Борщівник Сосновського Heracleum sosnowskyi Manden.

Небезпека борщівника в тому, що всі частини рослини містять фурокумарини - речовини, які різко підвищують чутливість організму до ультрафіолетового випромінювання.

Зіткнення із стеблами, листками, квітками борщівника призводить до того, що на шкірі з'являються опіки. Ділянки тіла, на які потрапив сік, незабаром починають свербіти і червоніти. Шкіра набрякає, а через два тижні починає лущитися. На пам'ять залишаються темні пігментні плями, що зберігаються до шести місяців, а в більш важких випадках і на все життя.

Найсильніші фітоопіки борщівник викликає, стикаючись з вологим тілом в спекотні сонячні дні. Але щоб отримати опік, достатньо і нетривалого і несильного опромінення сонцем ділянки шкіри, забрудненого соком рослини.

Лікарі кажуть, що пухирі від зіткнення з борщівником можуть з'явиться як через кілька годин, так і через кілька діб. Основними жертвами борщівникових заростей були і залишаються діти.

Інтерес до борщівника в нашій країні припадає з’явився у кінці 40-х років ХХ століття. У цей час перед вченими КПРС поставила завдання: вирішити проблему кормовиробництва в країні, а особливо в північних районах, де традиційна бобово-вівсяна кормосуміш не забезпечувала тварин достатньою кількістю кормів.

Вчені багатьох ботанічних установ брали участь в цій широкомасштабної і багаторічної програми.

Найпершим серед інших видів був відібраний борщівник Сосновського .

В результаті було показано, що Нечорноземна і Чорноземна зони СРСР є придатними для вирощування цієї культури.

Незабаром з’ясувалося, що борщівник – настільки агресивна рослина, що одного разу потрапивши на поля і опинившись без належного догляду, поширюється і займає всі вільні місця. Уже через 15 років борщівник став справжньою загрозою для полів і садів.

Сокирки польові

Всі частини рослини, особливо коріння і плоди, містять алкалоїди, що визначають отруйні властивості рослини. Кількість алкалоїдів та їхній склад сильно змінюються від виду рослини, пори року і місця зростання. Алкалоїди сокирок входять в одну філогенетичну групу з алкалоїдами аконітів і схожі з ними за своїм фізіологічним впливом.

Сокирки - небезпечна отруйна рослина, що викликає пригнічення центральної нервової системи з одночасним впливом на шлунково-кишковий тракт і серцево-судинну систему. Відомі випадки отруєння рослиною великої рогатої худоби та овець.

Деякі види сокирок можуть викликати нектарний токсикоз бджіл. Пилок сокирок польових отруйний. Алкалоїди, що містяться в ньому, потрапляючи в організм бджоли, викликають інтоксикацію, схожу на сп'яніння. Отруєння може бути зворотним або летальним. Мед, зібраний з сокирок, отруйний і для людей. Такий мед називають «п'яним».

При отруєнні сокирками може спостерігатися складна клінічна картина, що включає підвищене слиновиділення, блювоту, судорожний стан окремих груп м'язів, іноді напади загальних судом. Пізніше розвивається загальна м'язова слабкість, порушуються функції життєво важливих органів. Смерть може наступити від паралічу дихання.

Хвилівник звичайний

Багаторічна трав'яниста з неприємним запахом рослина.

Містить алкалоїд арістолохін, арістолохієву кислоту (порушує кровообіг і уражує слизові оболонки шлунка і кишок), смолу, ефірну олію.

Алкалоїд арістолохін має властивість різко знижувати кров'яний тиск при внутрішньому введенні.

Рослина сильно отруйна, однак доволі широко використовується в народній медицині.

Купальниця європейська

Рослина має сечогінну та протизапальну дію. Однак її використання як отруйної рослини, вимагає великої обережності. Клінічні випробування показали, що настоянка з цієї трави нешкідлива. Вона має сильну жовчогінну дію, викликає розширення судин печінки, зниження тонусу гладкої мускулатури кишечника і жовчного міхура.

Проте, корінь у купальниця отруйний.