2. Сутність та класифікація основних наукових підходів

Загальні характеристики основних наукових підходів до управління (маркетинговий, функціональний, відтворення, нормативний, інтеграційний, динамічний, процесний, кількісний, адміністративний.)

Ефективність менеджменту визначається рівнем наукового обгрунтування проблем, що необхідно вирішити. Без відповідної теорії - практика сліпа. Аналіз наявної теорії і практики економічного управління дозволив встановити необхідність використання 13 наукових підходів до інноваційного менеджменту таких як [ Фатхутдинов]:

• Системний;

• Маркетинговий;

• Функціональний;

• Відтворення;

• Нормативний;

• Комплексний;

• Інтеграційний;

• Динамічний;

• Процесний;

• Кількісний;

• Адміністративний;

• Поведінковий;

• Ситуаційний.

1. Загальні характеристики основних наукових підходів до інноваційного менеджменту (маркетинговий, функціональний, відтворення, нормативний, інтеграційний, динамічний, процесний, кількісний, адміністративний.)

МАРКЕТИНГОВИЙ ПІДХІД - передбачає орієнтацію керуючої підсистеми системи менеджменту на споживача, при вирішенні будь яких задач. Вибір стратегії фірми повинен здійснюватись на основі аналізу існуючих і прогнозуванню майбутніх стратегічних потреб в конкретному товарі чи послузі, стратегічної сегментації ринку, прогнозування майбутніх життєвих циклів товару, аналізу конкурентноспроможності своїх товарів і конкурентів, прогнозування переваг товарів і законів конкуренції. Виконання цих функцій стратегічного маркетингу є найскладнішою проблемою стратегічного менеджменту. МАРКЕТИНГОВИЙ ПІДХІД предбачає застосування наступних критеріїв менеджменту:

• підвищення якості (виходу системи) у відповідності до вимог споживача;

• економія ресурсів споживача;

• економія ресурсів при виробництві за рахунок використання досягнень науки і управління.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД полягає в тому, що потреби розглядаються як сукупність функцій, які потрібно виконати для задоволення потреб споживача. Функції повинні забезпечити мінімум сукупних витрат за життєвий цикл об"єкту на одиницю його корисного ефекту. Ланцюг розвитку об"єкту має наступний вигляд:

потреби > функції > показники майбутнього об"єкту > зміни у структурі системи

Цей підхід повинен застосовуватись разом з системним, маркетинговим і підходом відтворення.

ПІДХІД ВІДТВОРЕННЯ зорієнтован на постійне відновлення виробництва об"єкту для задоволення потреб певного ринку з найменшими витратами на одиницю корисного ефекту, у порівнянні з кращими аналогами.

НОРМАТИВНИЙ ПІДХІД полягає у встановленні нормативів управління в усіх підсистемах системи менеджменту. Нормативи встановлюються по найважливішим елементам підсистем:

Цільовій,забезпечуючий, керівної, керуємої. Нормативи повинні відповідати вимогам комплексності, ефективності, обгрунтованості, перспективності застосування.

ІНТЕГРАЦІЙНИЙ підхід спрямован на дослідження та посилення взаємозв"язків між:

1. окремими підсистемами Інноваційного менеджменту;

2. стадіями життєвого циклу об"єкту управління ( стратегічний маркетинг, НДДКР, організаційно-технологічна підготовка виробництва, виробництво, підготовка товару до функціонування, експлуатація та ремонти, утилізація товару) ;

3. рівнями управління по вертикалі ( держава, регіон, місто, фірма і її підрозділи);

4. суб"єктами управління по горизонталі (ти допомагаєш мені , я тобі).

ДИНАМІЧНИЙ - аналіз історії розвитку поведінки аналогів.

ПРОЦЕСНИЙ - є ланцюгом безперервних взаємозв"язаних дій з:

С тратегічного маркетингу; СМ

П лануванню; Регулювання

О рганізації процесів;

О бліку і контролю; План.

М отивації;

Р егулювання; Мотивація

В центрі координація

ОП

ОК

КІЛЬКІСНИЙ (оптимізаційний)- полягає в переході від якісних оцінок до кількісних за допомогою інженерних розрахунків на основі математико-статистичних методів. В менеджменті доцільно застосовувати точні методи аналізу, прогнозування і оптимізації управлінського рішення.

Сьогодні краще витратити одиницю коштів, ніж завтра втратити тисячі із-за неякісного управлінського рішення.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ - полягає в регламентації функцій прав, обов"язків, нормативів якості, витрат,елеменів менеджменту, термінів і т.і. (накази, роспорядження, указівки, стандарти, інструкції і т.і.) Він спирається на:

Систему законодавчих актів держави, регіону;

Систему нормативно-директивних і методичних документів;

Систему оперативного керівництва

************************************************************************

2. Системний підхід до управління і його основні характеристики . Системний менеджмент не є концепцією, яка складається з певних положень, а являє собою спосіб мислення стосовно до організації та управління.

Ключовими ідеями системного менеджменту є наступні ( Рис. ):

• організація розглядається як сукупність взає­мозв'язаних елементів, які взаємодіють з навко­лишнім середовищем;

• менеджмент повинен взаємодіяти з навко­лишнім середовищем, знаходити в ньому необхідні ресурси і повертати до нього продукцію;

• регулювання середовища на виході є зворот­ним зв'язком організації, що враховується в по­дальших діях;

• організована система свідомо встановлює і до­сягає певних цілей;

• організаційні цілі мають включати ефектив­ність і результативність.

Внесок:

• доведення значення організаційних відносин з навколишнім середовищем;

• виявлення операціональних, тактичних і стра­тегічних субсистем.

Обмеження:

• відсутність спеціальних методик для певних функцій чи обов'язків менеджерів.

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ (ЗМІННЕ ДОВКІЛЛЯ)

(Соціально-економічний і політичний стан держави, діюче законодавство )

В нутрішнє середовище

ОБ"ЄКТ

УПРАВЛІННЯ

(організація)

Точка прийняття

рішення керівником

організації

Вхід Вихід (Ціль)

∑

Ресурси

ЗВОРОТНІЙ ЗВ"ЯЗОК

Рис. 1.3. Системний підхід при створенні системи управління організацією.

Розглянемо детальніше ключові аспекти цього принципу:

Системний підхід - це підхід при якому будь-яка система (об"єкт) розглядається як сукупність взаємозв"язаних між собою та взаємозалежних компонент які мають вихід (мету), вхід (ресурси), зв"язок із зовнішнім середовищем і зворотній зв"язок.

До основних властивостей цього підходу відносяться наступні:

• Цілістність системи - тобто системи існують як ціле, яке потім можна поділити на компоненти (декомпозиція системи). Ці компоненти існують тільки завдяки існування цілого. Не компоненти складають ціле, а навпаки ціле породжує компоненти при своєму діленні.

Первинність цілого - основний постулат теорії систем. В цілістній системі компоненти функціонують разом, складаючи в сукупності процес функціонування системи, як цілого.

Приклад. Фірма як відкрита соціально-економічна система являє собою сукупність взаємозв"язаних відділів та служб.

• Неаддитивність - тобто властивість системи не завжди є сумою властивостей її компонент. Кожний компонент системи розглядається тільки у зв"язку з іншими компонентами. Функціонування системи не може бути зведено до функціонування окремих компонент. Сукупне функціонування різних взаємозв"язаних компонентів породжує якісно нові функціональні властивості цілого, яких не має жодна з компонент.

Приклад. Прибуток фірми не є сумою прибутків її відділів.

• Синергічність (однонаправленість) - дій компонентів посилює ефективність функціонування системи. Ефект синергії це ефект взаємодії

компонентів який з"являється при злагодженій взаємодії системи з зовнішнім середовищем і компонентів в середині системи.

Приклад2+2=5- позитивна синергія, 2+2=3 - негативна синергія.

• Емерджентність - тобто цілі (функції) компонентів системи не завжди співпадають з цілями (функціями) системи.

• Мультиплікативність - тобто як позитивні так і негативні ефекти функціонування компонентів в системі володіють властивостю множення, а не складання.

Приклад. Ймовірність безвідмовної роботи літака равна добутку ймовірностей безвідмовної роботи його підсистем (0,1*0,8*0,9=0,072)

• Сумісність компонентів між собою і з місією

Приклад.Фрмування екіпажів літаків та космічних станцій

• Взаємодія і взаємозалежність системи з зовнішнім середовищем, включаючи "вхід " і "вихід" системи.

Система формує і виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії з зовнішнім середовищем. Система реагує на дії зовнішнього середовища, розвивається під цією дією, але при цьому зберігає свої якості і властивості, які забезпечують їй сталість і адаптивність функціонування.

Приклад. Без взаємодії із зовнішнім середовищем і наявності зворотнього зв"язку фірма , як відкрита система не може ефективно функціонувати.

Задачею менеджера є прогнозування ситуацій і прийняття мір по адаптації параметрів системи до факторів зовнішнього середовища.

Схема взаємодії системи із зовнішнім середовищем показана на прикладі "чорного ящика":

Вплив зовнішнього середовища

Процес у системі

P

_t max

З_t

Вхід ( З_t ) Вихід( P_t )

Зворотній зв"язок

. Хоча середови­ще і виходить за межі управління, однак воно відіграє визначальну роль у змісті управлінської діяльності. Адже менедж­мент являє собою не що інше, як пристосування організації (фірми) до вимог середовища. Про це, на жаль, деякі керівники забувають, що нерідко коштує їм посади, а організації зазнають труд­нощів. Наприклад, протягом перших 5 місяців 1997 року у Львівській області було усунено з по­сад 20 керівників промислових підприємств та 104 посадовці агропромислового комплексу. Розірва­но контракти з 7 головами райдержадміністрацій та 12 їхніми заступниками. Головна причина - невміння керівників орієнтуватися у сучасному се­редовищі, небажання адаптуватися до децентралі­зованого адміністративного управління.

У певному розумінні менеджмент виходить із середовища і повертається до нього. Адже мене­джери спочатку мають визначити вимоги спожи­вачів, власників, постачальників, держави під час вироблення планів діяльності організації, потім треба організувати виробництво належних товарів і послуг і, нарешті, підприємство, продаючи товари (послуги), задовольняє потреби споживачів, а отри­мані доходи дають йому змогу виплатити заробіт­ну плату й дивіденди, податки, розрахуватися з державою тощо. Коло замкнулося. Отже, із зовнішнім середовищем доводиться бути надзви­чайно пильним і обережним.

Зовнішнє середовище являє собою об'єктивні обставини, фактори, що оточують організацію в суспільстві (державі, світі), до яких вона му­сить пристосовуватися. Значення зовнішнього середовища було усвідомлене наприкінці 50-х років нинішнього століття. Це стало одним з найваж­ливіших внесків системного підходу до науки ме­неджменту. Зовнішнє оточення організації дедалі більше стає джерелом проблем для сучасних ме­неджерів. Власне, керівники вищих і певною мірою середніх рівнів найважливіших для суспільства організацій (ділових, освітніх, державних) під впли­вом різноманітних подій у світі і державі змушені зосереджувати свою увагу на середовищі, що швид­ко змінюється, враховувати його вплив на внутріш­ню будову і розвиток організації.

Що стосується зовнішнього середовища в Укра­їні, то воно є складним і нестабільним. Зубожіння більшості населення, протистояння законодавчої і виконавчої влади, часті зміни уряду, велика кількість і слабкість політичних партій, незавер­шена суперечлива приватизація, залежність від інших країн в енергоносіях, поглиблення економіч­ної кризи, вкрай несприятлива екологія, великий рівень безробіття, значна "тіньова" економіка, знеці­нення моральних якостей - все це надзвичайно ускладнює політичний та бізнесовий менеджмент.

При використанні системного підходу на основі маркетингових досліджень потрібно спочатку сформувати параметри виходу товару або послуги (що виробляти, з якими показниками якості, для кого, в які терміни, по якій ціні ). Відповіді на всі ці питання робляться одночасно. При цьому вихід повинен бути конкурентноспроможним по нормативам.

Наступним кроком формуються параметри входу ( які потрібні ресурси-фінансування, сировина та постачальники і інформація для організації процесу). Ці параметри прогнозуються після вивчення організаційно-технічного рівня виробництва ( інфраструктури підприємства, рівня технічного і технологічного оснащення, виробничої потужності підприємства, організаційно-штатної структури і менеджменту, затрат,). Параметри входу і виходу необхідно розглядати з урахуванням наявних параметрів зовнішнього середовища ( умови політичного, економічного, соціально-демографічного, технологічного, культурного середовища країни та інфраструктури регіону).

Зворотній зв"язок є комунікаційним каналом між споживачами "виходом системи" і постачальниками і виробниками "входом системи".

При будь якій зміні параметрів виходу тобто ситуації на ринку, поведінки споживачів, або дій конкурентів зворотній зв"язок повинен забезпечити негайну адекватну реакцію "входу системи" і нормальне функціонування її на ринку.

Для забезпечення конкурентноспроможності товару/послуг необхідно, щоб:

результати маркетингових досліджень гарантували досягнення товаром/послуг найвищих показників параметрів, тобто висока якість і конкурентна ціна, зовнішнє середовище повинно сприяти процесу в системі, організаційно-технічний рівень системи повинен забезпечувати безперервний процес переробки якісного входу в якісний вихід.

• Оцінка якості "виходу" дорівнює найнижчий оцінці попередніх елементів. Тому необхідно формулювати вимоги спочатку до "виходу" системи, потім до "входу" і зовнішнього середовища і тільки потім - до процесу.

Іншими словами: перед тим як висувати вимоги до персоналу, потрібно вивчити його цілі, якість документів і інформації, вплив на колектив зовнішнього середовища, стан матеріально-технічного забезпечення, при необхідністі відрегулювати ці питання, а потім приступати до питань підвищення якості процесу.

• Структурність - це сукупність компонентів системи і їх зв"язків, які визначають внутрішню будову і організацію об"єкту , як цілісної системи.

При дослідженні системи структура розглядається, як спосіб опису її організації. Під час дослідження та проектування системи проводиться її декомпозиція на компоненти, встановлюються їх функції і зв"язки. Оптимальною є та структура, яка має мінімальну кількість компоненетів, але вони повинні виконувати функції, що задані у повному обсязі. Структура повинна бути мобільною та адаптивною до умов і цілей функціонування. Спрощена структура фірми, яка має організаційну і виробничу структури представлена на рисунку.