
- •1.Державотворча роль укр. Мови.
- •2.Функції мови
- •3.Стилі мовлення
- •4. Офіційно-діловий стиль мовлення
- •6. Вимоги до усного професійного мовлення
- •7. Мовленєвий етикет
- •8. Культура мовлення під час дискусії
- •9. Основні правила ведення дискусії
- •10. Мова і професія
- •11. Виступ. Композиція мовлення.
- •12. Види розумової діяльності людини.
- •13.Форми розумової д-сті людини
- •14.Поняття про риторику
- •15.Правила риторики
- •16.Техніка підготовки ораторського монологу
- •19. Культура ділового спілкування
- •20. Професійна культура та мораль
- •25. Рівні ділового спілкування
- •26. Стилі спілкування
- •27. Культура спілкування
- •28.Службова бесіда
- •37.Однозначність і багатозначність слів.
- •39.Синоніми в діловому мовлені.
- •38.Омоніми в діловому мовлені.
- •40.Пароніми в діловому мовлені.
- •41.Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів.
- •42.Роль словників у підвищенні мовної культури
- •43. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок)
- •44.Прикметник у професійному мовленні
- •48.Особливості синтаксису ділового мовлення
- •57. Кличний відмінок іменника. Форми та особливості звертань у діловому мовленні.
- •58. Особливості українського наголосу. Акцентуаційні норми.
- •60. Роль синонімів у текстах ділового мвлення.
- •49. Порядок слів у реченні
- •50. Однорідні члени речення
- •51. Координація присудка з підметом
- •52. Складні випадки керування
- •53. Документ його функції
- •54. Класифікація документів
- •55. Основні реквізити документа, їхня характеристика
- •56. Загальні вимоги до оформлення та особливості мови ділових паперів
- •29 Службова нарада
- •30 Суть та функції переговорів.
- •32 Культура телефонного діалогу
- •35/Терміни і професіоналізми
- •36 Джерела формування фразеологізмів
- •34 Шляхи творення термінів
- •35 Поняття термін
60. Роль синонімів у текстах ділового мвлення.
Синоніми (від.гр. однойменний) –це слова,що по різному звучать,але близькі за значенням.існують такі групи синонімів: лексичні,що відрізняються смисловими відтінками(відомий-видатний,здобуток-осягнення) б) стилістичні, що відрізняються емоційно-експресивним забарвленням(говорити-мовити.промовляти.везрти,,іти-ступати.прямувати)
Однією із важливих функцій синонімів є урізноманітнення викладу,уникнення монотонності, повторів.основуючись на певному значеннєвому нюансі слова можна виділити.підсилити.уточнити .оцінити.(відносини-стосунки.взаємини,стимул-заохочення.імпульс)
Багато слів з одного синонімічного ряду мають певні значеннєві відтянки..які потрібно врахувати.щоб висловлюватись точно.зберегти нейтральний тон..зваживши на стилістичний відтінок.
(замісник-заступник,положення-становище-стан,наступни(вжив.з конкр.поняттями)-подальший(вжив.на значення абстрактного поняття)багато(на познач.міри.кількості.часу-чимало.(вжив.здебільшого в письмових текстах.має відтінок розмовності))
ЕВФЕНІЗМ-слова.або вислови.що пом”якшують або завуальовують зміст сказаного. Вони вжив тоді.коликоли слово викликає небажані побутові асоціації або надто експресивне.
ПЕРИФРАЗ-описовий зворот,за допомогою якого передається зміст іншого слова через підкреслення або його особливості.цей синонімічний засіб використано у творенні багатьох професійних висловів чи термінів в галузі економіки.
МОВНО-СИНОНІМІЧНА КУЛЬТУРА- свідчення культури мислення,знання,мови,ерудиції. Вміння вибрати потрібне слово дає змогу бороти одноманітність мовлення.невиразність.побачити багатство і барви слова.
49. Порядок слів у реченні
Порядок слів - це властиве мові взаємне розміщення членів речення при певній смисловій структурі висловлювання. Він зумовлений граматичною будовою мови, закріплений літературною традицією. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія).
Однією з особливостей побудови речення в офіційно-діловому і науковому стилі мови є прямий порядок слів. Він виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:
• підмет стоїть перед присудком
• узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, порядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним словом
• неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною формою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного слова
• додаток займає позицію після слова, яке ним керує
• обставини вживаються довільно
• місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що саме треба виділити.
Вставні слова на початку речення стосуються усього речення, усередині - того слова, що стоїть після них. Вставні слова вказують на сказане раніше, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел, допомагають висловити ступінь вірогідності тощо, напр
Порядок слів належить і до таких стилістично-синтаксичних категорій, з якими найчастіше пов'язують змістову чіткість, виразність, стилістичну тональність фрази.
Порядок слів може стати засобом привернення або утримання уваги слухачів під час ділової бесіди чи публічного виступу, адже зміна взаєморозташування слів змінює логічний наголос у висловлюванні.