4. Імплементація міжнародно-правових норм у внутрішнє право України у сфері охорони культурної спадщини

Конституція України (ст.. 11) визначає засади діяльності держави у сфері культури, відповідно о яких держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності, всіх корінних народів і національних меншин України.

Ст.. 54 Конституції визначає, що культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну цінностей народу, що перебувають за її межами.

Відповідно до ст.. 66 Конституції кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Розвиваючи та конкретизуючи ці конституційні засади, Верховна рада України ухвалила:

1. «Основи законодавства України про культуру» 1992 р.

2. ЗУ «Про охорону культурної спадщини» 2000 р.

3. ЗУ «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» 1999 р.

4. ЗУ «Про музеї та музейну справу» 1995 р.

5. ЗУ «Про охорону археологічної спадщини» 2004 р.

6. ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» 1991 р.

7. ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» 1992 р.

Підзаконні акти щодо порядку здійснення збереження, охорони і управляння пам’ятками культурної і природної спадщини.

1. Порядок видачі свідоцтва про реєстрацію об’єкта культурної спадщини як пам’ятки, затверджений Наказом Міністерства культури і туризму України (сьогодні - Міністерство культури) від 5 .12.2005 № 900.

2. Порядок укладання охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини, затверджений Постановою КМУ від 28.12.2001 № 1768

3. Порядок визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України затверджений Постановою КМУ від 27.12.2001 № 1760 та ін.

Ставши учасницею конвенції 1972 р., Україна отримала право на включення власних об’єкті культурної та природної спадщини до Списку всесвітньої та культурної спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні до Списку входять 4 культурних об’єкти та один природній:

1. Київський Софіївський собор (Київ)

2. Києво-Печерська лавра (Київ)

3. Ансамбль історичного центру Львова (Львів)

4. Пункти геодезичної дуги Струве (Хмельницька і Одеська області)

5. Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини (Українські та Словацькі Карпати. Німеччина)

6. Резиденція Буковинських митрополитів (Чернівці)

До Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО віднесені:

1. Ансамбль історичного центру Чернігова 9-13 ст. (Чернігівська обл..)

2. Шевченківський національний заповідник «Тарасова гора» (Канів Черкаської обл..)

3. Херсонес Таврійський (Севастополь)

4. Український науково-дослідний інститут тваринництва степових районів «Асканія-Нова) (Асканія-Нова Херсонської обл..)

5. Стара фортеця Кам’янець-Подільського (Кам’янець-Подільський) Хмельницької області.

6. Дендрологічний парк «Софіївка» (Умань Черкаської обл..)

7. Ханський палац у Бахчисараї (Бахчисарай АРК)

8. Кам’яна Могила (поблизу смт. Мирне Запорізької обл..)

9. Чудацька фортеця 6-16 ст (Судак АРК)

10. Астрономічні обсерваторії України (Київ, Миколаїв, Одеса Крим)

11. Історичний центр і порт Одеси (Одеса)

12. Кирилівська та Андріївська церкви (Київ)

13. Дерев’яні храми Карпат (Західна Україна, Польща)

14. Генуезькі колонії у Північному Причорномор’ї (Крим)

В системі органів державної влади створено національну комісію України у справах ЮНЕСКО, яка є постійно діючим міжвідомчим органом при МЗС, створеним з метою забезпечення участі України в діяльності ЮНЕСКО. Положення про Комісію затверджено Указом Президента від 23.03.1996. На неї покладається низка завдань, серед яких:

- визначення пріоритетних напрямків співпраці з ЮНЕСКО

Організація та проведення в Україні національних та міжнародних заходів, які здійснюються під егідою ЮНЕСКО;

- здійснення заходів щодо використання каналів ЮНЕСКО для популяризації національної культури, науки, освіти тощо.

Крім того, Комісія проводить постійну роботу, спрямованих на збільшення кількості об’єктів занесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, співпрацюючи з Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

В українському законодавстві передбачена відповідальність за неналежне поводження з культурним об’єктами:

1. кримінальна відповідальність:

- ст.. 193 ККУ – за привласнення особою знайденого, або такого, що випадково опинилося у неї чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу;

- ст.. 201 ККУ – за незаконне переміщення через митний кордон України історичних та культурних цінностей (контрабанда);

- ст.. 214 ККУ – за порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

- ст.. 252 – за умисне знищення або пошкодження території, взятих під охорону держави та об’єктів природно-заповідного фонду.

2. Адміністративна відповідальність:

- ст.. 91 КпАП «Порушення правил охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду»

- ст.. 92 КпАП «Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини».

- ст.. 46 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» - за невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини та порушення вимог цього Закону.

1 http://www.ila-hq.org

21