Думки «Проти»

«Бунт підняли [проти «найновішого правопису»] вчителі і ті, хто хоч трохи розумів, що нав’язуваний правопис — це запровадження нової, чужої їм мови. Ось у цьому прорахунки й нинішніх реформаторів. Правда, є й одна істотна відмінність: якщо правопис 1928-1929 pp. творила авторитетна правописна комісія, то подарований нам «проєкт» підготувала група ентузіастів повернення в минуле. Ентузіазм — це добре, але сумлінність усе ж краще. Групу творців учорашнього дня відзначає крайня агресивність, неувага до історії творення українського правопису, зневага до таких авторитетів, як П. Тичина, М. Рильський, Ю. Яновський, Л. Булаховський та їхніх попередників І. Огієнка, А. Кримського, зрештою, того ж Ю. Шевельова.»

Русанівський В. М. 

«Я не знаю, але те, про що я чув, я проти»

В. Кремінь

КОМЕНТАР (УСНО): О.Пономарів – Кремінь, як міністр освіти, не дуже мудро висловився: “ Я не знаю, але те, про що я чув, я проти”. Хіба може міністр дозволити собі отакі висловлювання: “не знаю, але я проти”. Але тих, хто проти змін, меншість. Є такий академік Русанівський. Він - людина в літах, був одним із авторів правопису 1960 року, де було написано “наблизити”. Тобто, він усе життя наближав українську мову до російської. Ясно, що тепер він виступає категорично проти.

«Що?!Пропонується нова реформа українського правопису? Чи не забагато вже було тих реформ досі й чи не завдали вони шкоди усталенню певних правописних форм? Дайте спокій!»

Бopиc Антoненкo-Давидович

О. Пономарів: Бачимо приклад мoтивaцiї обивателя від Бориса Антoнeнкo-Давидовича.

"Мова - це ріка, її не можна повернути назад!", "Треба, щоб однією мовою розмовляли три покоління!"

Світлана Єрмоленко

КОМЕНТАР (УСНО): М. Жулинський: Чому тільки три? Українською мовою мають розмовляти всі покоління українців. А пропоновані зміни в правописі не міняють мови в цілому. Річки назад збиралися повертати лише більшовики. А якщо вже порівнювати мову з річкою, то треба очистити замулені джерела, які її живлять. Саме це й намагається зробити робоча група Національної правописної комісії.

О. Пономарів: Або ще є така діячка Світлана Ярмоленко. Вона теж працює над мовою, але вона в 70-ті роки надсилала у видавництва списки заборонених слів: “либонь”, “красне письменство”, не “навзаєм”, а тільки “взаємно”. Тобто, вона теж наближала українську мову до російської. Тепер вона, звичайно, виступає проти цього.

Загалом, усі ці думки відображають настрої у суспільстві:

• Є ті, хто проти будь-яких змін. Їх не цікавить проблема, причини та наслідки. Це «мотивація обивателя».

• Друга група, це ті, кого нервують ці зміни. Вони знають їх суть, мету, причини. Це «п’ята колона» в Україні, українофоби..

• Ті, хто за зміни: українці, науковці, вчені, патріоти України.

• І нарешті, освічені, грамотні, мудрі, наполегливі….

Як підсумок, хочемо запропонувати завдання. Якби сьогодні проводили референдум: Ви «За» чи «Проти» прийняття українськго правопису, як би ви проголосували?

На Міжнародному конгресі україністів в Києві 1991 року, на хвилі національного піднесення 80-90-х років минулого століття ухвалено звернення до Кабінету Міністрів України про створення Національної правописної комісії, яка виробила б єдині орфографічні норми для українців усього світу. 8 червня 1992 року Постанова Кабінету Міністрів України № 309 «Питання Українського правопису» видана з метою реалізації законодавства про державний статус української мови та забезпечення уніфікації вживання правописних норм третього видання «Українського правопису».

У 1994 р. за розпорядженням Кабінету Міністрів України було створено міжнародну орфографічну комісію, до складу якої увійшли, крім учених України,також представники Канади, Польщі, Словаччини, США і Францї, її завданням було укладання єдиного українського правопису. За основу обговорення було прийнято правописний кодекс 1993р. Протягом 2-х років роботи Комісія під головуванням академіка НАН України М.Г. Жулинського розглянула існуючі статті правопису і щодо кожної із них прийняла відповідні рішення.

Робота Орфографічної комісії складалася з кількох етапів. На першому етапі розроблявся проект змін та доповнень, що повинні були внести до нового видання «Українського правопису». Робоча група мала керуватися такими загальними настановами:

1) не змінювати традиційної української графіки, але відновити порядок розташування літер в абетці;

2) не ускладнювати принцип написання слів новими правилами і винятками а навпаки намагатися зменшувати їх кількість за рахунок уніфікації однотипних явищ;

3) за можливості спростити правопис складних слів;

4) докладніше опрацювати правила щодо написання слів іншомовного походження.

Ось, як про це розповідає О.Пономарів: «В 1991 році було рішення Міжнародної асоціації україністів виробити єдиний правопис. Для цього асоціація звернулась до українського уряду, і в 1994 році була створена Українська національна комісія з питань правопису при Кабінеті міністрів. Але через різні моменти робота затрималась. І в 1999, нарешті, активізувалась. Минулого року зібралася Рада з питань мовної політики при Президентові України, на якій Василь Німчук, директор Інституту української мови, доповів, у якому стані розробки і підготовка нового видання правопису. Там було заслухано і вирішено в середині лютого зібрати вже всю правописну комісію, щоб вона проголосувала за кожен окремий пункт запланованих змін, і потім вже прийняти і затвердити цей проект. Тих, хто проти змін, меншість. В силу певних політичних обставин, правопис прийнятим не був. Проте, ватро відзначити, що перший проект (1999 року) запропонували прихильники справді українського правопису.