20. Кар’єра сучасного менеджера

Під кар’єрою розуміють - активний рух людини в оволодінні та вдосконаленні способу життєдіяльності, який забезпечує його стійкість в потоці соціального життя, її трактують як просування людини у просторі організаційних позицій, які мають на увазі послідовну зміну функцій статусу, соціально-економічного положення. Тобто кар’єра – це процес руху на шляху оволодіння деякими цінностями, благами, які дістають визнання в суспільстві чи організації. Такими є:

- посадові ступені;

- рівні ієрархії;

- ступені кваліфікаційної дробини та пов’язані з нею навички і знання людей за рівнем майстерності;

- ранги, які відображають величину вкладу робітника у розвиток організації, вислуга років, унікальні раціональні пропозиції, вирішальні для організації, його

положення в колективі;

- ступені влади як ступеня впливу в організації, участь в прийнятті важливих рішень, близькість до керівництва;

- рівні матеріальної винагороди, доходу рівень заробітної платні і різноманітність соціальних пільг.

 Етапи кар’єри:

• Початковий етап – до 25 років - підготовка до труд. діяльності, вибір напрямку

• Становлення – до 30 років – розвиток проф.. навичок, отримання максимально можливої теоретичної інформації

• Просування по кар’єрних сходинках – до 45 років – максимальний проф.. розвиток, досягнення рівня експерта, в своєму проф.. напрямку.

• Завершення кар’єри – до 60 років – формування власної школи, пошук і навчання послідовників.

• Пенсійний – людина вивчає інші види діяльності, самореалізація в іншому напрямі діяльності.

Мотиви кар’єри:

• Автономність

• Функціональна компетентність

• Безпека та стабільність

• Управлінська компетентність

• Потреба у першості

• Матеріальний добробут

• Стиль життя

21. Самовиховання

Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Передусім самовиховання потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Для збагачення учнів знаннями і уміннями проводять цикл бесід про психічну діяльність людини, свідомість, волю, по чуття, характер, мотиви поведінки, інтереси, здібності, потреби, темперамент, а також розкривають сутність само виховання, методи і прийоми роботи над собою.

Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач.

Успішність процесу самовиховання значною мірою за лежить від рівня розвитку колективу взагалі. У згуртованому колективі, де панує здорова громадська думка, атмосфера доброзичливості, розвинута взаємовимогливість, самовиховання відбувається, як правило, успішно.

У процесі організації самовиховання учнів навчають спе ціальним прийомам роботи над собою, до яких належать:

а) самопереконання. Його суть полягає в пропонуванні учневі знайти у певній ситуації аргументи і за їх допомо гою переконати в правильності чи неправильності свого вчинку або переключити в конфліктній ситуації думки на інші теми і справи, які б відвернули його від конфлікту, заспокоїли;

б) самонавіювання. Його пропонують використовувати за необхідності подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення учнем подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальність, можна запропонувати таке судження: «Ненавиджу в собі запальність. Я повинен і можу її позбутися»;

в) самопідбадьорювання. Цей прийом ефективний, якщо учень губиться в складних ситуаціях, зневірюється у власних силах та можливостях;

г) самозаохочення. Застосовують його, якщо учень, дола ючи певні труднощі, виконав складне завдання. Ефективний він за необхідності подолати негативні риси особистості;

ґ) самопримус. Допомагає у боротьбі з внутрішньою не організованістю, небажанням вчитися, працювати, з ліно щами;

д) самоаналіз. Йому належить вирішальна роль у само  вихованні, оскільки він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку;

є) практичні прийоми. До них належать прийом «крок уперед» — щоденне планування діяльності на наступний день; прийом «оцінювання прожитого дня» — аналіз уч нем своїх дій, вчинків, недоліків;

є) «правила моєї поведінки». Полягає у дотриманні складених для учня правил поведінки. Привчає до вико нання своїх обов'язків;

ж) самозобов'язання. Передбачає планування учнем роботи над собою на місяць, семестр або рік залежно від то го, які риси особистості і в який термін він прагне сформу вати чи подолати;

з) «упізнай себе». Має характер гри, за якої учитель дає неповну характеристику учневі, не називаючи його прізвища. Той впізнає себе, а товариші доповнюють цю ха рактеристику;

і) «самохарактеристика» і «взаємохарактеристика». Суть цих прийомів полягає в обговоренні в колективі під готовлених у такий спосіб характеристик, що привчає уч нів до самоаналізу, дає педагогові багатий матеріал для ро боти з ними.