Лекція 6. Дієслово та його форми.

План

1. Дієприкметник. Активні та пасивні дієприкметники. Відмінність від прикметників.

2. Творення та правопис дієприкметників.

3. Відмінювання та вживання дієприкметників.

4. Безособові форми на -но, -то.

5. Дієприслівники доконаного та недоконаного виду.

6. Творення та вживання дієприслівників. Відмінність від активних дієприкметників.

7. Особливості написания не з різними формами дієслова.

І. Дієприкметник. Активні та пасивні дієприкметники. Відмінність від прикметників

Дієприкметник – це неособова форма дієслова, яка поєднує в собі ознаки дієслова та прикметника.

Як і дієслово, дієприкметник,

1. називає дію,

2. має доконаний чи недоконаний вид,

3. теперішній чи минулий час,

4. буває перехідним (пасивний дієприкметник) або неперехідним (активний).

Напр., лежачий (камінь)

(указує на дію – (камінь) лежить, недок. вид, тепер.час, неперех.);

покладений (камінь)

(указує на дію – поклали (камінь), док. вид, мин. час, перех.)

2) Як і прикметник, дієприкметник називає ознаку предмета, має форму відмінка, роду й числа.

Напр., достиглої (вишні) вказує на ознаку (відп. на питання я к о ї?) і має форму родового відмінка однини жіночого роду.

У реченні дієприкметник виконує ту саму функцію, що й прикметник, тобто виступає в ролі означения або іменної частини складеного присудка: Я хочу бачити світ розплющеними очима (І. Драч).

Хата посипана зеленою, пахучою травою, кутки обставлені клечанням (Ю. Яновський).

II) Дієприкметники бувають активні и пасивні.

Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією того самого предмета: робітник працює – працюючий робітник, птах співає – співаючий птах, вогнище погасло – погасле вогнище.

Активні дієприкметники бувають доконаного (погасле) и недоконаного (працюючий, співаючий) видів.

Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета: робітника преміювали – премійований робітник, хтось поранив птаха – поранений птах, застосовують метод – застосовуваний метод.

Крім того, пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета, зумовлену зворотною дією того самого предмета дитина вмилася — умита дитина, листок відірвався — відірваний листок, дід згорбився — згорблений дід. Пасивні дієприкметники бувають доконаного (премійовай, поранений) і недоконаного (застосовуваний) видів.

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки (зокрема вид) і набувати значения прикметника (перехід дієприкметника в прикметник (ад’єктивація) та іменник (субстантивація)): колючий дріт, родюча земля, пекучий біль, блискучий промовець, вихована людина, розгублений погляд.

У дієприкметниках наголос, як правило, на корені, в прикметниках – на суфіксі: печена картопля – печена картопля, варений – варений, учений – учений.

Прикметник від дієприкметника відрізняється тим, що він:

а) вказує на сталу, не зумовлену конкретною дією ознаку: ведуче колесо, дикоростучі тюльпани, стояча вода, шиплячий звук, лежачий камінь;

б) по-іншому утворений, зокрема мае невластиві для дієприкметників суфікси: летючий (дієприкметник – летячий), кипучий (дієприкметник – киплячий), плакучий (дієприкметник – плачучий), загребущий, тямущий, пропащий;

в) хоч має суфікс -л(ий), але не має префікса, який вказує на доконаний вид: кислий (дієприкметник — скислий), стиглий (дієприкметник – достиглий), гнилий (дієприкметник – зігнилий), талий (дієприкметник – розталий);

г) має наголошений суфікс -енн(ий) або -анн(ий): нескінченний, незбагненний, невблаганний;

^г) може мати інший наголос: печена картопля, варений рак.