Бути чи не бути українському правопису?
Серед українських мовознавців, та й у суспільстві загалом, немає одностайної відповіді на це питання: одні виступають «За», інші – «Проти». Щоб зрозуміти причини цього, потрібно, по перше, ще раз пригадати, що завдання Проекту – деросійщити українську правописну систему, по друге, згадати про правописні війни у 19-поч. 20 ст., зокрема їх мету, причини, наслідки, про які сьогодні йшлося. Перед тим, як перейти до обгрунтування думок «За » і «Проти», з’ясуємо, на якій стадії процес прийняття правопису? За словами М. Жулинського, засновника правописної комісії при Кабміні, знаного українського діяча культури та політики, процес реформування «конституції» української мови (правопису) перебуває у замороженому стані: «Я можу з повною відповідальністю сказати, що останні два-три роки жодної роботи в цьому плані не було здійснено. Ця комісія правописна не працює. І ніяких сьогодні серйозних кроків у цьому плані урядом не зроблено. Якщо ви слідкуєте за нашими газетами, журналами, то помітите як багато розбіжностей існує в написанні слів... І це говорить про те, що до сьогоднішнього дня громадськість не має повного уявлення – на яку систему правописну треба орієнтуватися . Ми сьогодні можемо буквально за кілька тижнів подати варіант українського правопису, який не є радикальним і не змусить когось боятися, що йому доведеться вивчати наново правопис чи українську мову.» Ще один важливий момент – це відповідь на питання: Чи Проект правопису передбачає повернення до правил правописання 1928 року, тобто тих, що були прийняті за Скрипника? За словами М.Жулинського, це вже неможливо. «І, до речі, дуже відомий авторитет (на жаль, покійний), один з найкращих мовознавців світу, Юрій Шевельов, також висловлювався, що повернутися до Харківського правопису 1928 року вже неможливо і недоцільно. Тому що мова, як живий організм, зазнає певних змін, мова росте, розвивається, і, зрозуміла річ, ми вже не зможемо повернутися до того правопису. І ті, хто зараз говорить, що нова редакція – це буде повернення до Харківського правопису, – це не так. Але те, що буде доцільно і необхідно... – це обговорюється, і, я думаю, що буде враховано.»
в |
|
Ось інші думки щодо цього питання:
Думки «За»
«Teпepiшнiй пpaвoпиc − цe радянська веpсiя української мови.»
Boлoдимиp Kулик.
.
«Teпepiшнiй правопис – це московський сарафан на українському тілі.»
Іpинa Фapіон.
«Чому потрібні ці зміни? Бо мусимо нарешті очистити правопис від нав'язаних йому рис, що суперечать фонетико-морфологічній системі української мови.»
Заніздра Н.О.
«Єдиний правопис консолідує національну культуру, етнос. Значення стабільної орфографії для духовної культури — велетенське, адже вона забезпечує міцність норми (кодексу) літературної мови, сприяє освіті й усталенню грамотності громадян.»
Василь Німчук
«Потрібен НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ правопис. Потрібно відроджувати мову, пам’ятаючи про значний внесок науково-просвітницьких товариств ще з другої половини ХІХ ст.,про потребу «надавати повнокровне життя тим елементам української мови, які в часи тоталітаризму з політичних міркувань було несправедливо й примусово відтиснено на другий план чи на периферію спілкування або й зовсім заборонено. І це не є війною з мовою, а плеканням її неповторності й багатства»
Людмила Шпанер
«Удосконалення правопису — це ціла низка наукових проблем, які потребують так само серйозного підходу й відповідного рівня фахових знань».
Катерина Рибалко
Нeoбхiднo скинути, «наукові лінгвістичні плащики», за висловленням Миколи Грушевського, які прикривають проросійські або пропольські чи якісь інші теорії підкорення українства і вдягнути український правопис у національні шати, як це прийнято в цивілізованих країнах.
Лeвкo Пoлюгa