29. Статистичні ряди та їх види.

Статистичні ряди розподілу є одним з найбільш важливих елементів статистики. Вони являють собою складову частину методу статистичних зведень і групувань. Проте практично жодне із статистичних досліджень неможливо провести без попереднього представлення результатів зведення й групування матеріалів статистичного спостереження. А подібні результати подаються у вигляді статистичних рядів розподілу.

Статистичний ряд розподілу — впорядкований розподіл одиниць досліджуваної сукупності на групи за групувальною (варіативною) ознакою. Вони характеризують склад (структуру) досліджуваного явища, дозволяють судити про однорідність сукупності, межі її зміни, закономірності розвитку досліджуваного об'єкта. Залежно від ознаки статистичні ряди розподілу діляться на:

• атрибутивні (якісні);

• варіаційні (кількісні):

• дискретні;

• інтервальні.

Атрибутивні ряди розподілу

Атрибутивні ряди утворюються за якісними ознаками, якими можуть виступати посада, професія, стать, освіта тощо.

Варіативні ряди розподілу

Варіаційні ряди будуються на основі кількісної групуючої ознаки. Варіаційні ряди складаються з наступних елементів:

варіант — окремих значень варіаційної ознаки, що їх приймає ця ознака в ряді розподілу. Варіанти можуть бути позитивними й негативними, абсолютними й відносними;

частот — чисельностей окремих варіант або кожної з груп варіаційного ряду.

Частоти, виражені в частках одиниці або у відсотках, називаються частостями. Сума частот називається обсягом сукупності й визначає число елементів усієї сукупності (повна сума дорівнює одиниці або 100%). Заміна частот частостями дозволяє зіставляти варіаційні ряди з різним числом спостережень.

Варіаційні ряди залежно від характеру варіації підрозділяються на дискретні й інтервальні. Дискретні ряди розподілу засновані на дискретних (перервних) ознаках, що мають лише цілі значення (наприклад, тарифний розряд робітників, число дітей у родині тощо); інтервальні ряди розподілу базуються на неперервно змінному значенні ознаки, що приймає будь-які (у тому числі й дробові) кількісні вирази, тобто значення ознак таких рядів задається у вигляді інтервалу.

За наявності досить великої кількості варіантів значень ознаки первинний варіаційний ряд стає важкооглядовим, і тому лише безпосередній його розгляд не дає повного уявлення про розподіл одиниць за значенням ознаки в сукупності, що розглядається. У цьому випадку першим кроком в упорядкуванні ряду є його ранжирування — розташування всіх варіант у зростаючому (спадаючому) порядку.

Для побудови дискретного ряду з невеликим числом варіант спочатку виписуються всі ці варіанти та значення ознаки, а потім підраховується частота повторення варіант. Ряд розподілу прийнято оформляти у вигляді таблиці, що складається із стовпчиків (або/та рядків), де в одних представлені варіанти, а в інших — частоти. Для побудови ряду розподілу дискретних ознак, представлених у вигляді інтервалів, необхідно встановити оптимальне число груп (інтервалів), на які слід розбити всі одиниці досліджуваної сукупності.

30. Найважливіші статистичні кримінально-кримінологічні теорії правопорушень.

31. Види групувань у кримінальній статистиці.

32. Коефіцієнти правопорушень та їх види.

33. Види та форми статистичного спостереження.

34. Питома вага правопорушень та норма її обчислення.

35. Поняття одиниці спостереження.

36. Поняття одиниці сукупності та одиниці виміру.

37. Види відносних величин.

Відносні величини виражаються у коефіцієнтах, відсотках, промилях, децимилях та в іменованих числах. У правовій статистиці використовують такі види відносних вели­чин: структури, координації, динаміки, інтенсивності, порівняння, виконання плану (договірних зобов’язань), планового завдання. Розглянемо докладно кожен вид відносних величин.

1. Відносна величина структури характеризує склад сукупності. Обчислюється діленням кожної частини сукупності на всю сукуп­ність і виражається у відсотках або коефіцієнтах. Характеристика структури сукупності карних і цивільних справ становить важливу частину статистичного аналізу. За її допомогою можна з’ясувати, які злочини, адміністративні та цивільні правопо­рушення переважають у країні, місті, районі; який розподіл громадян і юридичних осіб як позивачів і відповідачів у цивільно-правових спорах; як розподіляються виявлені правопорушники або засуджені за статтю, віком, родинним станом, освітою тощо.

2. Відносна величина координації характеризує співвідношення частин досліджуваної сукупності, що показують, у скільки разів порів­нювана частина явища більша або менша за частину, прийняту за базу порівняння. За допомогою відносних величин координації визначають, скільки ІТП припадає на 100 працівників, скільки техніків припадає на 10 або 100 інженерів, співвідношення навмисних убивств і замахів на убивства, співвідношення злочинів різної тяжкості. Об­числюється відносна величина координації діленням кожної частини сукупності на частину, прийняту за базу порівняння.

3. Відносна величина динаміки характеризує ступінь зміни явища в часі. Обчислюється діленням показників кожного наступного періо­ду на показники попереднього або початкового і виражається у відсотках, коефіцієнтах (разах).

4. Відносні величини інтенсивності характеризують ступінь наси­ченості досліджуваним явищем певного середовища розвитку або проживання. Обчислюються діленням різнойменних величин і вира-жаються іменованими числами (коефіцієнти народжуваності, смерт-ності, злочинності). У правовій статистиці використовується багато показників відносної величини інтенсивності. У кримінально-правовій статистиці найпоширеніші такі: коефіцієнт злочинної інтенсивності та коефіцієнт злочинної активності. Для об’єктивної оцінки рівня окремих груп і видів злочинів розраховують коефіцієнт насильницьких, корисливих, економічних діянь або умисних убивств, крадіжок, зґвалтувань тощо. Відносні величини інтенсивності дають змогу об’єктивніше оці­нювати рівень злочинності та її види і порівнювати їх у часі й про­сторі.

5.  Відносна величина порівняння характеризує співвідношення од­нойменних показників, що стосуються різних об’єктів. Виражається в коефіцієнтах (разах) або відсотках. Наприклад, порівняння коефіцієнтів злочинності в Києві, Львові, Одесі або кількості умисних убивств у розрахунку на 100 тис. чол. в окремих регіонах.

6.  Відносна величина виконання плану (договірних зобов’язань) характеризує співвідношення фактичних і планових рівнів показника; виражається у відсотках. Перехід до ринкової економіки істотно підірвав роль планових завдань у господарській діяльності. Проте без планування в різних сферах діяльності жодна країна не існує. Питання в тому, як і що планувати. Плани роботи були і будуть одним із важливих аспектів упоряд-кованої управлінської діяльності в органах прокуратури, внутрішніх справ, податкової поліції, у судах та інших юридичних закладах. Плани складаються навіть під час розслідування та розгляду карних і цивільних справ. Виконання планів потребує постійного аналізу, інакше вони втра-чають свою організуючу функцію. Техніка обчислення відносної величини виконання плану така: фактичний рівень показника ^вп плановий рівень показника Наприклад, підприємство планувало реалізувати продукції на 24 млн грн, а фактично реалізувало товарів на 30 млн грн. 41 #_в.п=—-100% = 125%. План виконано на 125 % .

7. Відносна величина планового завдання показує, у скільки разів плановий рівень того чи іншого показника перевищує фактичний його рівень у базисному періоді. Обчислюється діленням планового завдання звітного (поточного) періоду на фактичний рівень показника в минулому (базисному) періоді. Наприклад, підприємство торік реалізувало продукції на 20 млн грн, а у звітному періоді планує реалізувати на 24 млн грн. Відносна величина планового завдання дорівнюватиме: ^пл.з= 24-100%= 120%. Підприємство планує збільшити реалізацію продукції в 1,2 раза, або на 20 % порівняно з минулим роком.

Отже, з викладеного можна зробити висновок: відносні величини, значно збагачують і поглиблюють аналіз явищ, які відбуваються у сфері правової діяльності.

38. Об’єкти кримінальної правової статистики.

39. Об’єкти адміністративної статистики.

40. Об’єкти цивільно-правової статистики.

41. Структура правопорушень, показники їх обрахування.

42. Показники структури злочинності та їх види.

43. Види статистичних таблиць.

44. Співвідношення правової статистики з юридичними науками.

45. Загальний та спеціальний коефіцієнти правопорушень.

46. Галузі правової статистики.

47. Поняття генеральної статистичної сукупності.

48. Визначте абсолютний приріст.

1)Абсолютний приріст- це показник ряду динаміки, який характеризує на скільки одиниць змінився рівень показника порівняно з рівнем попереднього або базисного періоду:

• Ланцюговий ∆і=Уі-Уі-1

• Базисний ∆б=Уі-У0

Абсолютний приріст - це різниця між наступним і попереднім, або базисним, рівнями ряду. Він показує, на скільки одиниць наступний рівень відрізняється від попереднього, що прийнятий за базу порівняння (швидкість зміни).