6. Аргументація

1. Поняття, структура й види аргументації

2. Доведення

3. Спростування

4. Правила доведення й спростування

5. Співвідношення між істинністю та переконливістю доведень

6. Мистецтво суперечки

1. Поняття, структура й види аргументації

Відмінності між виводом і аргументацією.

Іноді потрібно не тільки мати істинне чи хибне твердження, а й переконати себе чи опонентів, що воно є саме істинним чи саме хибним. Таку логічну форму мислення називають аргументацією.

Використовують аргументацію в такій одиниці логіки як теорія, а також у різних видах суперечок.

Між виводом і аргументацією є суттєва відмінність.

Як було вказано, вивід — це форма мислення, яка полягає в тому, що з певної послідовності тверджень, які є або істинними, або імовірно істинними, на основі правил виведення отримують нове твердження (істинне або імовірно істинне). На відміну від виводу аргументація — це така форма мислення, яка полягає в тому, що з певної послідовності тверджень, які завжди є тільки істинними, на основі правил виведення отримують нове тільки істинне (не імовірно істинне!) твердження. Таким чином, різниця між цими двома одиницями логіки полягає в тому, що:

а) виведення базується як на істинних, так і імовірнісних, а аргументування — тільки на істинних твердженнях;

б) висновок у результаті виведення може бути як істинним, так і імовірно істинним, а при аргументуванні — тільки істинним.

Іноді ланцюжки тверджень, які виникають у процесі виведення чи аргументування, називають полісилогізмами, тобто послідовностями виведень, у яких висновки якихось двох силогізмів є засновками для третього, висновок третього — є засновком для четвертого і т. д.

У повідомленнях автори використовують і виводи, і аргументації. Проте для науки більше значення мають, звичайно, аргументації. Тому нижче зупинимося саме на них.

Структура аргументації. Аргументація має три складові частини.

1. Теза — істинне твердження, яке підлягає доведенню.

Хибне твердження, яке висовується як теза, не може бути доведене жодним виведенням.

2. Аргументи — множина тверджень, що їх підбирають і використовують як основу для доведення тези.

Аргументами повинні виступати:

— факти (істинні твердження про реальний світ, які отримують шляхом спостереження, експерименту, вимірювання тощо);

— аксіоми — твердження, що не потребують доведення;

— закони природи, суспільства тощо (в законах нема винятків);

— визначення (нп: в судочинстві — визначення шахрайства, крадіжки, грабіжу тощо);

— твердження, істинність яких доведена раніше (нп: отримані раніше теореми, знання тощо).

Не належать до числа аргументів, але використовуються на практиці:

— посилання на традицію (нп: так завжди роблять усі; так було завжди);

— посилання на авторитети (веде до догматизму й авторитаризму; класичний приклад — використання марксизму-ленінізму в СРСР);

— посилання на інтуїцію;

— посилання на віру (причому будь-яку, навіть віру в науку — саєнтологію);

— посилання на здоровий глузд (нп: гляньте: адже Земля справді пласка!);

— посилання на смак (особливо в різних видах мистецтва);

— тощо.

3. Демонстрація — множини виведень, у які на основі правил виведення крок за кроком розгортають аргументи задля доведення тези.

Види демонстрації: дедуктивна й індуктивна.

Процедуру виведення з наявних аргументів тези називають аргументуванням.

Види аргументації:

— доведення (підтверджують істинність тези);

— спростування (встановлюють хибність тези).