Тема 5. Особливості окремих видів судово-психологічнх експертизи.
Питання:
1. Судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних особливостей обвинуваченого (підсудного).
Судово-психологічна експертиза емоційних станів.
Судово-психологічна експертиза потерпілих від статевих злочинів
Судово-психологічна експертиза неповнолітніх обвинувачених.
Судово-психологічна експертиза особистості суїцидентів.
Судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних особливостей обвинуваченого (підсудного).
Проблема особистості є центральною в діяльності судового психолога експерта. Психологічне дослідження особистості підекспертного необхідне практично у всіх предметних видах експертизи.
Підстави для призначення судово-психологічної експертизі індивідуально-психологічних особливостей обвинуваченого для судово слідчих органів є:
необхідність встановлення обставин, що впливають на ступінь і характер відповідальності;
з'ясування мотивів і механізму злочину, розкриття причин умов, що сприяли скоєнню злочину;
визначення адекватного виду покарання з урахуванням індивідуального підходу - у тих випадках, коли досягнути цього складно без всебічної і глибокої оцінки особистості обвинуваченого, яку неможливе зробити без застосування спеціальних знань психології.
Послідовність проведення дослідження в ході судово-психологічної експертизи індивідуально-психологічних особливостей:
1. Чітке з'ясування фабули справи. Експерт-психолог реконструює тимчасову послідовність подій, використовуючи всі наявні в справ показання (обвинуваченого, свідків, потерпілих), матеріали виходу на місці події і слідчих експериментів, а також дані судових експертиз.
2. Психологічний аналіз індивідуально-психологічних особливостей і динаміки психічного стану та психічної діяльності підекспертного за
матеріалами кримінальної справи.
3. Проведення експериментально-психологічного дослідження. 4. Порівняльний аналіз даних психологічного вивчення кримінальної справи і результатів експериментального дослідження.
5, Аналіз взаємодії особистості підекспертного з юридично значимою ситуацією. Дослідження особливостей сприйняття ситуації, її усвідомлення
обвинуваченим, довільної вольової регуляції ним своїх дій, контролю своєї поведінки, та інших регуляторних психологічних механізмів-з урахуванням індивідуально-психологічних можливостей, емоційного і функціонального стану, особливостей рівня психічного розвитку, психічних розладів.
6. Складання експертних висновків (відповідей на питання судово-слідчих органів).
Методи та методики дослідження індивідуально-психологічних особливостей:
а) Індивідуально-психологічні особливості: темперамент (опитувальники Стреляу, Айзенка); характер (опитувальник Шмішека, ПДО); риси особистості (опитувальник Кетелла); інтегративні типи особистості (ММРІ).
0) Окремі психічні функції: патопсихологічні методи дослідження уваги, пам'яті, мислення.
в) Функціональні та емоційні стани: тест Люшера.
г) Інтелект: тест Векслера; матриці Равена.
д) Самосвідомість і самооцінка: репертуарні решітка Келлі; шкали самооцінки Дембо-Рубинштейн. є) Цінності, соціальні установки: тест Рокича.
Ж) Емоційно-мотиваційна сфера: ТАТ; тест Роршаха; тест Розенцвейга.
з) Саморегуляція: методика «Рівень домагань» Хоппе; суб'єктивна локалізація контролю Роттера.
Питання судово-слідчих органів і особливості проведення судово-психологічної експертизи:
1. Які індивідуально-психологічні особливості обвинуваченого підсудного)?
Предмет дослідження - індивідуально-психологічні особливості обвинуваченого, які мають юридичне значення, а саме індивідуальні особливості, які включають здібності, систему відносин, світогляд, цінності, установки, мотиви, звичні способи адаптації і реагування, темперамент, характер, культурні відмінності, емоційні особливості та ін.
Поняття індивідуально-психологічних особливостей містить у собі й аномалії особистості. Психолог-експерт може використовувати широке коло явищ, пов'язаних з індивідуальними особливостями підекспертного, що дозволяє експерту складати «психологічний портрет» обвинуваченого як контекст рішення багатьох юридичних питань.
2) Чи має обвинувачений такі індивідуально-психологічні особливості,
які мають значення для судово-слідчих органів?
Вирішення цього питання потребує встановлення особистісних рис наприклад, таких, як підвищена агресивність, жорстокість, імпульсивність, або підвищена сугестивність, в інших випадках важливого значення набуває змістовна характеристика ціннісних, моральних орієнтацій, соціальні установок, мотиваційної, вольової сфер особистості та ін.
3. Чи могли індивідуально-психологічні особливості обвинуваченого вплинути на його поведінку під час здійснення інкримінованого його діяння ?
Особистісні особливості людини виявляються в її діях, в поведінці завжди визначається взаємодія індивідуально-психологічних і ситуаційних факторів.
З позицій судово-психологічної експертизи, індивідуальної психологічні особливості обвинуваченого впливають на його поведінку тому випадку, коли вони обмежують його здатність до смислової оцінки і вольового контролю своїх протиправних вчинків, тобто здатність повною мірою усвідомлювати значення своїх дій або здійснювати їхню довільну, регуляцію і контроль у момент скоєння інкримінованих йому діянь.
Послідовність роботи експерта-психолога щодо визначення впливу індивідуально-психологічних особливостей обвинуваченого на його поведінку:
розкрити психологічний механізм істотного впливу на поведінку;
визначити, які ланки мотивації поведінки виявилися порушеними;
- провести аналіз взаємодії особистості і конкретної ситуації скоєння злочину.
Аналіз взаємодії особистісних структур із ситуаційними перемінними передбачає:
виявлення суб'єктивної значимості ситуації, ступеня її новизни для підекспертного, сили її фрустраційного впливу, особливостей переробки її інформаційних характеристик, можливостей співвіднести вимоги ситуації із самооцінкою людини;
визначення здатності людини до адекватного вибору можливих варіантів дій, прогнозу їхніх можливих наслідків, особливостей регуляції поведінки під час скоєння злочину.
Даний предметний вид судово-психологічної експертизи є одним найскладніших, він потребує досвіду проведення експертизи.
Судово-психологічна експертиза емоційних станів. Експертизою може бути встановлено:
чи не знаходився обвинувачений у момент вчинення інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту;
яка психологічна характеристика емоційного стану особи в період, що передував учиненому;
яким чином характер емоційного стану і переживань особи;
38
відобразилися на її поведінці в досліджуваній ситуації;
• яким чином характер емоційного стану особи (потерпілого, свідка) у період досліджуваної ситуації відобразиться на її показаннях.
Судово-психологічна експертиза афекту.
Афект - це стан високої емоційної напруги, нервово-психічного збудження, яке звичайно швидко виникає у зв'язку з різкою зміною важливих для людини життєвих обставин і супроводжується яскраво виявленими моторними реакціями, а також функціональними змінами у роботі внутрішніх органів.
Механізми виникнення афектів.
Виникненню афекту передує достатньо тривалий період накопичення негативних емоційних переживань. В цьому випадку характерний тривалий стан внутрішньої емоційної напруги, й іноді незначна додаткова негативна дія (чергова образа) може стати «пусковим механізмом» розвитку і реалізації афективного стану.
Можливі ситуації, коли афективний механізм формується під впливом одноразової надзвичайно значущої для суб'єкта події.
Характеристика афекту.
Стан афекту формується у суб'єкта дуже швидко і протягом часток секунди може досягти свого апогею, він виникає раптово не тільки для оточуючих, але і для самого суб'єкта і протікає за декілька десятків
секунд.
Афект характеризується високою напругою та інтенсивністю реалізації фізичних і психологічних ресурсів людини.
Відбувається звуження свідомості, що різко знижує контроль за поведінкою в цілому.
Часткова втрата пам'яті (амнезія) відносно подій, які безпосередньо передували афекту і відбувалися в період афекту.
Головна особливість афекту — порушення свідомого вольового контролю власних дій. Це дозволяє надати протиправним вчинкам обвинувачених, зробленим в стані афекту, специфічне юридичне значення.
ВИДИ АФЕКТУ
Фізіологічний Кумулятивний Патологічний
Кумулятивний афект:
• перша фаза збільшена у часі. Розвиток психотравмуючої ситуації яка обумовлює накопичення емоційного напруження;
• 2 і 3 фази схожі з фізіологічним афектом. Патологічний афект — гострий короткочасний психічний розлад
який виникає раптово і характеризується:
глибоким затьмаренням свідомості;
активним руховим збудженням;
повною (або майже повною) амнезією. Патологічний афект - це хворобливий стан психіки, і тому експертна
оцінка повинна здійснюватися лікарем-психіатром.
Судово-психологічна експертиза потерпілих від статевих злочинів.
Безпомічний стан жертви статевого злочину може бути обумовлений багатьма причинами, які в решті решт зводяться до фізичних та психічних факторів.
До предмету СПЕ не відноситься фізична безпомічність, що настає в силу фізичних вад, без свідомого стану, деяких соматичних захворювань тощо.
У тих випадках, коли безпомічний стан потерпілого обумовлений психологічними факторами, що не відносяться до психічної патології проводиться судово-психологічна експертиза, яка досліджує виключно юридичний критерій безпомічного стану.
Юридичний критерій складається з двох взаємопов'язаних психологічних компонентів:
«Здатність розуміти характер і значення дій злочинця» відноситься до процесів усвідомлення юридично значущих подій.
«Здатність коїти опір» - до психологічних механізмів довільної
40
регуляції власної поведінки у юридично значущій ситуації.
Здатність потерпілої розуміти сексуальну направленість та соціальне
значення дій, що з нею скоєні, залежить від багатьох психологічних факторів, що взаємодіють з особливостями кримінальної ситуації, серед яких основними є:
1
.
Рівень
психічного розвитку потерпілої.
Недостатність інтелектуального та
особистісного розвитку потерпілої
приводить до порушень
розуміння
на різних рівнях. Важливим об'єктом
вивчення є дослідження
специфічних
знань в області питань статі, а також
рівня сексуального усвідомлення і
самоусвідомлення підекспертної.
2. Емоційний стан потерпілої у кримінальній ситуації. Особливий психотравмуючий характер дій, що були скоєні з потерпілою, міг визвати у неї різноманітні афективні стани, зокрема - афект страху.
Порушення здатності потерпілої коїти опір залежить перш за все від структури її індивідуально-психологічних особливостей. Частіше всього у судово-психологічній практиці зустрічається пасивний тип поведінки потерпілих, коли вони без опору виконують всі забаганки ґвалтівника, підкорюються його наказам.
Судово-психологічна експертиза неповнолітніх.
Сучасний підхід до виділення істотних властивостей і особливостей особистості, рівень розвитку яких визначає здатність до кримінальної відповідальності, характеризують «Пекінські правила» — документ ООН про особливості виробництва у справах неповнолітніх, де підкреслюється зв'язок нижнього порогу кримінальної відповідальності з характеристикою «емоційної, духовної та інтелектуальної зрілості, достатньої для свідомої відповідальності перед суспільством».
Згідно ст. 433 УПК України, в необхідних випадках для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості і з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою керувати ними, повинна бути проведена експертиза фахівцями у області дитячої та юнацької психології, або вказані питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра.
Основні проблеми у судово-психологічній експертизі неповнолітніх:
рівень інтелектуального розвитку (чи відповідає розвиток пізнавальних процесів нормі);
рівень розвитку емоційно-вольової сфери (тут найчастіше розглядається проблема психічного інфантилізму з психологічної точки зору, що дуже важливо для визначення віку досягнення кримінальної відповідальності з юридичної точки зору);
І І Індивідуально-типологічні особливості: юридично значущі характерологічні особливості (лідерські тенденції, агресивність, підвищена
41
навіюваність, підвищена схильність до фантазування та ін. ); соціальні якості (загально соціальна орієнтація, знання правових і моральних норм меж допустимого і неприпустимого, здатність застосування цих знань в реальній поведінці, стійкість функціонування цих норм).
Основна задача судово-психологічної експертизи неповнолітніх полягає в дослідженні здатності відсталих в психічному розвитку і здоров" підлітків повністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Повне усвідомлення людиною своїх дій включає: правильнє розуміння об'єктивного змісту власної поведінки, цілей скованих дій передбачення їх прямих і непрямих результатів, оцінку своєї поведінки з погляду діючих правових норм і загальноприйнятої моралі.
Здатність керувати своїми діями виражається у вільному виборі як цілей дій, так і способів їх досягнення.
Складною проблемою у психологічній експертизі неповнолітніх] діагностика психологічного віку і можливих ознак психічного інфантилізму (незрілість людини, яка виражається у затримці становлення особистості, при якій поведінка людини не відповідає віковим вимогам до неї), «незрілості" особи, що виявляється в різних її структурних компонентах.
• Поведінкова сфера: егоцентризм, уникнення вирішення проблем, нестабільність відносин з оточуючими, схильність до звинувачень однотипний спосіб реагування на труднощі, невпевненість у собі, високі рівень домагань за відсутності критичної оцінки своїх здібностей.
Емоційна сфера: емоційна лабільність (часта зміна настрою) низька фрустраційна толерантність, нестабільна самооцінка.
Мотиваційна сфера: блокування потреби в захищеності самоствердженні, високе відчуття залежності.
Когнітивна сфера: афектна логіка, «довільне відображення» -формування висновків за відсутності свідчень в його підтримку; «селективна вибірка» - побудова висновку, заснованого на деталях, вирваних з контексту «абсолютне мислення» - операція при міркуванні протилежними поняттями — «все або нічого», «світ або чорний або білий» тощо.
Судово-психологічна експертиза особистості суїцидентів.
Однією з ситуацій, уяких призначається така експертиза, є припущення слідчого або суду про можливе самогубство. Коли у судово-слідчих органів немає чіткої впевненості у тому, що мав місце саме факт самогубства, то експертний висновок відіграє важливу роль для прояснення тих чи інших обставин, що характеризують особистість суїцидента.
У постанові слідчого або визначенні суду мають формулюватися наступні питання:
1. В якому психічному стані знаходився підекспертний у період, що передував самогубству (смерті)?
Відповідь на це питання має основне значення для висновку експерта про наявність причинного зв'язку цього стану з діями обвинуваченого.
Необхідно кваліфікувати тип суїциду - раціональний
афективний.
Раціональні самогубства - це обмірковані суїциди з довгим та поступовим формуванням рішення покінчити з собою, обмірковування способів самогубства, місця і часу скоєння свого задуму.
При афективних самогубствах рішення про суїцид приймається
безпосередньо під впливом інтенсивних та значущих емоцій, і є необміркованим, а імпульсивним. Можливим компонентом є виявлення мотивів самогубства. Виділяють 5 типів мотивів: протест, призив, запобігання, самопокарання та відмова.