Ііі. Відмінювання і вживания дієприкметників

Усі дієприкметники змінюються за відмінками, родами и числами, як прикметники твердої групи:

Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) і пасивні (на -ний, -тий) вживаються без обмежень — нарівні з прикметниками: 3 одинадцяти стріляло п 'ятеро, та й ті закривавлені від ран своїх і чужих, виснажені й посліплі, глухі від вибухів (Ю. Яновський). Вигляд він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділому від дощів сіряку (О. Гончар).

Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) вживаються рідко, і то без залежних слів: Не бійся гостя сидячого, а бійся стоячого (Нар. творчість). Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А. Шиян). Здалеку долітають завмираючі гуки музики (I. Нечуй-Левицький). Нудьгуючими очима дивився він на село (3. Тулуб).

Але як неприродні, штучні сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх вжито із залежними словами: Не бійся гостя, сидячего за столом. Вмираючий поволі промінь сонця кривавить білу кору берези. Здалеку долітають завмираючі вранковій тиші гуки музики. Нудьгуючими від пересичення очима дивився він на село. У такому разі їх слід замінити:

а) підрядним означальним речениям: Не бійся гостя, що сидить за столом;

б) дієприслівником: Промінь сонця, поволі вмираючи, кривавить білу кору берези',

в) способовою формою дієслова: Здалеку долітають гуки музики й завмирають у ранковій тиші',

г) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичення очима дивився він на село.

Частіше активні дієприкметники недоконаного виду використовуються в термінологічних словосполученнях: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, несуча поверхня крила, ведуче колесо, резонуюча камера, ріжучий диск, діючий вулкан, тонізуючі речовини. Але й тут їх намагаються по можливості уникнути.

Напр., замість «оточуюче середовише» – навколишнє середовище, довкілля, оточення, замість «ріжучий інструмент» – різальний інструмент, замість «спрямовуюча рейка» – напрямна рейка; замість «узагальнююче слово» – узагальнювальне слово тощо.

IV. Безособова форма на -но, -то

Безособова форма дієслова на -но, -то твориться від пасивних дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: прочитаний - прочитано, виконаний - виконано, розглянутий - розглянуто. Ця форма - незмінювана.

В безособових реченнях безособові дієслова вживаються в ролі присудка. При ній підмета не буває, але є прямий додаток, виражений знахідним (чи родовим) відмінком без прийменника: школу збудовано, доповідь заслухано, всі питания розглянуто, помилок не помічено.

Безособову форму на -но, -то вживають замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці.

Напр.: Ухвала прийнята одноголосно – дієприкметник варто замінити безособовою формою: Ухвалу прийнято одноголосно. А от у реченні:

Хлопці були зморені після далекої дороги цього зробити не можна.

За своїм значенням безособова форма на -но, -то виражає дію, минулу недавно:

Пр.: Останній екзамен складено, школу закінчено (О. Донченко).

Якщо ж повідомляється про давно закінчену або майбутню дію, то ця форма вживається з допоміжним дієсловом було або буде:

Пр.: А в самому низу картини, в окремих клітках, було ще намальовано щось на зразок виставки чи прейскуранта кар за гріхи (О. Довженко).

Невдовзі буде розпочато будівництво ще однієї лінії метро в Києві (3 газети).