72. Літературно-мистецькі об’єднання в Україні середини 40-60 рр.

Відновилася літературна періодика. У травні 1945 р. заявили про себе «Літературна газета» та «Радянське мистецтво»;* з 1946 р. —~ журнал «Радянська література» (до 1944 р.— «Українська література» згодом прибрала назву «Вітчизна»); з 1944 р. з'явилося кілька номерів «Дніпра», «Радянського Львова», «Советской Украины». У 1948 p. відбувся II з'їзд письменників України.

Але водночас уже жорстокішим ставав ідеологічний тиск, наростала хвиля цькування і нищівної критики мало не всіх талановитіших українських митців. На догоду сумнозвісним постановам ЦК ВКП (б) «Про журнали „Звезда" і „Ленинград"» (1946), «Про оперу В. Мураделі „Велика дружба"» (1948) були прийняті подібні документи ЦК КП (б) У, зокрема «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в „Нарисі історії української літератури"», про журнали «Вітчизна» та «Перець». 1947 р. на пленумі СПУ та у пресі паплюжили роман Ю. Яновського «Жива вода», роман І. Сенченка «Його покоління», повість П. Панча «Голубі. ешелони». Згодом така ж доля спіткала і вірш В. Сосюри «Любіть Україну» (1951). Академічна «Історія української літератури» інформувала читачів у . медіальному розділі «Боротьба проти виявів ворожої Ідеології», що «серед письменників, котрі допустили у своїй творчості значні ідейні зриви, був і М. Рильський. Прислухались до голосу більшовицької критики, він став на шлях рішучого переборення помилок, довівши це своїми новими поезіями, що здобули визнання народу... Облудними космополітичними ідеями перейнята післявоєнна творчість С. Голованівського». Фінал сталінського режиму ознаменований зловісною реакцією в усьому суспільному житті, зокрема й літературно-мистецькому. І лише викриття культу особи, теплі повіви хрущовської відлиги принесли відрадні зміни.

Найяскравішою сторінкою українського літературного процесу 40—50-х років було, безперечно, заснування восени 1945 р. мистецького українського руху (МУРу), який об'єднав письменників-емігрантів. МУР здекларував вимогу високомистецької творчості, яка б принесла українській літературі міжнародне визнання. Один з ініціаторів створення угруповання Ю. Шерех так визначив новизну цієї програми: «Проголошується єдиний фронт різних розгалужень літератури на еміграції. Перед війною письменники на еміграції і в Галичині були поділені на неспівмірно велике число різних дрібних угруповань, що кожне з них прагнуло монополії й проводу. При такому стані речей непотрібно багато зусиль витрачалося на взаємопоборювання і на організаційні справи. У протилежність цьому станові МУР уважав, що вся українська література на еміграції має спільне ідеологічне підґрунтя, а розвиток індивідуальних і групових особливостей цілком можливий у межах загальної творчої співпраці та перманентної дискусії. Перейти до цього стану було тим легше, що фактично... в роки війни старі угруповання перестали існувати».

До МУРу увійшла ціла низка талановитих українських письменників —У. Самчук, В. Петров, І. Костецький, Ю, Косач, І. Багряний, В. Барка. Т. Осьмачка, К- Гриневичева, Ю. Клен, О. Лятуринська, Є. Маланюк, М. Орест, С. Гординський, Ю. Шевельов, Б. Кравців, І. Кошелівець, Л. Полтава та ін.

73. Відновлення репресій у 60-70 рр. та їх згубні наслідки для розвитку культури.