1.2 Проблеми дітей з віл/сніДом та сімей в яких вони живуть

Наявність ВІЛ-інфекції у неповнолітніх дітей визначає ряд проблем:

• По-перше, це психологічні проблеми, пов’язані з порушенням міжособистісного спілкування. У ВІЛ-інфікованих дітей ці потреби і прагнення можуть бути пригнічені або перекручені в зв’язку з усвідомленням свого захворювання і його наслідків. Тобто у хворого виникають труднощі соціального характеру, пов’язані з неможливістю для нього встановити повноцінні і гармонійні міжособистісні відносини з оточуючими людьми.

• По-друге, неможливість отримання якісної освіти внаслідок існуючої в сучасному суспільстві дискримінації і негативного ставлення до ВІЛ-інфікованого. Таке становище ускладнюється тим, що, як і в більшості країн світу, в Україні люди, що живіть з ВІЛ, змушені приховувати свій діагноз від оточуючих, сусідів, однокласників, колег по роботі, друзів, в деяких випадках - навіть від найближчих людей. Це стає причиною того, що багато фахівців освітніх і виховних установ, що здійснюють соціально-психологічну допомогу неповнолітнім, як правило, не володіють інформацією про те, що у дитини (підлітка) є така проблема, у зв’язку з чим можливості їхнього сприяння у вирішенні ВІЛ-інфікованих дітей та членів їх сімей вельми обмежується [7, с. 44]. Побоюючись розголошення ВІЛ-позитивного статусу дитини, батьки не рідко вважають за краще не віддавати його в дитячий сад, в період навчання в школі самі обмежують спілкування дитини з однолітками, що безумовно, негативно відбивається на його розвитку та соціалізації.

Таким чином, отримання статусу ВІЛ-інфікованого практично завжди призводить до зміни життя. Виникає комплекс медичних проблем, що включають у себе: невиліковність інфекції, тяжкість її протікання, відсутність доступних ефективних препаратів, госпіталізацію. Крім медичних проблем вірусоносії стикаються з безліччю соціальних, до їх числа можна віднести інвалідність, сирітство, матеріальну потребу, дискримінацію і остракізм у всіх сферах життєдіяльності, ізоляції, втраті соціальних зв’язків, незаконне зняття анонімності ВІЛ-статусу, відсутність відповідної інформації про захворювання, про свої права та обов’язки, недостатня кількість служб підтримки і надання допомоги вірусоносіям. Поряд з медичними та соціальними проблемами ВІЛ-інфіковані відчувають серйозні психологічні навантаження: внутрішні кризи, страх, стреси, самотність, руйнування особистості, втрату індивідуальності, самоповаги, труднощі в міжособистісних відносинах.

Висновок до першого розділу

У 80-х роках ХХ століття ВІЛ-інфекція розглядалася як досить повільно поширювана епідемія серед певних соціальних груп суспільства, мало зачіпає загальну популяцію, і вирішити яку можна буде як мінімум протягом одного покоління. Проте через три десятиліття епідемія набула світового характеру, перетворившись в пандемію, яка охоплює все нові країни, групи населення різні за статтю та віком, соціальним статусом, і стала являти собою одну з найактуальніших соціальних проблем сучасності, яка загрожує здоров’ю, соціально-економічному розвитку всіх країн.

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який руйнує імунну систему організму. Під терміном «імунний дефіцит» слід розуміти зменшення притаманних організму здібностей протистояти інфекціям, внаслідок чого виникає різноманітна картина хвороб.

СНІД – це синдром набутого імунодефіциту, остання стадія ВІЛ-інфекції. ВІЛ-інфікований – практично здорова людина, в організмі якого виявляється вірус імунодефіциту людини. СНІД розвивається у людей, щл заразилися ВІЛ-інфекцією, і є кінцевою стадією цього захворювання, що призводить до летального результату. Головна небезпека зараження ВІЛ в тому, що він «повністю порушує (припиняє) роботу імунної системи людини».

Дитина — людина, яка не досягла дорослого віку. Також можна казати про дитину, як про особу молодшого шкільного віку закінчення обов'язкової шкільної освіти або молодшу 15 років, причому враховуючи більш високий вік.

Розвиток Віл-інфекції у дітей проходить інакше, ніж у дорослих, що має значення для спостереження, догляду, лікування.

Прагнення ВІЛ-інфікованих вплинути на медичну практику в галузі СНІДу, на соціальну політику та хід кампаній з профілактики цієї хвороби надає проблемі нового значення. В даний час вона стає не тільки медичною. Отримавши соціальне перевтілення, ця проблема стала політичною і соціальною. На особливий статус хвороби вказує і те, що дискусії про неї вийшли на міжнародний рівень: з’явився міжнародний день боротьби зі СНІДом (1 грудня), стали виходити друковані видання, проводитися семінари, присвячені проблемам динаміки епідемії, досягнень медицини в цій області, пошуку засобів лікування. Саме новий статус захворювання позначив і необхідність проведення соціологічних та соціально-психологічних досліджень у цій області

Таким чином, отримання статусу ВІЛ-інфікованого практично завжди призводить до зміни життя. Виникає комплекс медичних, соціальних та психологічних проблем.