5. Валютний ризик

Валютний ризик - це ризик того, що банк зазнає збитків або недоотримає прибуток внаслідок несприятливих змін валютного курсу. Слід зазначити, що у світовій практиці не застосовується видача іпотечних кредитів в іноземній валюті. Цей вид валютного ризику притаманний країнам з перехідною економікою.

Основною причиною виникнення валютного ризику при іпотеч­ному кредитуванні в Україні є те, що ринок нерухомості сформо­ваний та функціонує на основі «прив'язки» до ВКВ (здебільшого до долару США). Виявом валютного ризику в українських банках є його вплив на капітал. Оскільки вимоги до мінімального рівня капіталу банку встановлені в євро, а сам капітал українських бан­ків обліковується в гривні, то зміна курсу євро/гривня впливає на дотримання банком встановлених вимог. Зміна валютного курсу (при кредитуванні в іноземній валюті) може призвести до ситуації, коли гривневий еквівалент заборгованості зросте, а при сталому значенні капіталу банку це спричинить порушення економічних нормативів кредитних ризиків (кредитування «в одні руки» вклю­чаючи інсайдерів, а також сукупні великі кредити).

Управління валютним ризиком в Україні можна здійснювати за допомогою похідних фінансових інструментів: валютних форвар­дів, ф'ючерсів, опціонів, свопів. Також для мінімізації валютного ризику використовується метод управління активами та пасивами. Для цього банк повинен привести валютну структуру зобов'язань у відповідність з валютною структурою активів. Наприклад, якщо іпотечні кредити номіновані в доларах США, то вони мають у пов­ному обсязі фінансуватися доларовими депозитами.

Ще одним методом зниження валютного ризику є належне управління кредитним ризиком - видача кредитів в інозем­ній валюті тільки тим позичальникам, які мають надходження в цій валюті і які планують використовувати ці надходження як основне джерело погашення кредиту.

На сьогодні українські банки намагаються уникнути валютного ризику шляхом надання іпотечних кредитів з прив'язкою до однієї з конвертованих валют (у доларах США або євро).

6. Операційно-технологічний ризик

Операційно-технологічний ризик, по-суті, є внутрішньобанківським і виникає через недоліки корпоративного управління, си­стеми внутрішнього контролю або неадекватність процесів оброб­ки інформації.

При іпотечному кредитуванні такі недоліки можуть призвести до фінансових збитків через помилку, невчасне виконання кредитної операції або стати причиною того, що інтереси банку постраждають у якийсь інший спосіб.

Недоліком внутрішнього контролю є помилкова оцінка вартості заставного майна, що робить іпотечний кредит проблемним вже на момент надання. Вартість майна, що пропонується як застава, повин­на бути достатньою для того, щоб покрити не тільки кредит, а й від­сотки за весь період користування позичальником кредитом.

7. Ризик репутації

Це - наявний або потенційний ризик, який виникає через не­сприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) або органами нагляду, що впливає на спроможність банку надавати іпотечні кредити новим позичальникам або обслуговувати надані кредити. Такий ризик може призвести банк до фінансових втрат або зменшенню клієнтської бази, в тому числі до притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності.

Публічне сприйняття іміджу банку можна поділити на дві ка­тегорії:

а) сприйняття ринком

б) сприйняття органами державного

Виявом ризику репутації у відношенні до органів нагляду може бути низька капіталізація банку. Недостатність капіталу банку є під­ставою для обмеження його діяльності з боку органів нагляду або взагалі для ліквідації (виведення з ринку), а також призводить до того, що банк змушений ліквідувати заборгованість за іпотечними креди­тами шляхом їх продажу на вторинному ринку або навіть, у деяких випадках, шляхом вимоги дострокового погашення таких кредитів.