Висновок

Антифеодальна боротьба народних мас на Правобережній Україні зумовлювалася не тільки жорстоким феодально-кріпосницьким гнобленням, а й національно-релігійним утисками з боку шляхетської Польщі. Трудящі

боролися не тільки проти феодальної експлуатації, а й за своє національне визволення, возз’єднання всіх українських земель.

Відомі українські історики В.Антонович і Я. Шульгін, спираючись на

документальну основу, довели що гайдамаччина - це стихійний протест народних мас проти соціально-економічного та національно-релігійного гніту.

Найбільші гайдамацькі повстання відбулися в 1732-1734, 1750 та 1768 роках. Широкий відгук повстання гайдамаків знайшла і на території сучасної Житомирщини. Так, у січні 1734 - року гайдамацький загін діяв під Бердичевом. Тоді ж селяни села Котельні разом з загоном гайдамаків зруйнували панський маєток, а населення містечка Чуднова підтримало боротьбу гайдамацького загону Г.Клобуцького. Документи свідчать, що гайдамацькі загони в 1750 році діяли практично по всій території Волині. Багато сіл і містечок Житомирського повіту та околиці Любара були охоплені гайдамацьким рухом. 9 червня повстанці в кількості 120 чоловік

напали на Бердичів і розправились з шляхтою. Гайдамаки, спільно з селянами, нападали на шляхтичів і католицьких священників, знищували документи. Велику підтримку, вони знайшли серед селян та міщан Житомирщини. Вершиною гайдамацького руху стало повстання 1768 року

відоме в історії під назвою Коліївщина, яке очолили М.Залізняк і І.Гонта.

Народно-визвольне повстання 1768 року потрясло польсько-шляхетський політичний устрій на Правобережній Україні, наблизило час її возз’єднання з Лівобережжям у складу Росії. Воно надовго збереглося у народній пам’яті й відіграло велику роль у формуванні визвольних традицій українського народу. Цим подіям Кобзар присвятив один із кращих своїх творів- поему “Гайдамаки”.

Різноманітних форм набирала антифеодальна боротьба й на західноукраїнських землях. Селянство і міська біднота Закарпаття активно боролися проти феодально-кріпосницького гноблення та іноземного поневолення під час визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. Селянські маси Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття відмовлялись відробляти панщину і сплачувати податки, захоплювали панські землі, майно тощо, вдавалися до фізичних розправ над гнобителями

та збройних виступів.

Українська історія знає ще багато народних повстань, що свідчать про непідкорність українського народу.

Список використаних джерел та літератури

1. В.Я. Білоцерківський.- Історія України: Навчальний посібник. – Вид. 2-е, випр. і доп. – Харків «ОВС», 2007. – 576 с.

2.Ю.Зайцев.- Історія України -Львів: “Світ”, 1996 р.

3.Л.Г. Мельник,О.І.Гуржій.- Історія України курс лекції. - К:”Либідь” 1991р.

4. Є.Паньків.- Історія України. - Тернопіль, 2000.

5.І.К.Рибалка.- Історія України –Харків:”Основа”, 1997 р.

6.Орест Субтельний.- Історія України - К:”Либідь”-1993 р.