2. Міжнародна інституційна система охорони та розвитку світової культури:

а) міжнародно-правовий статус та основні напрямки діяльності ЮНЕСКО;

б) міжнародно-правовий статус інших міжнародних міжурядових організацій в сфері охорони і розвитку культури;

в) міжнародно-правовий статус міжнародних неурядових організацій в сфері охорони і розвитку культури.

А. міжнародно-правовий статус та основні напрямки діяльності ЮНЕСКО

Характерною рисою сучасного міжнародного співтовариства є інституціоналізація міжнародного співробітництва, важливу роль в якій відіграє система ООН. В середині ХХ ст. на універсальному рівні почала формуватись своєрідна інституційна система охорони культурної спадщини, представлена різноманітними міжнародними міжурядовими та неурядовими організаціями зі своїми спеціальними функціями та напрямами діяльності.

Володіючи міжнародною правосуб’єктністю та будучи суб’єктами міжнародного права, міжнародні міжурядові організації здійснюють вплив на міжнародні відносини в сфері культури взагалі та, зокрема, щодо охорони культурної спадщини. В центрі цієї системи охорони культурної спадщини знаходиться Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка здійснює загальну координацію міжнародного співробітництва в сфері охорони культурної спадщини людства.

ЮНЕСКО була заснована в 1945 р. на Лондонській конференції, а її Статут вступив в силу 4 листопада 1946 р. Цей Статут є одночасно установчим актом Організації. 14 грудня 1946 р. Генеральною Асамблеєю ООН була затверджена Угода, в якій ЮНЕСКО визнавалась спеціалізованою установою ООН.

ЮНЕСКО ставить своїм завданням сприяти укріпленню миру та безпеки шляхом розвитку міжнародного співробітництва в сфері освіти, науки та культури, використання засобів масової інформації, подальшого розвитку народної освіти та поширення науки та культури, надання допомоги у збереженні історичних та наукових пам’яток (п. 1 ст. І Статуту).

Сьогодні в діяльності ЮНЕСКО визначились п’ять головних напрямків:

1. Освіта і майбутнє. Пріоритетами ЮНЕСКО є забезпечення загального початкової освіти у відповідності з сучасними вимогами та розвиток вищої освіти. Крім того, ЮНЕСКО сприяє підготовці вчителів, методистів і адміністративних працівників в сфері освіти, а також місцевому будівництву і обладнанню шкіл.

2. Наука на службі розвитку. В цій сфері ЮНЕСКО виконує наступні програми: людина і біосфера, програма міжурядової океанографічної комісії, програма міжнародної гідрологічної і міжнародної геологічної кореляції.

3. Соціальні і гуманітарні науки. ЮНЕСКО приділяє увагу освіті та сприянню в сфері дотримання прав людини і демократії, боротьбі зі всіма видами дискримінації, покращенню становища жінок, сприяння заходам по вирішенню проблем, пов’язаних з молоддю.

4. Культура. Культурна діяльність ЮНЕСКО зосереджена на охороні культурної спадщини. Організація стимулює творчість і творчу діяльність, збереження культурної самобутності. Відповідно до п. 2 «с» ст. І Статуту, ця організація піклується про “збереження та про охорону всесвітньої спадщини людства – книг, творів мистецтва та інших пам’яток історичного та наукового значення, рекомендуючи зацікавленим народам укладення відповідних міжнародних конвенцій”. В 1972 р. на 17-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО була схвалена Резолюція «Заходи по збереженню національних культур як об’єктивної основи культурного прогресу людства і розвитку міжнародних культурних зв’язків». Значне місце відводиться вивченню культури народів Африки, Азії, і Латинської Америки, Австралії і Океанії, дослідженню взаємовідносин багатонаціональних культур Карибського регіону, арабської культури з культурами інших регіонів, розвитку національної та інших мов. Чільне місце посідає і напрямок дослідження слов’янських культур.

5. Комунікація, інформація та інформатика на службі у людини. ЮНЕСКО надає допомогу країнам, що розвиваються у створенні своїх інфраструктур з метою більш широкого обміну ідеями між націями і заохочені принципів свободи преси, плюралізму та різноманітності засобів масової інформації.

Відповідно до Статуту ЮНЕСКО (ст. ІІІ) органами Організації є Генеральна конференція, Виконавча рада і Секретаріат.