32. Маркетингова стратегія.

33. Стратегія ндцкр.

Маркетингова стратегія є визначальною серед інших функціональних стратегій. Маркетингова стратегія визначає найефективніші маркетингові заходи, які забезпечують реалізацію корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства. Йдеться про способи просування товару на відповідні ринки, товарну і цінову політику, канали розподілу товару, форми стимулювання збуту, організацію рекламних кампаній тощо.

Маркетингова діяльність підприємства в цілому є предметом вивчення цілої однойменної дисципліни. Для розробки повноцінної маркетингової стратегії використовують методи однопродуктового і портфельного аналізу, в тому числі матричні: криву досвіду, ЖЦТ і ринку, „продукт-ринок», БКГ, Мак-Кінсі, АДЛ і т.д.

Специфічні завдання маркетингової стратегії: формування цільових ринків, вибір номенклатури та асортименту продукції, ведення цінової політики, організація системи збуту, форм продаж, реклами тощо.

Стратегія НДНКР передбачає розробку і сприяння впровадженню ідей або про новий продукт (послугу), або про модернізацію існуючого продукту.

Стратегія НДНКР буває двох груп:

а) інноваційна (розробка цілком нової продукції)

б) імітаційна (імітацію існуючих товарів).

Спонукаючими мотивами для формування стратегії НДНКР можуть бути:

а) вимоги корпоративної і конкурентних стратегій підприємства (наприклад, обрання стратегії диференціації передбачає пошук нового товару чи модернізацію його властивостей, а отже відкриває поле для стратегії наукового пошуку);

б) маркетингові дослідження, які подають узагальнені вимоги споживачів до товару в) різка зміна середовища, „технологічний прорив» конкурентів.

Види стратегій НДНКР:

- Наступальна - означає розробку цілком нових технічних і технологічних рішень для забезпечення реалізації корпоративної стратегії зростання;

- Захисна – розробка таких дизайнерських, техніко-технологічних рішень, які б забезпечили збереження підприємством досягнутих позицій на ринку;

- Проникнення – стратегія для конструювання такого товару, чи надання йому таких властивостей, що забезпечить проникнення на нові ринки;

- Конгломератна – її ще називають наступально-захисною і застосовують, як правило, великі підприємства, оскільки така стратегія капіталомістка, вимагає значних фундаментальних та прикладних розробок і носить ризикований характер;

- Реакції – це стратегія реакції на суттєвий технологічний прорив конкурентів.

34. Розкрийте суть стратегії малих підприємств.

За результатами дослідження сформулюємо головні висновки.

У першому розділі дослідження розглянуто сутність стратегічного управління на малому підприємстві, його зміст і особливості.

Проведений аналіз дозволив з’ясувати, що на прийняття і реалізацію стратегічних рішень постійно впливають фактори зовнішнього середовища, хоча необхідно зазначити, що саме їх плив ініціює підприємства до цілеспрямованої економічної діяльності. Цього не вдалося досягти більшості вітчизняних підприємств.

Причиною виникнення стратегічного управління є рівень невизначеності в прийнятті рішень щодо визначення умов та можливостей підприємства успішно діяти на ринку. Концепція стратегічного управління підприємства повинна відображати взаємозв’язок основних його об’єктів: ресурсів, підприємств-виробників, конкурентів, споживачів. При цьому стратегічне управління забезпечує ефективну взаємодію учасників конкурентного ринку. Концептуально місце і роль промислового підприємства в ринковому середовищі визначається такими процесами:

- визначення цілей та напрямів (умов та можливостей) діяльності;

- отримання ресурсів із зовнішнього оточення;

- виготовлення продукту;

- передача продукту в зовнішнє середовище.

Ключову роль у підтримці балансу між цими процесами, а також у мобілізації ресурсів підприємства відводиться саме стратегічному управлінню. Ці процеси мають складну структуру, а забезпечення їх виконання відбувається на різних стадіях управління: стратегічному, тактичному та лінійному.

Дослідження інструментів стратегічного управління дозволив виділити класичні:

 стратегічне планування;

 місія і Бачення;

 бенчмаркінг.

Порівнюючи провідні управлінські показники протягом певного періоду часу зроблені наступні висновки:

 одні інструменти (стратегічне планування, бенчмаркінг тощо) широко використовуються великою кількістю компаній;

 інструменти, які одного разу втратили довіру, можуть знову стати популярними (наприклад, реінжиніринг бізнес-процесів, який активно застосовували ще у ранніх 90-х, потім на кілька років взагалі випав з десятки, зараз же знову інструмент набув популярності).

Встановлено, що концепція контролінгу є стержнем, навколо якого повинні бути об’єднані основні елементи організації й керування діяльністю підприємства, а саме: всі елементи бізнес-процесів; центри відповідальності підприємства; системи планування та бюджетування, сформовані на снові центрів відповідальності підприємства.

Стратегічний контролінг координує функції стратегічного планування, контролю й системи стратегічного інформаційного забезпечення, повинен забезпечити виживаність підприємства, відстеження намічених цілей розвитку й досягнення довгострокової стійкої переваги перед конкурентами.

Основою стратегії управління підприємством є підтримання найвищого рівня якості всієї продукції, а для цього використовуються тільки натуральні складові в поєднанні з новітніми технологіями виробництва.

Аналіз фінансово-господарської діяльності дозволяє стверджувати, що негативним явищем в господарській діяльності підприємства є незначний рівень чистої рентабельності виручки від продажу продукції, що пов’язано зі зростанням інших операційних витрат. Позитивним слід вважати зростання рентабельності активів підприємства, що засвідчує зростання ефективності використання майна підприємства, а також зниження рівня адміністративних витрат на 1 грн. собівартості реалізованої продукції.

У ході дослідження встановлено, щомаркетингова діяльність має багато недоліків:

1. Асортиментна політика є не інноваційною, має консервативний характер. Виробництво повинно визначатись ринком та попитом, а не залежати (як це є зараз) від наявності сировини або від інших виробничих факторів.

2. Цінова політика передбачає використання затратного методу ціноутворення з однаковим рівнем націнки на всі види продукції, не використовується політика „гнучких” цін, що не стимулює збут; не враховуються зовнішні і внутрішні фактори ціноутворення. Має місце реакція "колінного рефлексу" на зміну цін конкурента. Це призводить до непередбачуваних реакцій споживачів та змін рішень покупців, та, як наслідок, до коливань в обсягах продажу та тенденціях збуту.

3. Маркетингові збутові функції не виконуються належним чином внаслідок відсутності ефективної взаємодії відділу збуту з дистриб’юторами та фірмовою торгівельною мережею. Система планування виробництва /прогнозування збуту не працюють. Немає чіткого визначення стратегії дистрибуції, система дистрибуції неефективна.

4. Комунікаційна політика підприємства носить обмежений характер і характеризується відсутністю попереднього дослідження ситуації, розробки вдалої рекламної кампанії, контролю і оцінки ефективності вкладення коштів. Реклама та система просування товарів на ринку є частиною інтегрованої маркетингової стратегії. Відсутні послуги маркетингової підтримки для клієнтів .

Виходячи з основних проблем розвитку малого підприємництва, породжених нестабільністю економічного, правового, соціального становища в країні, а також з ролі малих підприємств у трансформації економіки і розв'язанні соціально-економічних проблем, отримано висновок про необхідність формування стратегії розвитку малого підприємства ПП «Конкорд».

У третьому розділі здійснено розробку маркетингової стратегії для підприємства ПП «Конкорд».

Маркетинг, як елемент системи управління діяльністю підприємства з врахуванням особливостей його застосування за рахунок функціонального інструментарію, взаємопов’язує ряд економічних процесів, які забезпечуються дією ринкового механізму, та є ринковою концепцію управління економічними процесами через визначення стратегії і тактики діяльності промислових підприємств з метою активізації їх фінансово-господарської діяльності.

Відзначено, що саме класичний алгоритм проведення SWOT – аналізу підприємств з поетапним визначенням сильних та слабких сторін підприємства, а також формування можливих ризиків та шансів дозволяє визначити найбільш повний спектр здійснення маркетингового управління, оскільки головним завданням SWOT – аналізу є надання повної інформації менеджеру для обґрунтованого вибору маркетингової стратегії з урахуванням подальших змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі функціонування промислового підприємства. Виходячи з цього було доведено, що саме SWOT – аналіз має велике значення та є складовою маркетингового управління, оскільки завдяки отриманій інформації керівництво підприємства може приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Визначено, що за допомогою постановки цілей, визначення сегментів і споживачів, на яких орієнтується підприємство, аналізу проблем і можливостей, маркетингова програма встановлює спеціальні цілі й способи їхнього досягнення для різних складових маркетингового комплексу.

Запропоновано ефективне маркетингове управління діяльністю малого підприємства на базі застосування маркетингових методів через оцінювання ризику у зв’язку з застосуванням різних видів маркетингової політики.

Для обґрунтування проекту маркетингових програм здійснимо ситуаційний аналіз діяльності ПП «Конкорд». В стратегічній маркетинговій програмі ПП «Конкорд» чітко викладені й структуровані всі елементи маркетингового комплексу, для досягнення цілей.

Впровадження маркетингової стратегії приведе до позитивних зрушень. А саме, чистий дохід за прогнозованими даними зросте на 5623,4 тис.грн., або на 50%. Відповідно зросте валовий прибуток від реалізації продукції – на 3333,6 тис.грн. Також, підвищиться рентабельність господарської діяльності з 3,4% до 27,8%.

Отже, розробка саме маркетингової стратегії на малому підприємстві дозволить отримати більший прибуток, значно підвищити рівень конкурентоспроможності.