сутність, типологія, діалектика розвитку.
- •40. Глобальні проблеми сучасності та перспективи їх розвитку.
1.Емпіричні методи.
Спостереження - такий засіб пізнання, коли людина безпосередньо сприймає існування якого-небудь явища, його зміну в просторі і в часі.
Експеримент - це такий засіб дослідження об'єкта, коли дослідник активно впливає на об'єкт, що вивчається, шляхом створення штучних умов, необхідних для вивчення відповідних його властивостей або сторін, що цікавлять дослідника, коли свідомо змінюється напрям, хід процесів об'єкта, що вивчається.
Порівнянням називається такий метод, прийом пізнання, коли установлюється тотожність, подібність або відмінність предметів і явищ.
2. До групи методів, що застосовуються на емпіричному й теоретичному рівнях дослідження, відносяться:
Абстрагування в розумовій діяльності людини - найбільш універсальний метод - в процесі пізнання людина відмовляється від ряду несуттєвих властивостей предмета і відношення між ними і виділяє одночасно деякі сторони, які цікавлять дослідника.
Аналізом називається такий метод пізнання, за допомогою якого предмет, що вивчається, фактично або подумки розділяється на складові частини, які вивчаються окремо як частини єдиного цілого.
Синтез - це метод поєднання частин у ціле, це практична або уявна сполука складових елементів об'єкта, що вивчається, в єдине ціле.
Індукція - метод пізнання, заснований на умовиводах від часткового до загального, від фактів до теоретичних висновків і узагальнень
Дедукція - метод пізнання, який базується на русі знання від загального до часткового, від закону до його прояву, від знання класу предметів до знання окремих предметів цього класу.
Аналогія - це відповідність елементів, збігання властивостей, що створює передумови для перенесення інформації з одного предмета (моделі) на інший (прототип).
Моделювання - метод пізнання, який полягає в тому, що вивчення властивостей об'єктів здійснюється через моделі. Модель - це умовний образ або зразок якої-небудь речі або процесу, в якому відтворюються певні властивості і зв'язки об'єкта, що досліджується. та ін.
Історичний метод - це метод, при якому в думці відтворюється історичний процес розвитку об'єкта з урахуванням усіх подробиць, випадків, фактів, малозначущих і значних:, в їх послідовному розвитку і в зв'язку з часом.
Але дослідження об'єкта, що розвивається, передбачає не тільки знання його емпіричної історії, а й знання його сутності, його внутрішніх закономірностей розвитку, знання об'єктивної «логіки» речі. Логічне виявляється в обгрунтованих законах, суттєвих сторонах явища або процеси і служить для узагальненого відображення історичного процесу.
3. До третьої групи загальнонаукових методів пізнання відносяться методи теоретичного дослідження. Вони включають у себе методи:
Метод переходу від абстрактного до конкретного це є спосіб, за допомогою якого мислення засвоює конкретне, відтворює його духовно як конкретне. Відповідно з цим методом пізнання іде двома самостійними етапами: на першому етапі здійснюється перехід від чуттєво-конкретного до абстрактного означення. На другому етапі пізнання здійснюється процес переходу від абстрактного до конкретного.
Метод ідеалізації, коли для цілей наукового пізнання широко використовують ідеали, які не існують у дійсності і навіть практично взагалі нездійсненні.
Формалізація - метод вивчення найрізноманітніших об'єктів шляхом відображення їх змісту і структури в знаковій формі, за допомогою найрізноманітніших умови, математичної логіки.
Під аксіоматичним методом розуміють таку систему побудови наукової теорії або дисципліни, коли ряд тверджень у науці приймається без доказів, а всі останні знання виводяться з них: за стягальними логічними правилами.