Загальні зауваження щодо захисту цивільного права та інтересу

1. Поняття правового захисту

2. Право на захист

3. Елементи права на захист

4. Зловживання особою правом на захист

5. Відмова у захисті права

6. Відмова у правовому захисті

7. Об'єкти правового захисту

8. Підстави виникнення права на захист

9. Суб'єкт права на захист

1. Поняття правового захисту

Християнські ідеали добра і справедливості не стали, на жаль, реальними життєвими принципами для кожного громадянина. І далі відбуваються зазіхання на чуже тіло та душу, на чуже майно, що вимагає від держави створення юридичного механізму гарантування прав та свобод людини, інших учасників цивільних правовідносин, запобігання актам протиправної поведінки, їх припинення та усунення заподіяних наслідків.

Однією із гарантій здійснення особою свого права є правовий захист, тобто державно-примусова діяльність, щодо забезпечення виконання юридичного обов'язку та відновлення порушеного права.

Правовий захист, окрім самозахисту (самооборони), неможливий поза діяльністю суду або іншого органу. Якщо відновлення порушеного права проведено самим порушником, таке відновлення, слід гадати, є добровільним залагодженням шкоди, але не може вважатися правовим захистом.

Правовий захист - завжди акт, що уже відбувся, оскільки він є безпосередньою реалізацією міри державного примусу, що визначена у рішенні суду чи іншого органу, уповноваженого на здійснення правового захисту. І саме це є головним у суті правового захисту.

В окремих випадках для реалізації міри державного примусу достатньо постановлення рішення і набрання ним чинності. Так, у рішенні про визнання права власності чи про розірвання договору відповідач не примушується до певної активної поведінки, тому в цій ситуації акт правосуддя і правовий захист завжди збігаються у часі.

Якщо ж відповідач присуджується до певної поведінки: повернути майно, сплатити неустойку - то у такій ситуації реалізація державного примусу органічно пов'язана з виконанням рішення, без чого правовий захист не може вважатися таким, що відбувся¹. Тому акт правосуддя і реальний правовий захист тут не збігаються.

Правовий захист можна разглядати і в динаміці - як процес захисту, що має свій початок (подання позову, заяви) та кінець (виконання рішення).

Правовий захист органічно пов'язаний з правовою охороною, однак ці категорії не можна назвати ідентичними за змістом. Ця відмінність яскраво засвідчується такою тезою: «охороняє закон, а захищає суд» .

Нинішні підходи до трактування права дають підставу стверджувати, що охорона може бути забезпечена й іншими соціальними регуляторами суспільних відносин. Але охорона договором і охорона законом мають, як правило, різну питому вагу.

Об'єктом правової охорони є, насамперед, суспільні відносини, які були обійдені законом чи іншим актом цивільного законодавства. У цьому розумінні правова охорона ототожнюється з правовим регулюванням, яке здійснюється законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У Цивільному кодексі України вперше встановлено обов'язок держави відшкодувати збитки, завдані особі, яка рятувала життя та здоров'я іншої особи від реальної для неї загрози (стаття 1161). Це означає, що ці відносини нарешті одержали правову охорону. У цій та подібних ситуаціях можна говорити про правову охорону на першому рівні.

На другому рівні об'єктом правової охорони стають конкретні права конкретних учасників цивільних правовідносин. Потреба у такій охороні виникає одночасно з виникненням самого права. Правова охорона права особи включає в себе систему різноманітних юридичних заходів, які мають метою забезпечення безперешкодного здійснення нею цього права. До їх числа можна віднести контрольну діяльність органів державної влади, профілактичну роботу міліції, забезпечення можливості примусового виконання юридичного обов'язку, відшкодування завданих збитків тощо. Отже, можливість захисту права особи і конкретне здійснення цього захисту є однією зі складових правової охорони як загальної правової категорії.

З точки зору філософських понять загального, особливого, окремого¹, правова охорона є загальним поняттям, правовий захист - особливим, а примусове повернення речі після спливу договору оренди чи відшкодування моральної шкоди як конкретні способи захисту - поняттям окремим.

Взаємозв'язок правової охорони та правового захисту проявляється і у тому, що, захищаючи право конкретної особи, суд тим самим здійснює охоронну функцію щодо суспільного ладу, прав інших осіб, утверджуючи соціальну цінність правозгідної поведінки. Акт судового захисту одночасно спрямовується на охорону моральних засад суспільства.

Є всі підстави для того, щоб говорити про фактичну охорону особою своїх прав, яка полягає у вчиненні певних, не заборонених законом дій для запобігання порушенню права: огородження садиби, закриття будинку на замок, влаштування сигналізації тощо.