- •1.Засідання, наради, збори. Відмінності
- •2. Стільникова система планування офісу. Переваги та недоліки.
- •4.Загальна система планування офісу. Преваги та недоліки.
- •3. Переговори у роботі сучасного менеджера
- •23. Занижена самооцінка людини
- •5. Делегування повноважень.
- •6. Групи задач наукової організації праці.
- •7. Коридорна система планування офісу. Переваги та недоліки.
- •8. Напрямки наукової організації праці.
- •9. Наради. Етапи, кроки.
- •1 Етап: Підготовка наради
- •12. Умови праці менеджера
- •14. Організація офісного простору
- •15. Соціальні задачі ноп
- •13. Психофізіологічні задачі ноп
- •11. Економічні задачі наукової організації праці.
- •16. Нормування часу та його задачі.
- •17.Делегування повноважень
- •18. Основні принципи ноп
- •10. Принципи наукової організації праці.
- •19. Інструменти сучасного менеджера
- •20. Кар’єра сучасного менеджера
- •21. Самовиховання
- •22. Самооцінка сучасного менеджера.
- •24. Методи та технології управління
- •25. Мотивація та стимулювання
- •26.Планування роботи менеджера
- •27. Опрацювання менеджером інформації.
10. Принципи наукової організації праці.
Наукова організація праці (НОП) передбачає систематичне впровадження досягнень науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці.
В основі наукової організації управлінської праці полягають певні принципи :
1. Комплексність: заходи щодо НОП повинні впроваджуватися за всіма напрямками діяльності підприємства, поряд із удосконаленням операційних процесів.
2. Масовість: залучення широкого активу працівників і громадських організацій до розробки та впровадження НОП.
3. Плановість: заходи щодо наукової організації праці мають бути розроблені і впроваджені планомірно, на підставі відповідного плану.
4. Науковість: заходи щодо наукової організації праці повинні мати наукове обґрунтування.
5. Нормативність: наукова організація праці повинна враховувати та застосовувати міжгалузеві і галузеві нормативи, типові проекти, стандарти.
6. Ефективність: забезпечення максимальної економічної та соціальної ефективності при мінімальних витратах.
7. Загальна охопленість: заходи повинні охоплювати всі структурні підрозділи та категорії працівників підприємства.
8. Конкретність: встановлення конкретних осіб, відповідальних за розробку заходів НОП.
9. Зацікавленість: застосування морального та матеріального заохочення працівників та окремих категорій в розробці та впровадженні заходів НОП.
Кожен з розглянутих принципів має самостійне значення. Разом з тим вони доповнюють один одного, розкриваючи різні засоби загального підходу до організації управлінської праці.
19. Інструменти сучасного менеджера
Професія менеджера незмінно привертає до себе інтерес і не відчуває нестачі в бажаючих спробувати в ній свої сили. Значення фахівця, що досяг у цій галузі професійних висот, важко переоцінити. Тому в інтересах суспільства, конкретної організації, де працює менеджер, - щоб останній якомога повніше і довше втілював свій професійний потенціал у вирішення поставлених перед ним завдань. Але у житті людей(менеджерів) часто виникають напружені ситуації. Вони можуть бути спричинені складними моментами у трудовій діяльності, важкими умовами життя, погіршенням здоров'я та ін. Напружені ситуації призводять до стресів — не специфічних реакцій організму на ситуацію, яка вимагає більшої чи меншої функціональної перебудови організму і відповідної адаптації. Слід зауважити, що будь-яка життєва ситуація викликає стрес, але не кожна з них є критичною.
Для подолання таких ситуацій менеджер використовує певні інструменти, такі як:
Аутотренінг — це концентроване саморозслаблення і самонавіювання. Це система навчання прийомів саморозслаблення м'язів (м'язова релаксація), психічного заспокоєння, погруження в дрімотний стан, які супроводжуються самонавіюванням. Воно є одним із механізмів саморегуляції особистості. Аутотренінг дозволяє вирішити широке коло завдань, які входять до програми саморегуляції особистості. До них належать регуляція функціонального стану організму, регуляція різних психічних станів, мобілізація фізіологічних і психічних резервів особи, емоційно-вольова підготовка людини до відповідної діяльності, зняття нервово-емоційного напруження, розвиток пізнавальних процесів — уваги, пам'яті, мислення, зміна мотивації і самооцінки особи тощо.
Дихальна медитація - тип вправ по тренуванню концентрації уваги , який використовується в оздоровчих цілях, для вироблення контролю над перебігом своїх думок та емоцій або для входження в особливе релігійно-психічний стан «пам'ятання ». Існує безліч технік медитації. Медитація може поєднуватися з дихальними вправами.
Цигун - це древнє китайське мистецтво саморегуляції організму, традиційна оздоровча система, основа внутрішніх стилів бойових мистецтв. Побудований на комплексі філософських концепцій і прикладних технологій узгодження рухової активності, дихання і станів свідомості. Постулює поняття Ци - життєвої енергії, яка розглядається як основа існування людського організму, і вчить контролювати цю енергію. Застосовується для підтримки психічного і тілесного здоров'я, а також розвитку людини як індивідуума, особистості, і сприяє духовному пробудженню, звільнення свідомості і розуміння істинної природи людини.
Цигун включає в себе практику китайських бойових мистецтв, медитативну практику і гімнастичні вправи, спрямовані на звільнення від тілесних затисків і енергетичних блоків за допомогою заспокоєння свідомості, тіла й емоцій. Може використовуватися в якості релаксації і альтернативного лікування при стресових станах і хвороби, а також для загальної гармонізації організму, поліпшення імунітету, налаштування роботи органів та їх систем.