
- •Змістовний модуль іі. Організація і проведення зовнішньоекономічних операцій
- •Тема 8. Міжнародні розрахунки і банківське обслуговування зед.
- •8.1 Сутність міжнародних розрахунків та необхідність банківського обслуговування у сфері зед.
- •За наявністю валютного покриття:
- •Переваги акредитиву
- •8.3 Засоби платежу:
- •8.5 Кореспондентські відносини у сфері зед.
- •8.6 Міжнародні платіжні системи.
- •8.8 Різіки при міжнародніх розрахунках і методи їх мінімізації.
- •Тема 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •9.1 Передумови і мотивація виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •9.2 Пошук та вибір партнера.
- •Вивчення фірми іноземного партнера
- •Організація роботи по збору інформації і вивченню фірми-партнера:
- •9.3 Класифікація і характеристика форм виходу на зовнішні ринки.
- •9.4 Спільне підприємництво як форма виходу підприємства на зовнішні ринки.
- •Стратегія і мотиви створення сп
- •3) За кількістю країн-учасниць:
- •4) За структурою партнерів:
- •5) За часткою участі партнерів у капіталі сп:
- •6) За видом діяльності:
- •9.6 Гарантії уряду, що надаються сп, піі.
- •9.7 Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом.
- •9.8 Умови функціонування підприємств на зовнішніх ринках.
- •9.9 Вивчення і аналіз умов ринку.
- •9.10 Дослідження потенційних можливостей фірми при виході на зовнішні ринки.
- •Тема 10. Ціноутворення у зед підприємства
- •10.1 Цінова політика підприємства, обгрунтування зовнішньоторговельних цін.
- •10.2 Принципи визначення світових цін.
- •10.3 Зовнішньоторговельна ціна: поняття, класифікація.
- •10.4 Механізм розрахунку зовнішньоторговельних цін
- •10.5 Формування контрактної ціни.
- •10.6 Способи фіксації цін.
- •10.7 Цінові знижки і надбавки.
- •1. Технічні поправки:
- •2. Комерційні поправки:
- •10.8 Методи ціноутворення в зед:
- •Тема 11. Торговельно-посередницька діяльність на зовнішньому ринку.
- •11.1 Сутність посередницької діяльності у зед та види посередників
- •11.4 Договори із зовнішньоторговельними посередниками.
- •Тема 12. Компенсаційна торгівля у сфері зед.
- •12.1. Сутність та особливості компенсаційних угод.
- •12.2. Класифікація угод зустрічної торгівлі.
- •12.3 Операції натурального обміну.
- •5. Угоди типу "світч", або угоди з передаванням фінансових зобов'язань
- •12.5. Операції в рамках промислового співробітництва.
- •3. Виробниче кооперування
- •4. Франчайзинг товарів та послуг
- •Тема 13. Структура і зміст зовіншньоекономічних контрактів.
- •13.1. Пошук та вибір зовнішньоторгових партнерів. Проведення переговорів.
- •1. Вибір контрагента.
- •4. Товаросупроводжувальні документи.
- •4.1. Комерційні документи.
- •13.2 Структура і характеристика основних умов зовнішньо-економічного контракту.
- •13.3 Базисні умови контракту.
- •13.4 Порядок визначення ціни контракту.
- •13.6 Способи здійснення міжнародних розрахунків.
- •Тема 14. Транспортне обслуговування зов-нішньоекономічної діяльності
- •14.1 Система міжнародних перевезень та види транспортних операцій у зед.
- •14.2 Фактори, що впливають на вибір виду транспорту:
- •14.3 Особливості міжнародних перевезень різними видами транспорту.
- •1. Морські перевезення.
- •2. Залізничний транспорт
- •4. Автомобільний транспорт
- •14.4 Товарно-транспортна документація.
- •14.5 Експедиторське обслуговування міжнародних перевезень.
- •Тема 15. Зед підприємств на території вільних економічних зон
- •15.1 Мета і завдання створення спеціальних економічних зон.
- •15.2 Класифікація вез.
- •1. За характером діяльності чи функціональним призначенням
- •2. За типом організації:
- •3. За розмірами
- •4. За характером власності:
- •5. За ступенем інтеграції у світову і національну економіку
- •15.3 Передумови створення вез в україні.
- •15.4 Основні умови залучення іноземного капіталу у вез.
- •15.5 Фінансове забезпечення діяльності вез.
- •15.6 Оподаткування та валютний механізм у вез.
- •15.7 Державне регулювання діяльності вез.
- •15.9 Основні офшорні юрисдикції.
- •Модуль ііі. Ефективність зед Тема 16. Економічний аналіз зед.
- •16.1 Економічний аналіз у сфері зед підприємств.
- •16.2 Аналіз виконання зобов'язань з експортно-імпортних операцій.
- •16.6 Система показників ефективності зед підприємства.
- •1. Ефективність експорту підприємства:
- •2. Рентабельність експорту:
- •3. Економічний ефект експорту розраховується за формулою:
- •16.8 Оцінка валютної ефективності експорту і імпорту.
- •Тема 17. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування.
- •17.1 Сутність та класифікація ризиків зед.
- •17.2 Страхування ризиків в зед.
- •17.3. Страховий захист зовнішньоекономічних операцій
- •1) Особисте.
- •3) Страхування відповідальності.
- •17.4 Особливості самострахування.
- •17.5 Страхування валютних ризиків
- •17.5 Способи транспортного страхування та умови страхування вантажів в зед.
15.7 Державне регулювання діяльності вез.
Рівні управління функціонування ВЕЗ:
1) державне регулювання розвитку ВЕЗ,
2) управління безпосередньо на місці.
Державне регулювання розвитку ВЕЗ здійснюється на основі комплексу загальних та спеціальних законодавчих актів. До числа таких загальних законодавчих актів відноситься Закон України "Про загальні засади створення спеціальних (вільних) економічних зон", згідно з цим законом для кожної вільної економічної зони приймається окремий закон.
У загальному законі про ВЕЗ визначаються мета, порядок створення, техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування зони, управління, митні, податкові та валютно-фінансові умови функціонування, система державних гарантій інвесторам, регулювання економічних відносин, правовий режим, порядок в'їзду і виїзду та порядок ліквідації зони.
Техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування ВЕЗ має включати:
♦ мету, функціональне призначення та галузеву спрямованість її діяльності;
♦ етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення;
♦ ступінь розвитку виробничої та соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємництва та можливості їх розвитку в майбутньому;
♦ вихідний рівень розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов її створення;
♦ рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами;
♦ обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі її створення;
♦ обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму.
Державне регулювання діяльності ВЕЗ здійснюють органи державної виконавчої влади України, до компетенції яких входить контроль за додержанням вимог законодавства України на території, де створено зону.
Методологічною основою для прийняття рішень і підготовки документів у процесі створення конкретних ВЕЗ є "Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні".
У Концепції визначаються мета, правові основи, загальні принципи та передумови створення і функціонування ВЕЗ в Україні; наводиться класифікація ВЕЗ та їх загальна характеристика; визначається стратегія розвитку ВЕЗ в Україні.
Органи управління ВЕЗ незалежно від їх типу:
- місцеві ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень;
- орган господарського розвитку і управління ВЕЗ.
Місцеві ради та місцеві державні адміністрації укладають з органом господарського розвитку ВЕЗ генеральну угоду про передачу в її користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури, розташованих на цій території, та природних ресурсів. Світовий досвід свідчить про те, що успіх діяльності ВЕЗ визначається, поряд з іншими факторами, і тим, наскільки узгоджено діють місцеві органи державної влади і адміністрація зони.
15.9 Основні офшорні юрисдикції.
Оффшорной зоной считается страна или территория, в законода-тельстве которых разрешено регистрировать и функционировать оффшорным компаниям, т.е. таким компаниям, которые извлекают прибыль из источников, действующих вне страны или территории регистрации. Оффшорные компании тем самым лишаются права заключать сделки с местными физическими лицами (жителями зоны) или юридическими лицами (резидентами). На международные операции ограничения не распространяются.
Привлекательность оффшорного бизнеса состоит в том, что компании получают реальные налоговые льготы, а также разрешение на упрощение отчетности, отсутствие валютных ограничений.[8]
В современной литературе и деловом обороте вместе с термином «оффшорная зона» используются понятия «налоговое убежище», «налоговая гавань». Особенностью оффшорной юрисдикции является распространение льготного режима исключительно на нерезидентные компании, которые не осуществляют свою деятельность на территории юрисдикции, и что наиболее важно, обеспечение эффективного режима финансовой секретности.
Основными признаками в определении оффшорных зон являются:
- налогообложение: много оффшорных юрисдикций взимают налоги. Однако все они либо не взимают налог на прибыль вообще, либо взимают его только с определенных категорий дохода, либо взимают налог более низкий, чем в той стране, где плательщики являются налоговыми резидентами;
- финансовая секретность: особенностью оффшорных юрисдикций является наличие чрезмерно жестких правил защиты банковской и коммерческой тайны. Они отказывают в нарушении своих барьеров секретности даже тогда, когда есть серьезное нарушение законов другой страны;
- валютный контроль: оффшорные зоны имеют, как правило, систему двойного валютного контроля. Резиденты поддаются валютному контролю, а нерезиденты валютному контролю не поддаются. Однако нерезиденты поддаются обычному валютному контролю относительно местной валюты;
- коммуникации: большинство оффшорных зон имеют отличные средства связи, особенно хорошие телефонные, кабельные и телексные услуги связи для соединения с другими странами. Многие имеют также отличную воздушную связь. Например, Каймановы Острова имеют хорошие телефонные и телексные услуги связи. Имеются ежедневные беспосадочные авиарейсы между Майами и Каймановыми Оствровами и прямая линия между Хьюстоном и Гранд Кайманом.
- простота доступа к зарубежной банковской системе: существует возможность размещения капитала в твердой валюте в надежных банках стабильной страны.
Типы оффшорных зон:.
1 группа - юрисдикции, которые можно охарактеризовать как стопроцентные оффшоры. Это так называемые «налоговые гавани», «налоговые убежища», или «tax haven», как принято называть их во всем мире.
К местам налоговых гаваней на Западе можно отнести Кипр, Лихтенштейн, Мальту, Монако и британские владения в Европе – Нормандские острова, остров Мэн, Гибралтар. Элементы налоговой гавани прослеживаются в Люксембурге, Швейцарии, Ирландии, Греции. Всего же в мире насчитывается около сотни оффшорных центров.
Эти юрисдикции отличает наличие упрощенной процедуры регистрации оффшорных компаний; высокая степень конфиденциальности; минимальные требования со стороны властей к отчетности и величине уставного капитала; полное отсутствие или чисто символический налог, вместо которого взимается фиксированный сбор, зависящий от размера уставного капитала; возможность регистрации компании на анонимных учредителей, имена которых не содержатся ни в каких государственных реестрах.
2 группа оффшорных юрисдикций можно отнести страны с льготным режимом налогообложения отдельных видов деятельности. В частности, налоговыми привилегиями пользуются холдинговые, посреднические финансовые и лицензионные компании в Нидерландах; холдинговые компании и инвестиционные фонды в Люксембурге (около 2 тыс.); торговые, холдинговые и сервисные фирмы в Швейцарии (примерно 10 тыс.). К перечисленным странам можно также добавить Лихтенштейн (около 20 тыс. компаний) и Нидерландские Антильские острова.
В этих юрисдикциях с оффшорных фирм не взимаются налоги (или удерживаются по минимальной ставке), власти в той или иной степени контролируют их деятельность, что обуславливает необходимость ведения полноценной бухгалтерской отчетности. Уровень конфиденциальности значительно ниже, однако имидж таких компаний несравненно выше.
3 группа оффшорных юрисдикций составляют административо-территориальные образования, в которых действует оффшорный режим, хотя сами они являются частью обыкновенного государства. В основном это характерно для стран, имеющих федеральное устройство. К таким оффшорных зонам можно отнести штаты Дэлавер, Вайоминг, Невада в США, где их часто называют корпоративными убежищами; Калмыкию, эколого-экономический район «Алтай», Угличский муниципальный округ в РФ; некоторые кантоны Швейцарии.
Для этих оффшорный юрисдикций характерно то, что они могут выполнять функции налоговой гавани в случае ведения международного бизнеса и в то же время дают возможность осуществления оффшорных финансово-хозяйственных операций, не выходя за национальные границы одной страны.
Дело в том, что для стран, имеющих федеративное устройство, характерны несколько уровней налогообложения: федеральный, субъекта федерации и местный. Как правило, оффшорные территории предоставляют льготу в части налога субъекта федерации для тех предприятий, которые, будучи зарегистрированы на его территории, ведут деятельность и получают доход за его пределами, т.е. осуществляют финансово-экономическую деятельность оффшорного типа. Это и обуславливает возможность ведения оффшорного бизнеса, используя при этом его преимущества и оставаясь все время в пределах одного и того же государства.
4 группа оффшорных юрисдикций представляется целесообразным выделить нетрадиционные оффшорные зоны, а именно «универсальную» оффшорную юрисдикцию – Ирландию, юрисдикцию «с низким уровнем налогов» - Кипр.
Особенность Ирландии как оффшорной зоны состоит в том, что в ней не делается принципиального различия между резидентными и нерезидентными компаниями. В частности, ирландские резидентные компании платят налог со своих всемирных доходов. Однако если акционеры и директора – нерезиденты Ирландии, фирма управляется из-за рубежа и не ведет деятельности внутри страны через представительство или агентство, то такая компания рассматривается с точки зрения налогообложения как нерезидентная. А раз так, то она не платит ирландские налоги.
С другой стороны, нерезидентным ирландским компаниям разрешено вести бизнес внутри страны, налогообложению в этом случае подлежат только доходы от деятельности в Ирландии. Кроме того, некоторые направления производственной деятельности в этой стране подлежат налогообложению по льготной ставке в 10%. Льготы предоставляются также финансовым, инжиниринговым и компьютерным фирмам. Доходы по патентам и от продажи ирландских произведений искусства налогом не облагаются.
Другая страна из этой группы – Кипр. Популярность Кипра объясняется невысокими требованиями к оплаченному уставному капиталу, который должен иметь не менее 10 тыс. кипрских фунтов, а также небольшими затратами на учреждение и текущие расходы кипрского оффшора. Например, стоимость регистрации оффшорной компании на Кипре у кипрской секретарской компании «Consulco business services Ltd», имеющей своих представителей в 28 городах РФ и 9 городах СНГ, составляет всего 1350 долларов США, а оплата расходов, связанных с ежегодным обслуживанием компании, - 2100 долларов США.
На Кипре была создана уникальная по своей сути оффшорная зона, которую следует определить как юрисдикцию с «низким уровнем налогов», ориентированную на оффшорную деятельность. Оффшорные компании облагаются на Кипре налогом на прибыль по ставке 10%, вследствие чего все они попадают в сферу действия заключенных Кипром договоров об исключении двойного налогообложения.
Кабинет Министров Украины подписал Распоряжение «О перечне оффшорных зон» от 24 февраля 2003 года №77, в котором обнародовал перечень оффшорных зон:
Британские зависимые территории: Остров Генсри, Остров Джерси, Остров Мэн, Остров Олдерни. Близкий Восток: Бахрейн. Центральная Америка: Белиз, Панама. Европа: Андорра, Гибралтар, Монако. Карибский регион: Ангилья, Антигуа и Барбуда, Аруба, Багамские Острова, Барбадос, Бермудские Острова, Британские Виргинские Острова, Виргинские Острова (США), Гренада, Каймановы Острова, Монсеррат, Нидерландские Антильские Острова, Пуэрто-Рико, Сент-Винсент и Гренадины, Сент-Китс и Невис, Сент-Люсия, Содружество Доминики, Теркс и Кайкос. Африка: Либерия, Сейшельские Острова. Тихоокеанский регион: Вануату, Маршальские Острова, Науру, Ниуэ, Острова Кука, Самоа. Южная Азия: Мальдивская Республика.
Распоряжением Кабмина № 82 «О внесении изменений в приложение к распоряжению Кабинета Министров Украины от 24 февраля 2003 г. № 77» от 1 апреля 2007 года из перечня оффшорных зон была вычеркнута Панама и в очередной раз добавлен Кипр.