7. Класифікації та поділ цілого на частини

Схожі, але не тотожні до поділу операції:

— класифікація;

— поділ цілого на частини.

Класифікації дуже широко використовують у літературі.

Класифікація — це систематизація об’єктів за певною ознакою. Ці ознаки випливають з природи систематизованих об’єктів.

Види класифікацій:

— природні (нп: таблиця хімічних елементів) чи допоміжні (нп: за угодою — таблиці УДК; виходячи з практичних потреб — список студентів за алфавітом тощо);

— одномірні (на базі однієї основи) та багатомірні (на базі кількох незалежних основ одночасно, так звані фасетні);

— однорівневі та багаторівневі.

Приклад. Одномірна класифікація дисплеїв (за однією ознакою — обсягом пам’яті): дисплеї з обсягом пам’яті 1, 2, 4, 8, 16 та 32 Мб. Багатомірна (фасетна) класифікація дисплеїв (за кількома ознаками — обсягом пам’яті, розміром екрану, кольором його свічення): дисплеї з обсягом пам’яті 1, 2, 4, 8, 16 та 32 Мб; дисплеї розміром 14, 15, 17, 19 та 21 дюймів; дисплеї монохромні та поліхромні (кольорові). Багатмірні класифікації можна зобразити графічно.

Часто викороистовуваною є дихотомічна класифікація. Як правило, це багатомірна, багаторівнева класифікація, на кожному рівні якої класифікують за принципом: є ознака — нема ознаки.

До класифікацій застосовують ті самі чотири правила, що й до поділу понять. Крім того, бажаним (але не обов’язковим) є застосування ще одного правила.

Правило: За основу класифікації необхідно вибирати суттєву ознаку.

Приклад. У свій час шведський природознавець К. Лінней ввів класифікацію рослин за кількістю тичинок у їх квітках. У результаті, злакові культури ввійшли у різні класи, а дуб та один вид осоки ввійшли в один клас. Як виявилося пізніше, ця ознака не є суттєвою для класифікації рослин.

Поділ цілого на частини — це мисленнєве розчленування об’єкта на його складові.

Нп: рік — це січень, лютий, березень…

Складова ніколи не рівна цілому (нп: сечень і лютий — це ще не рік).

Правила поділу понять до операції поділу цілого на частини використовують частково (нп: після «розбирання» й «збирання» годинника зайвих частин бути не може).

У повідомленнях є дві групи елементів, до яких слід обов’язково застосовувати перелічені вище норми:

— перша група таких елементів виражена неявно —імпліцитно. До неї входять однорідні члени речення, найрізноманітніші переліки, рубрикації, змісти тощо;

Приклад. В образно-понятійному повідомленні (публіцистиці) було написано: На площі перед театром стояв натовп із військових, цивільних та учнів військового ліцею. Очевидно, що учні, тобто громадяни до 18 років, згідно з Конституцією України не можуть бути військовими, проте реципієнти уявляють їх як таких, що вдягнені у військову форму, а тому можуть зарахувати до числа військових. У такому випадку редактор повинен застосовувати творчі методи виправлення (видалити з числа однорідних членів слово учнів, в результаті чого повідомлення стане менш точним, проте логічно коректнішим).

— друга група таких елементів виражена явно —експліцитно. До неї входять проведені авторами поділи понять, класифікації та поділ цілого на частини.

Іноді поділ чи класифікацію не можна здійснити однозначно. Такі ситуації можуть виникати в понятійних повідомленнях, коли об’єкт дослідження ще недостатньо вивчений. Такі класифікації слід вважати тимчасовими.