6. Відмова у правовому захисті

Відмову у захисті права слід відрізняти від відмови у правовому захисті. Відмова у правовому захисті - явище нормальне, нею засвідчується безпідставність претензій позивача, відсутність у нього суб'єктивного права, яке могло би бути об'єктом захисту, надання переваги інтересам відповідача. Можна навіть зробити висновок, що в окремих випадках, визначених як відмова у захисті права, є більше підстав для висновку про відмову насправді у правовому захисті.

/І, пред'явив позов до Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія Посольства. Суд позов задовольнив.

Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет. Пред'явлення в суді України позову до іноземної держави можливе лише за її згодою. Оскільки згоди Посольства РФ не було, суд не мав права приймати позов Л. дешевого розгляду (Див.: Вісник Верховного Суду України, 1999.- № 6.- С. 10.)

. Л. мало бути відмовлено у правовому захисті. Його право порушено, він має право на захист, але з дотриманням встановлених застережень.

Якщо згода Посольства РФ не буде-таки одержана, Л. матиме право на захист судом РФ.

7. Об'єкти правового захисту

Об'єктом правового захисту є, насамперед, право особи. Обов'язковою умовою виникнення права є наявність підстав, які не заборонені законом. Якщо певні юридичні можливості особа одержала внаслідок незаконних дій, вони не можуть вважатися її правами. Це - квазіправа, які не підлягають захисту.

Захист права особи, яка є учасником певних правовідносин, начає також і захист цих правовідносин у цілому.

Відповідно до статті 4 ЦПК 1963 р., об'єктом судового захисту мю- визнано і «охоронюваний законом інтерес». В окремих за-кішах вживався термін «законний інтерес». У статті 6 ЦК 1963 р. інтерес серед об'єктів захисту не значився, що було прикрим наслідком звичайної неуважності.

У статті 16 ЦК України від терміну «інтерес» відлучено ознаку законний», натомість появилася нова його ознака, більш теоретично чітка, хоча також не визначена точно: відповідність загальним засадам цивільного законодавства¹. Законні інтереси громадян, організацій та держави названі об'єктом захисту у статті 216 ГК. В інших законах мова йде про охоронювані законом інтереси». Однак ні термін охоронюваний законом інтерес», ні термін законний інтерес» не є, на мою думку, достатньо науково виваженими.

Широкий аналіз поглядів щодо суті охоронюваного законом інтересу» був зроблений Конституційним Судом України від 1 грудня 2004 р. у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів (справа про охоронюваний законом інтерес).

Охорона інтересу законом означає закріплення за особою (надання особі) відповідного права. У цьому разі зміст інтересу і зміст права збігається, тому інтерес перестає існувати як самостійне явище, оскільки повністю злився з правом.

Законний інтерес - це не той інтерес, який закріплений у законі, а той, що законові не суперечить. Однак об'єктом захисту є не лише інтереси, які узгоджені з вимогами закону, а й ті, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Для визначення можливості захисту конкретного матеріального чи нематеріального інтересу потрібна копітка аналітична робота.

Насамперед, не може бути предметом захисту інтерес, який суперечить імперативній нормі закону. Прикладом такого «незаконного» інтересу може бути інтерес племінника в одержанні права на спадкування за наявності заповіту на користь іншої особи, а також інтерес внучки у приватизації квартири бабусі, в якій вона не проживає.

Таким, що відповідає засаді справедливості, вважатиметься інтерес племінника, який тривалий час опікувався дядьком, у визнанні за ним права на спадкування разом із його дітьми, спадкоємцями першої черги (частина 2 статті 1259 ЦК).

В окремих випадках може відбуватися змагання інтересів позивача та відповідача. Оскільки судовий захист може одержати лише один із цих інтересів, захищеним буде той інтерес, який, на думку суду, буде найбільш вагомим.

Р., І. та С. є спадкоємцями, кожен з них претендує на виділення йому із складу спадщини саме автомобіля. У зв'язку з тим, що автомобіль є річчю неподільною, він може бути виділений лише одному із спадкоємців, інтересу якого у заволо-діння ним буде віддана перевага.

Результатом захисту інтересу є наділення особи відповідним правом.

Об'єктом правового захисту є і правопорядок} Для такого висновку є достатні підстави. Безпосередній захист правопорядку відбувається тоді, коли протиправна поведінка, не зачіпаючи прав та інтересів конкретної особи, порушує правила поведінки, що встановлені законом. Така ситуація складається, наприклад, у разі самовільного будівництва.