56. Відносини, що характеризують динаміку.

Вивчення злочинності і ефективності боротьби з нею неможливе без

співставлень показників, що "їх відображають, у різні проміжки часу.

Адже дослідження процесів за часом показують характер і "спрямування їх

змін, свідчать про збільшення або зменшення певного показника у

порівнянні з певним попереднім періодом, який визнається за базовий. Так

виникають показники відносин, які характеризують динаміку (відносні

,величини динаміки), що виражаються здебільшого відсотками або кратними

числами.

57. Ланцюговий спосіб обчислення динаміки.

Абсолютний приріст, темп зростання та темп приросту, якщо коли наведено більше ніж два рівня можна обчислювати двома способами: ланцюговим і базисним. Вирішення питання, яким способом проводити обчислення залежить від мети і завдань дослідження. Якщо ми бажаємо встановити тенденції у розвитку досліджуваного явища за тривалий період часу, то в цьому випадку застосовуємо базисний спосіб. Якщо ж бажаємо встановити характер розвитку динаміки за короткі періоди часу, то використовуємо ланцюговий спосіб. При обчисленні цих показників ланцюговим способом одержуємо дані, які характеризують зміну кожного існуючого показника по відношенню до попереднього рівня ряду. Таким чином, ніщо не впливає на одержаний результат, крім дійсної зміни явища. Ланцюговий спосіб дає змогу проаналізувати зміну явища за короткий проміжок часу.

58. Обчислення показників динаміки із застосуванням нерухомої бази.

Обчислення показників динаміки із застосуванням нерухомої базиздійснюється здебільшого тоді, коли відправна точка (як правило, рік)характеризує певний рубіж у розвитку показників досліджуваної динаміки(початок десятиріччя, введення в дію нової Кримінально-правової норми,створення відповідного підрозділу у правоохоронних органах тощо).Скажімо, після створення у 1992 році в системі МВС окремого Управління зборотьби з незаконним обігом наркотиків (УБНОН) і його підрозділів намісцях, що значно посилило протидію наркобізнесу, ведеться систематичне дослідження динаміки вказаних злочинів.

59. Варіаційні ряди, їх значення.

Варіаційний ряд, послідовність яких-небудь чисел, розташована в порядку зростання їх величин

Варіаційні ряди будуються на основі кількісної групуючої ознаки. Варіаційні ряди складаються з наступних елементів:

варіант — окремих значень варіаційної ознаки, що їх приймає ця ознака в ряді розподілу. Варіанти можуть бути позитивними й негативними, абсолютними й відносними;

частот — чисельностей окремих варіант або кожної з груп варіаційного ряду.

Частоти, виражені в частках одиниці або у відсотках, називаються частостями. Сума частот називається обсягом сукупності й визначає число елементів усієї сукупності (повна сума дорівнює одиниці або 100%). Заміна частот частостями дозволяє зіставляти варіаційні ряди з різним числом спостережень.

Варіаційні ряди залежно від характеру варіації підрозділяються на дискретні й інтервальні. Дискретні ряди розподілу засновані на дискретних (перервних) ознаках, що мають лише цілі значення (наприклад, тарифний розряд робітників, число дітей у родині тощо); інтервальні ряди розподілу базуються на неперервно змінному значенні ознаки, що приймає будь-які (у тому числі й дробові) кількісні вирази, тобто значення ознак таких рядів задається у вигляді інтервалу.

За наявності досить великої кількості варіантів значень ознаки первинний варіаційний ряд стає важкооглядовим, і тому лише безпосередній його розгляд не дає повного уявлення про розподіл одиниць за значенням ознаки в сукупності, що розглядається. У цьому випадку першим кроком в упорядкуванні ряду є його ранжирування — розташування всіх варіант у зростаючому (спадаючому) порядку.

Для побудови дискретного ряду з невеликим числом варіант спочатку виписуються всі ці варіанти та значення ознаки, а потім підраховується частота повторення варіант. Ряд розподілу прийнято оформляти у вигляді таблиці, що складається із стовпчиків (або/та рядків), де в одних представлені варіанти, а в інших — частоти. Для побудови ряду розподілу дискретних ознак, представлених у вигляді інтервалів, необхідно встановити оптимальне число груп (інтервалів), на які слід розбити всі одиниці досліджуваної сукупності.

Вони являють собою складову частину методу статистичних зведень і групувань. Проте практично жодне із статистичних досліджень неможливо провести без попереднього представлення результатів зведення й групування матеріалів статистичного спостереження.