9. Суб'єкт права на захист

Суб'єктом права на захист може бути кожна особа, яка володіє правом або інтересом, незалежно від віку та стану психічного здоров'я. Але для самостійного здійснення цього права особа має володіти цивільною процесуальною дієздатністю.

Цивільною процесуальною дієздатністю наділені, насамперед, ті особи, які володіють повною цивільною дієздатністю. Той, цивільна дієздатність кого обмежена, не обмежується в цивільній процесуальній дієздатності, тому він може бути позивачем, відповідачем в суді без будь-яких застережень. Проте, слід мати на увазі, що відмова такої особи від позову, наприклад, про відшкодування шкоди чи від вимоги про визнання права власності на будинок є водночас відмовою і від права цивільного. Оскільки така відмова не може вважатися дрібним побутовим правочином, вона може бути прийнята судом лише за згодою піклувальника.

Якщо особа дійсно є носієм права чи інтересу, якщо дійсно вони порушені, якщо встановлена особа кривдника і якщо вчасно поданий позов, такий позов - це вимога, а не прохання про захист. Тому «прошу», яким закінчуються, як правило, позовні заяви, не відповідає суті відносин між позивачем та судом. Позивач - особа, яка не просить, а вимагає. Позивач виступає в ролі прохача лише тоді, коли звертається до суду за захистом після спливу позовної давності.