Тема 4. Вітчизняні моделі соціальної політики (4год.)
Моделі соціальної політики, що склались історично.
Ідеологічні концепти «суспільного добробуту» вироблялися протягом декількох сторіч. В історичному плані воно було пов'язане з можливим у даних умовах справедливим розподілом і перерозподілом матеріальних і духовних благ, із практикою підтримки нужденних, особливостями способу виробництва, а також з історичними інститутами влади й «суспільною думкою».
Науковці виділять шість моделей соціальної політики, що склались історично:
князівське й церковно-монастирське піклування, державно-законодавче регламентування, суспільне піклування, суспільно-територіальний розподіл, соціальне забезпечення, модель перехідного періоду.
Модель 1. Князівське й церковно-монастирське піклування. Для даної моделі характерна опіка над певними групами населення, які законодавчо надходять під князівський і церковний патронаж. У цю клієнтелу входили не тільки люди Церкви, але й самотні люди, що не мали кревних родичів, а також удови й старі. Основним завданням піклування було «харчування», тобто підтримка життя підопічного. Форма підтримки носила спонтанний характер, не мала закріплених фінансових механізмів, що знаходило своє вираження в різних обсягах князівських пожертвувань. Поступово затверджується так званий залишковий принцип, коли підтримка здійснюється з «надлишку від чогось». У зв'язку з нерозвиненою системою господарювання, допомога на рівні влади носила тимчасовий і непостійний характер. Однак, імовірно, вона була адресною й конкретною, оскільки «благочестиві» дії князя були регламентовані певними традиціями й законами. Церкви й монастирі вживають перші кроки в організації інститутів підтримки, такі, як лікарні, богадільні, а також закладають основи медичної допомоги й просвітительської діяльності.
Модель 2. Державно-законодавче регламентування. У зв'язку з формуванням державності найважливішим атрибутом суспільних відносин стають принципи «миру й спокою» і «благочиння». Згідно цим ідеологічним концептам влада прагне проводити політику, спрямовану на регламентування діяльності монастирів, обмеження поширення професійного жебракування, уживають перші спроби боротьби з голодом і епідеміями.
Секуляризація монастирських господарств була пов'язана не тільки із процесами абсолютизації влади, але й із середньовічною урбанізацією, коли містам були необхідні певні верстви населення, що забезпечують їхнє процвітання. У цьому зв'язку характерні перші заборони на постриги «людей торговельних і мастерових». Влада прагне через законодавчі міри ініціювати діяльність Церкви на благо чинність щодо злиденних, убогих, людей Церкви, поклавши на даний інститут розподіл соціальної допомоги нужденним. Держава бере під контроль діяльність богаділень, проживання в них хворих і жебраків.
Росте роль держави в справі боротьби з голодом. Із цими цілями організуються відповідні Накази: так, Житній наказ відав житніми дворами, де зберігався запас зерна на випадок голоду. Видається ряд законів, що регламентують дії місцевої влади, Церкви, феодалів і «убогих людей» у період голоду. Зокрема, передбачалося введення державної монополії на ціни, роздача хліба в борг, право переходу селян від феодала в інші землі.
Під державний контроль беруться заходи щодо викупу з неволі полонених, скарбниця збирає певний податок, робляться перші кроки по підтримці вдів і дітей, чиї чоловіки й батьки загинули на «государевій службі».
Модель 3. Суспільне піклування. Модель суспільного піклування містить у собі механізми державних законодавчих регламентацій, приватних і суспільних ініціатив. Для даної моделі характерне здійснення територіальних підходів до допомоги й підтримки нужденних, формування певних інституціональних стандартів обслуговування, які зводяться до обов'язкового мінімуму інститутів допомоги.
Для неї характерний територіальний принцип фінансування й розподілу засобів на основі представницької участі різних верств населення. Більша роль у цій моделі належить благодійним суспільствам і організаціям, які, як і Накази, перебувають під законодавчим контролем держави. Суспільне піклування не обмежується тільки грошовою й натуральною допомогою різним категоріям нужденних, але й включає заходи щодо виховання й професійного утворення, становому навчання, інтеграції жінок у різні сфери діяльності, утворенню й професійній підготовці інвалідів. Даній моделі властива децентралізація в області фінансової політики, відсутність єдиних підходів до соціального забезпечення нужденних, волюнтаризм у питаннях соціальної підтримки, епізодичний характер діяльності.
Модель 4. Суспільно-територіальний розподіл. Модель суспільно-територіального перерозподілу виникає в др. пол. ХІХ ст. у зв'язку з міграцією населення, урбанізацією й розвитком капіталістичного виробництва, що супроводжується зубожінням населення, що охоплює різні суспільні шари. Для даної моделі характерне сполучення архаїчних форм підтримки, таких, як общинна й парафіяльна система допомоги, наявність приказної системи. У той же час з'являються й нові види підтримки: земська, міська, оформляються тенденції соціального страхування й пенсійного забезпечення. Подальший розвиток одержують благодійні суспільства, вони роблять не тільки станову підтримку, але й вирішують досить великий спектр проблем - від пошуків механізмів боротьби з безробіттям до виховання малолітніх злочинців, від боротьби із соціальними хворобами до створення системи штучного вигодовування дитини. Нерозвинена податкова система, відсутність державного фінансування, децентралізація соціальних акцій у проведенні заходів в області соціальної політики - характерні риси даної моделі.
Модель 5. Соціальне забезпечення - модель державного патерналізму, де пріоритети в системі соціальної політики віддаються працюючому населенню. Основу цієї моделі створює соціалістичний перерозподіл; спочатку здійснюється класовий підхід у розподілі, страхуванні й пенсійному забезпеченні. Ліквідація приватної власності на засоби виробництва призводить до того, що основним суб'єктом підтримки при всіх випадках соціального ризику стає держава. Однак оформлення загального соціального обслуговування з розвитком різних типів пособій для інвалідів і малозабезпечених родин змушує державу підключати до даної діяльності підприємства, які беруть на себе проблеми забезпечення житлом, охорони здоров'я, зміст соціальної інфраструктури.
Система державного патерналізму породжувала різні види соціального утриманства, визначала низький рівень пособій і системи соціальних послуг.