3. Секретаріат.

Виконує адміністративні функції на чолі з Генеральним директором, що призначається на шість років з можливістю переобрання ще на один термін. Статут покладає на Секретаріат важливе зобов’язання формулювання пропозицій відносно заходів, що їх слід вжити Конференції чи Раді, підготовку проектів програм робіт ЮНЕСКО з відповідними бюджетними кошторисами, складання періодичних доповідей про діяльність Організації (п. 3 ст. VІ).

Найбільш характерними обов’язками Секретаріату є:

• повідомлення держав-членів, членів-співробітників ООН, спеціалізованих установ та інших міжнародних організацій про дату та місце скликання сесій Конференції, а також повідомлення ООН та спеціалізованих установ про скликання сесій Виконавчої ради,

• розсилка державам-членам всієї документації, що стосується майбутньої сесії Генеральної конференції,

• складання для кожної сесії Генеральної конференції щорічної фінансової звітності, складання та розсилка державам-членам попереднього та остаточного дослідження питань, що підлягають міжнародній регламентації (з розробкою проектів конвенції чи рекомендацій державам-членам про встановлення міжнародних правил) тощо.

Говорячи про правовий статус Генерального директора як головної посадової особи, слід мати на увазі особливість: в Статуті та ряді інших актів ЮНЕСКО згадується лише Генеральний директор. Резолюції Генеральної конференції та Виконавчої ради з програмних, бюджетних та адміністративних питань адресуються не Секретаріату, а Генеральному директору ЮНЕСКО. Таке положення в ЮНЕСКО, як і в інших спеціалізованих установах ООН, пояснюється тим, що на головну посадову особу Організації покладається персональна відповідальність за виконання рішень Генеральної конференції та Виконавчої ради. Виконання програми Організації і рішень Генеральної конференції та Виконавчої ради здійснюється не лише Генеральним директором, а всім персоналом Секретаріату.

Однією з ознак правосуб’єктності міжнародної організації є участь у створенні норм міжнародного права.

Під егідою ЮНЕСКО були ухвалені багатосторонні конвенції – Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройних конфліктів 1954 р., Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності 1970 р., Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 1972 р., Конвенція про охорону підводної культурної спадщини 2001 р., Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини 2003 р., Конвенція про охорону та заохочення різноманіття форм культурного виразу 2005 р.

В рамках ЮНЕСКО були розроблені та прийняті ряд важливих рекомендацій: Рекомендація щодо міжнародних принципів, які застосовуються під час археологічних розкопок 1956 р., Рекомендація щодо найефективніших заходів забезпечення загальнодоступності музеїв 1960 р., Рекомендація про збереження краси та характеру пейзажів і місцевостей 1962 р., Рекомендація про міжнародний обмін культурними цінностями 1976 р., Рекомендація про охорону рухомих культурних цінностей 1978 р., Рекомендація про охорону і збереженню рухомих зображень 1980 р., Рекомендація про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт 1968 р., Рекомендацію про збереження традиційної культури та фольклору 1989 р., Рекомендація ЮНЕСКО про міжнародну стандартизацію статистики державного фінансування діяльності в сфері культури від 27.10.1980 р. Тощо.

В практичній сфері охорони культурної спадщини, матеріальної та нематеріальної, на основі більш тісного співробітництва з державами-членами та неурядовими організаціями, а також зацікавленими інститутами та асоціаціями ЮНЕСКО здійснює діяльність, яку можна звести до трьох основних завдань: реєстрація, відродження та поширення традиційних культур.

ЮНЕСКО надає великого значення діяльності по відродженню традицій. Вона сприяє також розвитку викладання традиційної музики та танцю, допомагаючи створенню спеціальних шкіл або курсів. Вона сприяє створенню телепрограм та організації фестивалів.

ЮНЕСКО бере участь в поширенні нематеріальної спадщини. Випускаються компакт-диски та касети з записами традиційної музики народів світу, які користуються великою популярністю. Публікується колекція відеозаписів, метою якої є популяризації за допомогою звуку та зображення традиційних видовищних мистецтв – танцю та театру.

В рамках ЮНЕСКО були започатковані кілька програм стосовно охорони об’єктів нематеріальної культурної спадщини: “Живі скарби людства” (1993 р.), “Проголошення шедеврів усного та нематеріальної спадщини людства” (1997), “Зникаючі мови”, “Традиційна музика світу”, «Пам'ять миру».

Система “Живі скарби людства” міжнародна програма, метою якої є збереження та передача майбутнім поколінням знань, навичок та технологій, якими володіють майстри різноманітних народних ремесел. Особи, які володіють такими знаннями, навичками або технологіями нагороджуються заохочуючими грантами. Державам, які запроваджують систему “Живих скарбів людства” рекомендується встановити різноманітні засоби – правові (встановлення напрямів діяльності та специфічних критеріїв, визначення максимальної кількості номінантів в рік, обов’язків переможців тощо) або адміністративні (за фінансової підтримки державних органів програму можуть здійснювати громадські організації).

Особливий резонанс у міжнародному просторі викликала програма «Проголошення шедеврів усної та нематеріальної спадщини». На 155-й сесії Виконавча рада розробила Положення про присвоєння ЮНЕСКО статусу Шедевра усної і нематеріальної спадщини людства. В цьому Положенні визначаються порядок подання кандидатур на домінування, процедура їх оцінки, контроль за виконанням програми тощо. Такими формами визнаються мова, література, музика, танок, ігри, міфологія, ритуали, звичаї, художні вироби, архітектура та інші види мистецтва виняткову універсальну цінність в історії, мистецтві, етнології, соціології, антропології, лінгвістиці та літературі є шедеврами усної та нематеріальної культурної спадщини.

Протягом кількох років (у 2001, 2003 та 2005 рр.) Генеральним директором ЮНЕСКО були оголошені 90 об’єктів, які були визнані шедеврами усної та нематеріальної культурної спадщини, серед них: грузинський чоловічий поліфонічний спів, Грузія; сицилійський театр ляльок “Опера деї Пупі”, Італія; театр “Ногаку”, Японія; усна творчість і культурне поселення “Семейские”, Росія; королівський обряд передання влади і ритуальна музика в Джонмио Шрині, Південна Корея; народний театр на теми «Рамаяна» (Індія), театр Кабукі (Японія), танок Самба де Рода (Бразілія), словацький Вербунк (танок військових, Чеська Республіка) та інші. На жаль, надзвичайна багата духовна спадщина України не представлена в цьому списку, оскільки держава не брала участі у Програмі.

В 90-х роках ЮНЕСКО започаткувала Програму «Пам'ять миру», спрямовану на збереження документальної спадщини, тобто архівів матеріалів, книжок, інших документів. До реєстру внесені «Антологія Великих Буддійських монахів Дзен Буддизму» (Корея, 1377 р.), Гутенберська Біблія (перша книга, надрукована в Європі, Німеччина), Кодекс Течалоян Куажималпас (ілюстровані тексти, які розповідають про життя місцевих громад Мексиканської Долини, Мексика), архіви Варшавського гетто тощо. Всього до Реєстру занесені 68 об’єктів документальної спадщини з 33 країн світу. Всі такі джерела переносяться на цифрові носії та популяризуються. Також до Реєстру занесені 4 тис. записів Відеського фонограмархіву, перший звуковий архів, створений 1899 р., якому є етнолінгвістичні та етномузичні матеріали.

Програма “Зникаючі мови” була започаткована на початку 90-х рр. минулого століття. Метою Програми ЮНЕСКО «Зникаючі мови» є розвиток та збереження зникаючих мов та лінгвістичного різноманіття як суттєвої частини живої спадщини людства. Вона здійснюється за трьома пріоритетними напрямками:

• поширення відомостей про зникаючі мові та інформації про необхідність збереження лінгвістичного різноманіття (співробітництво між ЮНЕСО, іншими інституціями ООН, створення Атласу світових мов, які знаходяться під загрозою зникнення – 1996, 2001 рр.);

• підтримка на місцевому рівні та заохочення мовної політики (протягом кількох останніх років ЮНЕСКО була запроваджена значна кількість місцевих, національних та субрегіональних проектів у всьому світі);

• мобілізація міжнародного співробітництва (у березні 2003 р. в Парижі відбулась зустріч експертів ЮНЕСКО з проблем зникаючих мов, проекти збереження мов та усних традицій та виражень в Суб-Саран, Африка).

Програма “Традиційна музика світу” була започаткована в 1988 р. Музичні традиції є одним з головних компонентів нематеріальної культурної спадщини, яка формує частину загальної спадщини людства поряд з пам’ятками та природними об’єктами. Функції музики та її засобів – інструментів – не можливо обмежити просто сприйняттям звуків. Традиційна музика та інструменти передають найглибші культурні, духовні та естетичні цінності цивілізації, передачу знань з багатьох сфер. Колекція ЮНЕСКО традиційної музики світу – одне з найбільших досягнень в Програмі ЮНЕСКО щодо охорони та відродження нематеріальної культурної спадщини, спрямована на збір скарбів людства – традиційної народної та класичної музики, священної музики, сільської та міської музики, фестивальної або карнавальної музики. Записи, які часто робились "in situ» (тобто на місці), представляють живі культурні традиції як соціальний спілкування між виконавцями та аудиторією, і є джерелом безцінного натхнення для сучасних митців, музикознавців, та прихильників традиційної музики. Створена в 1961 р. Аланом Данілоу у співпраці з Міжнародною музичною Радою, Колекція традиційної музики ЮНЕСКО включає одночасно і нові записи та перезаписи на компакт-дисках з минулих колекцій. Сьогодні ЮНЕСКО співпрацює з Міжнародною радою традиційної музики щодо нових записів та з міжнародною музичною радою щодо перезаписів.

Особливе місце в основних напрямках діяльності ЮНЕСКО займає діяльність щодо охорони та захисту матеріальних об’єктів культурної спадщини.

Цей напрямок діяльності був започаткований у 60-ті рр. ХХ ст., коли уряди Єгипту і Судану звернулись до ЮНЕСКО з проханням надання допомоги в зв’язку з тим, що спорудження в Єгипті Асуанської греблі могло призвести до затоплення долини з храмами Абу-Сімбела, які є перлиною стародавньої єгипетської цивілізації. Міжнародна кампанія, проведена за закликом генерального директора ЮНЕСКО, внаслідок якої храми Абу-Сімбела та Філе були розібрані, перенесені на сухе місце і відновлені, обійшлася майже у 80 мільйонів доларів. Половину цієї суми становили внески близько 50 держав.

Успіх першої кампанії надихнув на проведення інших, зокрема, щодо врятування Венеції (Італія), Мохенджо-Даро (Пакистан), Карфагена (Туніс) та багатьох інших. Кожна кампанія розпочиналась зі звернення Генерального директора ЮНЕСКО до міжнародної спільноти з закликом до врятування видатних пам’яток культури людства. Взагалі було проведено більше 26 міжнародних кампаній, загальною вартістю біля 1 млрд. дол.

У межах ЮНЕСКО заснований Міжурядовий комітет зі сприяння поверненню культурних цінностей країнам їх походження або їх реституції в разі незаконного привласнення, діяльність якого має консультативний характер. На Комітет покладаються завдання:

1) вишукування способів і засобів сприяння двостороннім переговорам з метою реституції або повернення культурних цінностей країнам їх походження;

2) розвиток багатостороннього і двостороннього співробітництва з метою реституції або повернення культурних цінностей країнам їх походження;

3) заохочення досліджень і пошуків, необхідних для вироблення єдиних програм створення в країнах, культурну спадщину яких було розпорошено;

4) стимулювання кампаній інформації громадськості про характер, масштаби та справжнє значення проблеми реституції;

5) керівництво концептуальним розробленням і здійснення програм діяльності ЮНЕСКО у сфері реституції;

6) заохочення створення чи зміцнення музеїв або інших закладів зі збереження культурних цінностей і підготовки необхідного наукового й технічного персоналу;

7) сприяння розвиткові обмінів культурними цінностями відповідно до Рекомендації про міжнародні обмін культурними цінностями;

8) надання Комітетом звіту про свою діяльність Генеральній конференції ЮНЕСКО під час її кожної сесії.

Б. Міжнародно-правовий статус інших міжнародних міжурядових організацій в сфері охорони і розвитку культури

1. Міжнародний центр вивчення збереження та відновлення культурної спадщини (ICCROM) або Римський центр. Сприяє збереженню і відновленню культурної спадщини народів шляхом надання допомоги та сприяння розвитку. Статут цієї міжнародної організації був прийнятий у 1959 р. (переглянутий у 1993 р.) В її склад входять Генеральна Асамблея, Рада та Секретаріат.

Членами Центру, згідно Статуту, є держави-члени ЮНЕСКО, які уклали з Генеральним директором ЮНЕСКО формальну заяву про вступ до ICCROM (сьогодні понад 110 держав). Спеціалізовані міжнародні неурядові організації, громадські або приватні установи, що мають відношення до науки та культури можуть бути асоційованими членами Центру.

Функції ICCROM включають координацію, стимулювання та започаткування досліджень в сфері збереження та відновлення культурної спадщини, збереження, вивчення та поширення інформації щодо наукових, технічних та етичних питань, що мають відношення до цієї сфери, надання консультацій та рекомендацій, організація підготовки спеціалістів тощо.

2. Всесвітня організація туризму (World Tourism Organization). Спочатку Всесвітня організація туризму була створена як Міжнародний конгрес офіційних туристичних асоціацій в 1925 р. Враховуючи вирішальну та центральну роль, яку повинна відігравати ця організація в сфері туризму у 1974 р., вона була реформована у Всесвітню організацію туризму (ВОТ), а у 2003 р. – отримала статус спеціалізованої установи ООН.

Метою ВОТ є сприяння розвиткові туризму як важливої галузі економіки держав, засобу поглиблення міжнародного взаєморозуміння, утвердження миру, процвітання і загальної взаємоповаги, дотримання прав людини та основних свобод для усіх людей. ВОТ розглядає питання технічного співробітництва у сфері професійної підготовки в галузі туризму, правові питання, які регламентують туристичну діяльність. Ця організація займається вивченням різних аспектів міжнародного туризму та співробітничає з ЮНЕСКО в розробці програм культурного туризму. Зокрема, нею розроблено і прийнято Хартію туризму (1985), Кодекс туриста (1985) тощо.

3. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) також не є міжнародною установою, що безпосередньо займається охороною культурних цінностей. Проте, Інтерпол очолює взаємні контакти поліції різних держав в боротьбі з крадіжками та незаконним вивозом за кордон культурних цінностей та їх розшуку за кордоном.

З 1982 р. Інтерпол має статус міжнародної міжурядової організації.

Інтерпол веде боротьбу з нелегальним обігом культурних цінностей з 1947 р. Генеральний Секретаріат Інтерполу розробив Банк даних творів мистецтва: Automatic Search Fasility (ASF), в якому на сьогоднішній день міститься текстове та образотворчий опис більше ніж 21 400 творів мистецтва. Цей Банк даних розроблений для поліції, по ньому мають можливість консультуватися всі центральні національні бюро, що мають необхідне технічне обладнання. Для звернення до цього банку на англійській, французькій та іспанській мові розроблено спеціальне програмне забезпечення EASYFORM. Крім того, з метою поширення серед зацікавлених організацій інформації про вкрадені художні твори Інтерполом розроблений CD-ROM, який поновлюється кожні два місяці та поширюється за підпискою. Він включає інформацію, яку повідомляють Генеральному Секретаріату Інтерполу держави-члени Інтерполу і по відношенню до якої вони дають згоду на публічне поширення в якості профілактичного заходу. Передбачається можливість наведення довідок в будь-якому реєстрі вкрадених культурних цінностей.

В цьому напрямку міжнародна організація співпрацює з ЮНЕСКО, Міжнародною радою музеїв тощо. Інтерпол бере участь в різних конференціях, семінарах, нарадах, що проводяться цими організаціями по питаннях боротьби з крадіжками та контрабандою творів мистецтва.

4. Всесвітня митна організація (World Customs Organization) є міжнародною міжурядовою організацією, яка здійснює низку заходів по боротьбі з незаконною торгівлею культурними цінностями. Штаб-квартира цієї організації знаходиться в Брюсселі. Членами цієї Організації є 161 держава.

На сесіях Всесвітньої митної організації, крім інших, обговорюються питання пов’язані з контрабандою культурних цінностей та ухвалюються відповідні документи. Так, Митна конвенція 1962 р. стосується можливості вивозу речей для експонування або використання на виставках, ярмарках, під час засідань або інших заходів. В 1976 р. була прийнята Резолюція, що стосувалась дій, спрямованих на боротьбу з незаконним вивезенням творів мистецтва та предметів старовини. В 1977 р. була розроблена та ухвалена Всесвітньою митною організацією Міжнародна конвенція про взаємне адміністративне сприяння у попередженні, розслідуванні та припиненні митних правопорушень, Додаток ХІ до якої присвячений допомозі в діяльності, спрямованої проти контрабанди культурних цінностей.

Крім того, Всесвітня митна організація створює об’єднану систему інформації на основі комп’ютеризованої бази даних відносно випадків торгівлі культурними цінностями та іншу інформацію, що надана ЮНЕСКО та Інтерполом.

5. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) – міжнародна міжурядова організація, спеціалізована установа ООН., яка створена у грудні 1974 р. Засади ВОІВ були закладені Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (1883) та Бернською конвенцією з охорони творів літератури і мистецтва (1886). Штаб-квартира знаходиться в Женеві (Швейцарія).

ВОІВ покликана: сприяти охороні інтелектуальної власності у світі шляхом співробітництва держав і міжнародних організацій, забезпечувати співробітництво між союзами в галузі інтелектуальної власності (Паризький союз з охорони промислової власності, Союз міжнародної патентної класифікації, Бернський союз про охорону літературних і художніх творів тощо).

Основні функції ВОІВ – допомога в розробці заходів, розрахованих на поліпшення охорони інтелектуальної власності у світі та гармонізації національних законодавств у цій галузі, надання технічної та юридичної допомоги в галузі інтелектуальної власності, сприяння укладенню міжнародних угод у сфері охорони інтелектуальної власності, збір та поширення інформації, що стосується охорони інтелектуальної власності, здійснення і заохочення досліджень та опублікування результатів досліджень, забезпечення діяльності служб міжнародної охорони інтелектуальної власності.

В. Міжнародно-правовий статус міжнародних неурядових організацій в сфері охорони і розвитку культури

Міжнародні культурні відносини, в тому числі в сфері охорони культурної спадщини, не обмежуються зв’язками між державами та міжурядовими міжнародними організаціями. Практика свідчить про те, що в цій сфері активно співробітничають неурядові міжнародні організації (Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць, Міжнародна рада музеїв, Міжнародна організація з питань захисту творів мистецтва, Міжнародна асоціація музеїв зброї та військової історії, Міжнародна Рада архівів, Міжнародна конфедерація асоціацій торгівців творами мистецтва тощо).

Міжнародна неурядова організація – це міжнародна організація, що не заснована на основі міжурядової угоди. Основними ознаками міжнародної неурядової організації є відсутність цілей отримання прибутку, визнання, щонайменше, однією державою або наявність консультативного статусу при міжнародних міжурядових організаціях, отримання грошових засобів більш ніж від однієї держави, здійснення діяльності, щонайменше, в двох державах, створення на основі установчого акту.

Неурядові міжнародні організації відіграють провідну роль у справі збереження та охорони культурної спадщини. Діяльність неурядових міжнародних форумів та організацій можна розглядати як додатковий спосіб в справі захисту людських благ та цінностей, особливо коли така діяльність активна та цілеспрямована. Такі форуми та організації не мають права юридично зобов’язувати юридично держави та осіб, проте їх діяльність є надзвичайно корисною.

Міжнародною неурядовою організацією, з якою ЮНЕСКО може підтримувати відносини, вважається будь-яка міжнародна організація з метою та функціями, неурядовими за своїм характером, заснована не на основі міжурядової угоди і така, що відповідає наступним умовам: а) займається питаннями, що входять до компетенції ЮНЕСКО, бути спроможною та мати бажання надавати дієву допомогу в здійсненні завдань Організації у відповідності до принципів, що містяться в Статуті ЮНЕСКО; б) об’єднувати значну кількість груп або окремих осіб, що зацікавлені в одному чи деяких видах діяльності, що входять в компетенцію ЮНЕСКО, і мати постійних членів в достатньо великій кількості різних країн, з тим, аби така організація могла в міру необхідності виступати в якості дійсного представника різних культурних районів світу; в) у випадку, коли мова йде про організації регіонального характеру з географічної або культурної точки зору, вона повинна мати достатньо велику кількість членів, аби бути спроможною виступати в якості дієвого представника всього даного району; г) мати постійний керівний орган, створений на міжнародній основі, належним чином уповноважених представників та мати робочий апарат та процедуру, що дозволяють їй підтримувати регулярний зв'язок з своїми членами в різних країнах.

1. Міжнародна рада з питань охорони пам'яток та історичних місць (ІКОМОС) створена в 1965 р. як один з комітетів ЮНЕСКО.

Згідно ст. 4 Статуту ІКОМОС метою цієї міжнародної організації є сприяння збереженню, захисту, використанню та належній презентації пам'яток, ансамблів та історичних місць на міжнародному рівні, заохочення інтересу влади і населення всіх держав до їх пам’яток та культурної спадщини в цілому.

В цій організації представлені адміністративні органи, наукові установи. До її складу входять і окремі особи – архітектори, реставратори, спеціалісти в сфері історії мистецтва, археологи, працівники з охорони пам’яток тощо. ІКОМОС нараховує на сьогоднішній день більше 7000 членів в більше ніж 110 державах світу.

ІКОМОС заохочує обмін досвідом науково-дослідної та практичної діяльності з питань методики збереження та реставрації пам'яток, правового регулювання охорони пам'яток на державному рівні, пропаганди культурної спадщини народів світу.

Надзвичайно важливу роль у формуванні концепції всесвітньої культурної та природної спадщини людства в свій час відіграла ІКОМОС, виступивши одним з ініціаторів укладення Конвенції 1972 р. З часу свого заснування ця організація розробила і прийняла значну кількість хартій та документів з охорони та реставрації нерухомої культурної спадщини, зокрема Міжнародну хартію про охорону історичних міст (Вашингтонська хартія) 1987 р. та інші.

2. Комітет з питань права культурної спадщини (Комітет), який був заснований в 1988 р. в рамках Асоціації міжнародного права. В Комітеті працюють представники Данії, Південної Африки, Нової Зеландії, Ізраїлю, Німеччини, Нідерландів, Японії, США, Австралії, Нігерії та Індії.

З часу його створення Комітетом було ініційовано серію проектів щодо різноманітних правових аспектів існування культурної спадщини. Одним з них є проект Конвенції про охорону підводної культурної спадщини, яка була прийнята в 2001 р. З того часу предметне коло досліджень Комітету розширилося та поширилося на інші аспекти культурної спадщини.

Так, поточна робота Комітету стосується розробки комплексу Принципів співробітництва щодо взаємної охорони та переміщення культурних об’єктів¹. Ідея цього проекту виникла з необхідності попередження зникнення культурної спадщини та встановлення сприятливого режиму щодо її захисту. Проект принципів, розроблений Комітетом стосується засад міжнародного співробітництва в цій сфері та може бути основою для майбутнього міжнародного договору або іншого правового акту.

3. Міжнародна рада музеїв (ІКОМ) є міжнародною неурядовою організацією, що об’єднує музеї та музейних фахівців. ІКОМ був створений у 1946 р. Метою ІКОМ є розвиток міжнародного співробітництва музейних установ, координація їх роботи з іншими науковими і культурними установами. ІКОМ має 24 міжнародних комітетів, різноманітні комісії. Які займаються організацією різноманітних національних, регіональних та міжнародних акцій: симпозіумів, майстеркласів, конференцій тощо. Міжнародна рада популяризує музейну діяльність, зокрема, через відзначення Міжнародного дня музеїв (18 травня, щорічно). ІКОМ співробітничає з регіональними організаціями музеїв – АЛАМ (Латиноамериканська організація) і ОММСА (Організація музеїв, пам’яток та видатних місць Африки).

Діяльність ІКОМу відповідає на виклики та потреби музейної професії і фокусується на таких темах: професійне співробітництво та обмін поширення знань та підвищення суспільної уваги до музеїв, навчання персоналу, підвищення кваліфікації, розвиток, вдосконалення професійних стандартів, розробка та просування професійної етики, захист культурної спадщини та протидія незаконному обігу культурних цінностей.

Особливу увагу ІКОМ приділяє боротьбі з нелегальною торгівлею культурними цінностями, проблемі безпеки експонатів, реституції культурних цінностей в країну походження.

За ініціативи і під егідою ІКОМ у 1986 р. було прийнято Кодекс професійної етики, який є своєрідним етичним кодексом для працівників музеїв. В ньому даються рекомендації щодо організації музейної справи, в тому числі правила придбання культурних цінностей, визначаються вимоги до професійної поведінки музейних працівників. Кодекс професійної етики носить рекомендаційний характер, проте він містить положення, що є досить важливими з точки зору розвитку музейної справи та боротьби з нелегальним оборотом культурних цінностей.

4. Міжнародна рада архітекторів (МРА) міжнародна неурядова організація, заснована в 1948 р. Національні установи МРА співпрацюють з питань охорони пам'яток з національними комісіями ЮНЕСКО. Об’єднує понад 1 млн. архітекторів у всьому світі через національні архітектурні асоціації. Які формують 92 членські секції.

5. Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund) – міжнародна неурядова організація, що співпрацює з ІКОМОС. Головним спонсором памяткоохоронних акцій Фонду, започаткованих ще у 1965 р. є знаменита компанія «American Express Company». У 1995 р. започатковано Всесвітній огляд пам’яток, за результатами якого Фонд щороку формує і широко публікує Список 100 пам’яток світу, які знаходяться в найгіршому стані.

6. Організація всесвітньої спадщини міст – міжнародна неурядова організація, що об’єднує міста, які включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вона заснована у 1993 році і на сьогодні об’єднує 215 міст світу. Організація створена для допомоги містам-членам щодо покращення своєї життєдіяльності та уникнення багатьох проблем, зумовлених включенням їх до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Організація здійснює такі напрямки діяльності: сприяти поширенню Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та Міжнародної Хартії охорони історичних міст, сприяти співробітництву та обміну інформацією та досвідом між історичними містами та організаціями, що мають подібні цілі, заохочувати населення цих міст охороняти історичну спадщину.