1. Організаційні структури управління, їх переваги і недоліки

Організаційна структура управління не вини­кає сама по собі. Вона є результатом продуманої або непродуманої людської діяльності. Люди зав­жди можуть вибирати і змінювати організаційну структуру. Але при цьому слід дотримуватися пев­них правил і закономірностей, які відпрацьовані наукою менеджменту й управлінською практикою.

Поняття "структура" (від лат. structura — бу­дова, розташування, порядок) буквально означає взаємозв'язок і злагодженість складових системи, її внутрішню організацію. Стосовно менеджменту організаційна структура фірми являє собою роз­галужену систему різноманітних ланок (підрозділів, рівнів, департаментів, відділень та ін.), між якими формуються і підтримуються зв'язки, що за­безпечують злагодженість, погодженість і високу продуктивність спільної праці [27].

Дуже зручно для ілюстрації організаційних структур управління використовувати схеми. Зна­чення організаційних схем виявляється в тому, що вони:

• дають назву кожній управлінській роботі (по­саді);

• показують, хто кому підзвітний;

• визначають, хто є керівником, у якому депар­таменті;

• показують, які види підрозділів були створені;

• ілюструють ланцюг команд;

• дають можливість кожному працівникові зна­ти його (чи її) посадові титули і місце в органі­зації.

Водночас організаційні схеми не показують:

• опис роботи, особливі повсякденні обов'язки і відповідальність;

• справжні моделі комунікацій в організації;

• як контролюються працівники в організації;

• фактичний рівень повноважень і влади, який відповідає кожній посаді.

Важливий аспект організаційних структур управ­ління полягає в тому, що структура через посади впливає на підбір персоналу. Завдяки тому, що людина входить до складу організації через поса­ду, структура безпосередньо включає людину в си­стему менеджменту. І коли посада і людина не підходять один одному, виникають суперечності, що руйнують структуру, роблять її недієвою.

У країнах з ринковою економікою існує чимало різноманітних організаційних структур управління, а також їхніх комбінацій.

Одне й те саме підприємство може застосувати різні організаційні структури з урахуванням переваг і недоліків кожного типу організаційного розподілу. Найбільш поширеними структурами є функціональна, продуктова (лінійна), структура яка зорієнтована на споживача, матрична структура.

Функціональна структура управління є першою і найчастіше вжи­ваною моделлю. Вона побудована за типом робіт, що виконуються в організації. Кожний підрозділ має чітко визначений набір (комплекс) завдань. Один із простих прикладів функціональної струк­тури управління наведено на рис.1.1. На схемі представлено традиційні функціональні блоки ком­панії - це відділи виробництва, маркетингу та фінансів. Ідея цієї структури полягає в тому, що кожний відділ (цех) виконує свої функції.

Рис.1.1. Функціональна структура

Переваги:	Недоліки:
логічне відображення функцій у розподілі; утримання влади і престижу головних функцій; дотримання принципу послідовної спеціалізації; спрощення тренінгу персоналу; забезпечення щільного контролю згори.	відсування на другий план загальних цілей ком­панії; надспеціалізація і вузький кругозір керівників; погіршення міжфункціональної координації; відповідальність за прибуток несуть тільки вищі менеджери; уповільнена адаптація до змін у зовнішньому середовищі; обмеження для розвитку лінійних менеджерів.

Використовується ця структура у відпрацьова­них виробництвах під час виготовлення обмеже­ної номенклатури продукції за стабільних зовніш­ніх умов (постачальники і споживачі).

В основі продуктової (лінійної) структури робиться наголос на продукцію, що виго­товляється на підприємстві. У цьому разі кожний підрозділ виконує всю роботу, що пов'язана з од­ним найменуванням продукції: купує матеріали і сировину, організовує виробничий процес, здійснює збут та ін. У цій структурі можуть бути і функціо­нальні служби, але вони не відіграють головної ролі. Ці служби або безпосередньо підпорядковані вищому керівництву, або обслуговують виробниц­тво якого-небудь продукту. У такому випадку має­мо лінійно-функціональну структуру. Приклад такої структури представлено на рис.1.2 .