Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. Що передбачає вихід з громадянства?

2. Назвіть умови прийняття до громадянства України.

3. Хто є громадянами України?

Тема 4.3. Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні Плай

1. Правова регламентація загального режиму іноземців в Україні. Особливості правового статусу окремих категорій іноземців.

2. Відповідальність іноземців та осіб без громадянства.

3. Депортація іноземців.

4. Екстрадиція іноземців.

Завдання для самостійного вивчення

1. Ознайомитися з методичними рекомендаціями та законспектувати їх.

2. Скласти та оформити тестові завдання, які закріплю­ють правовий статус іноземців в Україні.

3. Охарактеризувати риси національно-правового режи­му іноземців.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Правова регламентація загального режиму іноземців в Україні. Особливості правового статусу окремих категорій іноземців

Правовий статус іноземців в Україні визначають: Конституція України, Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 04.02.94 , Закон України "Про біженців" у редакції Закону від 21.06.01, Конвенція про статус біженців 1951 р., яка була ратифікована Верховною Радою України 10 січня 2002 р., Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів, яка була ратифікована Верховною Радою України 16 березня 2007 р., інші нормативні акти і міжнародні договори України.

Основний принцип, на основі якого встановлюється правовий статус іноземців в Україні, закріплено у ст. 26 Консти­туції України: іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі ж обов 'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Цим Конституція України закріплює національний право­вий режим іноземців в Україні. Цей режим характеризується такими рисами:

1. Має загальний (неперсоніфікований) характер, тобто поширюється на всі категорії іноземців, хоча правовий статус окремих із них може мати певні особливості.

2. Іноземці користуються тими ж правами і виконують ті ж обов'язки, що й громадяни України. Так, Конституцією та законами України іноземцям та особам без громадянства гарантуються особисті (громадянські) права, що належать до загальновизнаного переліку природних прав: право на життя та його захист; право на повагу до гідності; право на свободу та особисту недоторканність; право на недоторканність житла; право на шлюб і сімейні відносини; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспон­денції; право на невтручання в особисте і сімейне життя; право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх переконань; право на свободу віросповідання.

Іноземці та особи без громадянства користуються в Україні численними економічними, соціальними та культур­ними правами і свободами. Як суб'єкти права приватної власності вони можуть володіти, користуватись і розпоряджа­тися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У їхній власності можуть перебувати житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, засоби виробництва, кошти тощо. Вони також є суб'єктами свободи підприємницької діяльності, права на працю, права на страйк, права на відпочинок, права на соціальний захист, права на житло, права на достатній життєвий рівень, права на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, права на сприятливе навколишнє середовище і екологічну безпеку.

Іноземці та особи без громадянства мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їхніх особистих, майнових та інших прав. Зокрема, за ст. 147, 150 Конституції України, ст. 13, 42, 43, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" вони, як і громадяни України, можуть звертатися з письмовими клопотаннями до Конституційного Суду України за необхідності тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту своїх конституційних прав і свобод. Національним режимом у галузі цивільного процесуального права іноземці та особи без громадянства користуються відповідно до положень ст. 423, 424 Цивільного процесуального кодексу України незалежно від 'їх перебування на території України.

3. Дія національного режиму щодо іноземців має певні межі: вони повністю не прирівнюються у правах та обов'язках до громадян України.

Так, іноземці не користуються в Україні більшістю політичних прав (не можуть об'єднуватися у політичні партії; не беруть участі в управлінні державними справами: не мають

63

виборчих прав; не можуть брати участі у референдумах; не мають права рівного доступу до державної служби; не можуть створювати профспілки тощо), мають дещо менший порівняно з громадянами України обсяг економічних, соціальних і культур­них прав (не мають права користуватися об'єктами права державної та комунальної власності, права на захист від незаконного звільнення, права на соціальний захист, права безкоштовно здобути вищу освіту тощо); на них не поширюється обов'язок відбувати військову службу.

Наприклад, Земельним кодексом України обмежуються право власності іноземців та осіб без громадянства на землю. За ст. 81 Земельного Кодексу вони можуть набувати права власності на земельні ділянки лише несільськогосподарського призначення та у випадку: придбання за договором купівлі- продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм за правом власності; прийняття спадщини.

4. Національний правовий режим має безумовний характер - він поширюється на іноземців та осіб без громадян­ства незалежно від того, мають чи ні громадяни України подібні права у відповідних країнах.

Положеннями ст. 24 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" закріплено принцип недискримінації іноземців та осіб без громадянства: вони є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Водночас Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (ч. З ст. 2) передбачає можливість реторсії — обмежувальних заходів, що застосовуються Україною щодо громадян іншої держави у відповідь на несправедливі, недружні (але правомірні під кутом зору міжнародного права) дії цієї держави стосовно громадян України: "Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод

64

громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опубліку­вання. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято".

Правовий статус різних категорій іноземців в Україні має певні особливості. Це, зокрема, стосується:

• іноземців, які іммігрували в Україну на постійне проживання;

• іноземців, які іммігрували в Україну для тимчасового працевлаштування - трудящих-мігрантів;

• політемігрантів (іноземців, яким надано притулок на території України);

• біженців;

• осіб, які користуються дипломатичними і консульськими привілеями та імунітетами;

• іноземців, які перебувають на території України на підставах, передбачених міжнародними договорами України (наприклад, військовослужбовці інших держав);

• нелегальних мігрантів тощо.

Так, зокрема, статус іноземців, які користуються дипло­матичними і консульськими привілеями та імунітетами (дипломатичних агентів), характеризується тим, що на них не поширюється юрисдикція України. Наявність дипломатичних і консульських привілеїв та імунітетів означає: недоторканність особи, недоторканність житла, імунітет від юрисдикції, фіскаль­ний імунітет, митні привілеї тощо.

До іноземців, які користуються повним імунітетом від юрисдикції України, належать: глави дипломатичних представ­ництв, члени дипломатичного персоналу представництв, члени сімей глав дипломатичних представництв і члени сімей дипломатичного персоналу представництв, представники інших держав (глави держав, урядів тощо), члени парламентських і урядових делегацій, співробітники деяких міжнародних організацій. Проте на цих осіб не розповсюджується імунітет

65

від цивільної юрисдикції у тих випадках, якщо вони вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв'язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України, спадкування, а також у зв'язку з позовами, що випливають з їхньої професійної або комерційної діяльності, що здійснюється ними за межами службових обов'язків. Крім того, глава дипломатичного представництва, члени дипломатичного персо­налу підлягають юрисдикції України у разі згоди на це акредитуючої держави.

Частковим імунітетом від юрисдикції України користуються: глави консульських представництв, консульські посадові особи, члени їхніх сімей, співробітники адміністра­тивно-технічного персоналу дипломатичного представництва, дипломатичні кур'єри тощо. Згідно з Положенням про диплома­тичні представництва та консульські установи в Україні консульські посадові особи користуються особистою недотор­канністю і не можуть бути затримані або заарештовані інакше як у разі переслідування за вчинення тяжкого злочину або виконання вироку (ухвали, постанови) суду, що набрав законної сили. Консульські посадові особи та консульські службовці користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України у цивільних справах щодо діяльності, яку вони здійснюють у межах службових обов'язків. Імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки пред'явлення позовів про компенсацію заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди. Консуль­ські службовці та працівники обслуговуючого персоналу не можуть відмовлятися від свідчень. Працівники консульської установи не зобов'язані давати показання з питань, пов'язаних із виконанням службових обов'язків, а також показання, що роз'яснюють законодавство акредитуючої держави. У разі відмови консульських посадових осіб свідчити до них не можуть бути застосовані заходи примусу або покарання. Держава, що представляється консульською установою, може відмовитися від привілеїв та імунітетів працівників консульської установи, передбачених цим пунктом.

66

Питання 2. Відповідальність іноземців та осіб без громадянства

Іноземці та особи без громадянства на території України несуть цивільно-правову, кримінальну та адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Згідно з ч. З ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення законами України може бути передбачено особливий вид адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства - адміністративне вислання за межі України (депортація). Відповідно до цього положення Кодексу Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (ст. 32) встановив, що іноземець, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення, може бути висланий за межі України. Рішення про вислання його за межі України після відбуття ним покарання чи никонання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ вислання іноземця за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років.

Крім цих випадків, іноземець може бути висланий за межі України за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця грубо порушують законодавство про статус іноземців або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Такі заходи, наприклад, згідно зі ст. 16 Закону України "І Іро запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СПІД) та соціальний захист населення" можуть бути застосовані до ВІЧ-інфікованих і хворих на СНІД іноземців і а осіб без громадянства, які не виконують запропонованих

67

закладами охорони здоров'я профілактичних заходів щодо недопущення розповсюдження ВІЛ-інфекції та своєю поведін­кою створюють загрозу здоров'ю інших осіб.

Іноземець зобов'язаний покинути територію України у термін, зазначений у рішенні про вислання, але не пізніше ніж через ЗО днів після прийняття вказаного рішення. У разі прийняття рішення про вислання іноземця за межі України у нього негайно анулюється віза та вилучаються інші документи на право перебування в Україні.

Водночас не допускається колективного вислання іноземців. Так, ця вимога передбачена у ст. 4 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Іноземцеві, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримі­нальної відповідальності, може бути скорочено термін перебу­вання в Україні. Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні. Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України.

Закон України "Про імміграцію" передбачає ще одну специфічну форму відповідальності іноземців та осіб без громадянства - скасування дозволу на імміграцію.

Питання 3. Депортація іноземців

Іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначе­ного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути висланий за межі України. Рішення про вислання його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ вислання іноземця та особи без громадянства за межі

68

України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду н Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України. Іноземець та особа без громадянства може бути висланий за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі, або після незаконного перетинання державного кордону України) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без і ромадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Іноземець та особа без і ромадянства зобов'язані покинути територію України у строк, іа значений у рішенні про вислання. У разі прийняття рішення про вислання іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністра- і іншого суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без і ромадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про вислання або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду. Іноземці та особи без і ромадянства, затримані за незаконне перебування на території України (за порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні

69

(транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх вислання за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців. Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України. Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про вислання іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.

Оскарження зупиняє виконання рішення про вислання, крім випадків, коли необхідність негайного вислання зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку. Вислання іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикор­донних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про вислання здійснюється органом, який його прийняв. Іноземці та особи без громадянства, які підлягають висланню, відшкодовують витрати, пов'язані з висланням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з висланням їх за межі України, вислання здійснюється за рахунок держави. Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, які влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, у порядку, встановле­ному законом, відшкодовують витрати, завдані державі висланням зазначених іноземців та осіб без громадянства.

Питання 4. Екстрадиція іноземців

Екстрадиція - це видача однією державою іншій державі особи, яка обвинувачується у скоєнні або засуджена за скоєння злочину. Формальною підставою екстрадиції є порушення особою законів, що діють у державі. Законодавство переважної більшості держав беззастережно забороняє видачу своїх громадян за злочини проти іншої держави чи її громадян. Відповідна заборона є в Конституції України: "Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі" (ч. 2 ст. 25).

Видача іноземців та осіб без і~ромадянства допускається, зазвичай, тільки у випадках, передбачених договором між державами. Рішення про екстрадицію, як правило, ухвалює суд. Відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права не допускається екстрадиція у ті держави, де виданій особі загрожує смертна кара або застосування катувань. Не допуска­ться, зазвичай, і екстрадиція особи, яка переслідується за політичне правопорушення, а також за правопорушення, що передбачені військовим правом і не є правопорушенням за звичайним кримінальним правом.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. Що являє собою вислання іноземців за межі України?

2. Які органи мають право на виселення іноземця за межі України?

3. Назвіть види відповідальності іноземців за вчинення правопорушення.