![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Поняття культура. Феномен розвитку укр культури.
- •Культура первісного суспільства на землях України.
- •Трипільська культура як визначне явище світової історії.
- •Культура населення кімерійсько-скіфо-сарматського часу.
- •60. Розвиток освіти і науки в Україні у роки Української революції 1917-1920 рр.
- •61. Вплив революційних подій на розвиток української літератури і видавничої справи.
- •62. Роль м.Грушевського у розвиток української культури.
- •63. Культурний ренесанс у 20-і рр.. 20 ст.
- •65. Становлення української радянської літератури.
- •66. Модерний театр та становлення кіномистецтва в Україні (20-30 рр.)
- •67. Мистецькі обєднання в Україні в 20-30 рр.
- •68. «Розстріляне відродження».
- •69. Трагічні наслідки утвердження культу особи для розвитку української культури.
- •70. Українська культура під час Другої світової війни та в повоєнні роки.
- •71. Розвиток освіти і науки у повоєнний час.
- •72. Літературно-мистецькі об’єднання в Україні середини 40-60 рр.
- •74. «Теорія злиття націй» та її практичне втілення.
- •75. Розвиток освіти в Україні в умовах адміністративно-командної системи управління.
- •76. Розвиток науки в Україні в 60-70 рр. 20 ст. Політична та ідеологічна заангажованість гуманітарного знання.
- •77. Рух «шістдесятників» в Україні та його вплив на національні культурні здобутки.
- •78. Літературна і громадська діяльність в.Симоненко та в. Стуса.
- •79. Театральна культура 60-80 рр.
- •80. Встановлення державної незалежності України та розвиток національної культури
- •81. Закони про державність української мови та їх впровадження в життя (90 рр. 20 ст.)
- •82. Освітня та культурна політика Української незалежної держави.
- •83. Зміна державної політики щодо релігії і церкви у роки незалежності України. Роль церкви у збереженні духовних цінностей українського народу.
- •84. Роль памяток історії і культури у формуванні національної самосвідомості.
- •85. Роль закладів культури (бібліотек, музеїв, клубів, театрів) у формування національної самосвідомості.
- •86. Сучасне театральне мистецтво України.
- •87. Сучасне образотворче мистецтво України.
- •88. Діяльність культурно-просвітницьких та мистецьких громадських обєднань у сучасній Україні.
- •89. Культура української діаспори та її зв’язки з Україною
- •90. Зародження та основні етапи розвитку культури рідного краю.
83. Зміна державної політики щодо релігії і церкви у роки незалежності України. Роль церкви у збереженні духовних цінностей українського народу.
Масова реєстрація православних громад в Україні, що почалася в 1988—1989 роках, мала свої особливості. З 2,1 тисяч новозареєстрованих православних громад (наприкінці 1989 р. їх в Україні стало вже 6101) близько 1,6 тисячі припадало на Галичину, де віруючі греко-католики, не маючи змоги розбудовувати свою церкву, реєструвалися як православні. Це підтверджує і той факт, що наприкінці 1990 р. при подальшій масовій реєстрації нових православних громад загальна чисельність їх в Україні зменшилася і становила 5031 громаду. Пов'язано це з тим, що в 1990 р. дозволили реєстрацію громад УГКЦ і близько 1,5 тисячі православних парафій перереєструвалися на греко-католицькі.
Швидке збільшення наприкінці 80-х років чисельності православних громад в Україні та РІЩ в цілому поставило на порядок денний низку організаційних питань, до яких церква була не зовсім готова. Це, зокрема, налагодження ефективної господарської діяльності новоутворених парафій. Повернення їм господарських функцій породжувало проблему підготовки економічно обізнаних кадрів. Принципово нових підходів потребував і розвиток місіонерської, видавничої справ, удосконалення органів церковного самоуправління.
В Україні, окрім того, додавалася своя специфіка: центральна влада РПЦ, пам'ятаючи український церковний досвід 20-х та 40-х років, намагалася максимально обмежити будь-які самостійні дії українських єпископів.
Підбиваючи підсумки характеристики післявоєнного розвитку православ'я в Україні до кінця 80-х років, зазначимо, що, незважаючи на суттєві відмінності стану церкви в різні часи життя країни, цей період характеризується постійним тиском на церкву. Політика радянської влади щодо православної церкви була якщо несприятливою, то хоча б нейтральною не більше десятиліття — до початку 50-х років. Нові репресії проти церкви не могли не розпочатися — ортодоксальні більшовицькі оцінки релігійності як реакційного явища компартійними та владними структурами не було знято.
84. Роль памяток історії і культури у формуванні національної самосвідомості.
Славнозвісна "Енеїда" започаткувала нову українську літературу й відіграла величезну роль в усвідомленні себе українцями національно індиферентних людей.
І до сьогоднішнього дня ще не оцінений належним чином внесок "Енеїди" у скарбницю світової культури.
Активним поширювачем української культури став Микола Костомаров — також вихованець Харківського університету. З перших кроків своєї вченої кар'єри він настільки досконало оволодів українською мовою, що писав нею художні твори й на основі українського фольклору виконав два дисертаційні дослідження.
На сучасному етапі незалежного розвитку української державності заключне положення кирило-мефодіївського "Закону Божого" (себто "Книг битія України..." М. Костомарова) звучить як пророцтво, що збулося: "І встане Україна з своєї могили, знову озоветься до всіх братів своїх слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хоруган, ні у сербів, ні у болгар. І Україна буде неподлеглою Річчю Посполитою в Союзі слов'янськім". Михайло Грушевський в "Очерке истории украинского народа" так оцінив історичне значення Кирило-Мефодіївського товариства: "...Здесь мы впервые видим попытки теоретического формирования украинской идеи в политической и общественной сфере в духе прогресса и свободы".