30. Томаса.

Опитувальник особистісний, розроблений К. Томасом і призначений для вивчення особистісної схильності до конфліктної поведінки, виявлення певних стилів вирішення конфліктної ситуації. Методика може використовуватися в якості орієнтовною для вивчення адаптаційних і комунікативних особливостей особистості, стилю міжособистісної взаємодії. У Росії тест адаптований Н.В. Гришиної. Тест можна використовувати при групових обстеженнях (і тоді стомлений матеріал зачитується вголос) та індивідуально (у цьому випадку необхідно зробити 30 пар карток з написаними на них висловлюваннями, а потім запропонувати випробуваному вибрати з кожної пари одну картку, ту, яка здається йому ближче до істини стосовно його поведінки). Витрати часу - не більше 15-20 хв. Теоретичні основи У своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас робив акцент на зміні традиційного ставлення до конфліктів. Вказуючи, що на ранніх етапах їхнього вивчення широко використовувався термін «дозвіл кон-.фліктов», він підкреслював, що термін має на увазі, що конфлікт можна і необхідно вирішувати або елімінувати. Метою вирішення конфліктів, таким чином, було деяке ідеальне безконфліктне стан, де люди працюють у повній гармонії. Проте останнім часом відбулася істотна зміна в ставленні фахівців до цього аспекту дослідження конфліктів. Воно було викликано, на думку К. Томаса, щонайменше двома обставинами: усвідомленням марності зусиль по повній елімінації конфліктів, збільшенням числа досліджень, що вказують на позитивні функції конфліктів.Звідси, на думку автора, наголос має бути перенесено з елімінування конфліктів на управління ними. Відповідно до цього К. Томас вважає потрібним сконцентрувати увагу на таких аспектах вивчення конфліктів: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них є більш продуктивними або деструктивними; яким чином можливо стимулювати продуктивне поводження. Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К. Томас вважає застосовувану двомірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якої є кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених в конфлікт, і напористість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно цим двом основним вимірам К. Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів: змагання (конкуренція) як прагнення домогтися задоволення своїх інтересів на шкоду іншому; пристосування, що означає на противагу суперництву, принесення в жертву власних інтересів заради іншого; компроміс уникнення, для якого характерно як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей; співробітництво, коли учасники ситуації приходять до альтернативи, повністю задовольняє інтереси обох сторін.

Кількість балів, набраних індивідом по кожній шкалі, дає уявлення про вираженістьу нього тенденції до прояву відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях.Домінуючим вважається тип (типи) набрали максимальну кількість балів. Суперництво: найменш ефективний, але найбільш часто використовуваний спосіб поведінки в конфліктах, виражається в прагненні домогтися задоволення своїхінтересів на шкоду іншому. Пристосування: означає, на противагу суперництву, принесення в жертву власнихінтересів заради іншого. Компроміс: компроміс як угода між учасниками конфлікту, досягнута шляхомвзаємних поступок. Ухилення (уникнення): для якого характерно як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тeнденціі до досягнення власних цілей Співпраця: коли учасники ситуації приходять до альтернативи, повністюзадовольняє інтереси обох сторін.