10. По можливості страхування фінансові ризики підрозділяються також на двох груп:

• страхуемый фінансовий ризик. До них відносяться ризики, що можуть бути передані в порядку зовнішнього страхування відповідним страховим організаціям (відповідно до номенклатури фінансових ризиків, прийнятих ними до страхування):

• нестрахуемый фінансовий ризик. До них відносяться ті їхні види. по який отсутствует пропозиція відповідних страхових продуктів на фінансовому ринку.

Склад ризиків цих розглянутих двох груп дуже рухливий і зв'язаний не тільки з можливістю их прогнозування, але і з ефективністю здійснення окремих видів страхових операцій у конкретних економічних умовах при сформованих формах державного регулювання страхової діяльності.

З огляду на економічну нестабільність розвитку країни, ранню стадію життєвого циклу багатьох створених в останнє десятиліття підприємств, а соответственно і переважно агресивний менталітет их керівників і фінансових менеджерів, можна констатувати, что прийняті ними фінансові ризики відрізняються великою розмаїтістю і досить високим рівнем у порівнянні з портфелем цих ризиків у підприємств, що функціонують у країнах з розвитий ринковою економікою.

ПРИНЦИПИ КЕРУВАННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ

Керування фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації их негативних фінансових наслідків, зв'язаний з їхньою ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням.

Керування фінансовими ризиками підприємства ґрунтується на визначених принципах, основними з який є:

1. Усвідомленість прийняття ризиків. Фінансовий менеджер повинний свідомо йти на ризик, якщо він сподівається одержати відповідний доход від здійснення фінансової операції. Естествен­но, по окремих операціях після оцінки рівня ризику можна прийняти тактику „избежания ризику", однак цілком виключити ризик з фінансової діяльності підприємства невозможно, тому що фінансовий ризик — об'єктивне явище, властивій більшості господарських операцій. Усвідомленість прийняття тех чи інших видів фінансових ризиків є найважливішою умовою нейтралізації их негативних наслідків у процесі керування ними.

2. Керованість прийнятими ризиками. До складу портфеля фінансових ризиків повинні включатися переважно ті з них, що піддаються нейтралізації в процесі керування незалежно від їх об'єктивної чи суб'єктивної природи. Только по таких видах ризиків фінансовий менеджер може використовувати весь арсенал внутрішніх механізмів їхньої нейтралізації, тобто виявити мистецтво керування ними. Ризики некеровані, наприклад, ризики форс-мажорної групи, можна только передати зовнішньому страховику.

3. Незалежність керування окремими ризиками. Один з найважливіших постулатів теорії ризику-менеджменту говорить, что ризики незалежні друг від друга і фінансові втрати по одному з ризиків портфеля необов'язково збільшують імовірність настання ризикової події по інших фінансових ризиках. Іншими словами, фінансові втрати по різних видах ризиків незалежний друг від друга й у процесі керування ними должны'нейтрализоваться индивидуально.

4. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з рівнем прибутковості фінансових операцій. Цей принцип є основним у теорії ризику-менеджменту. Він полягає в тім, що підприємство повинне приймати в процесі здійснення фінансової діяльності только ті види фінансових ризиків, рівень яких не перевищує відповідного рівня прибутковості по шкалі „доходность—риск". Любою вид ризику, по якому рівень ризику вище рівня очікуваної прибутковості (із включеної в неї премією за ризик) повинний бути підприємством отвергнут (чи відповідно повинні бути переглянуті розміри премії заданий ризик).

5. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з фінансовими можливостями підприємства. Очікуваний розмір фінансових утрат підприємства, що відповідає тому чи іншому рівню фінансового ризику, повинний відповідати тій частці капіталу, що забезпечує внутрішнє страхування ризиків, У противному варіанті настання ризикового випадку спричинить за собою утрату визначеної частини активів, що забезпечують операційну чи інвестиційну діяльність підприємства, ті. знизить його потенціал формування прибутку і темпи майбутнього розвитку. Розмір ризикового капіталу, що включає і відповідають внутрішні страхові фонди, повинний бути визначений підприємством заздалегідь і служити рубежем прийняття тих видів фінансових ризиків, що не можуть бути передані партнеру по чи операції зовнішньому страховику.

6. Економічність керування ризиками. Основу керування фінансовими ризиками складає нейтралізація их негативних фінансових наслідків для діяльності підприємства при можливому настанні ризикового випадку. Разом з тим, витрати підприємства по нейтралізації відповідного фінансового ризику не повинні перевищувати суми віз?уюжнык фінансових утрат по ньому навіть при найвищому ступені імовірності настання ризикового випадку. Критерій економічності керування ризиками повинний дотримуватися при здійсненні как внутрішнього, так і зовнішнього страхування фінансових ризиків.

7. Облік тимчасового фактора в керуванні ризиками. Ніж длиннее пеоиод здійснення фінансової операції, тим ширше диапа-.^н супутніх їй ризиків, тим менше можливостей забезпечувати нейтралізацію их негативних фінансових наслідків за критерієм економічності керування ризиками. При необхідності здійснення таких фінансових операцій підприємство повинне забезпечити одержання додаткового рівня прибутковості по ній не тільки за рахунок премії за ризик, але і премії за ліквідність (тому що період здійснення фінансової операції являє собою період „замороженной ліквідності" вкладеного в неї капіталу). Только в цьому випадку в підприємства буде сформований необхідний фінансовий потенціал для нейтралізації негативних фінансових наслідків по такій операції при можливому настанні ризикової події.

8. Облік фінансової стратегії підприємства в процесі керування ризиками. Система керування фінансовими ризиками повинна базуватися на загальних критеріях обраної підприємством фінансової стратегії (отражающей його фінансову ідеологію стосовно рівня припустимих ризиків), а також фінансової політики по окремих напрямках фінансової діяльності. Как було встановлено раніше, більшість напрямків фінансової політики з питань керування фінансовою діяльністю підприємства включають як обов'язковий елемент рівень припустимого ризику. Аналогічні показники встановлені й у фінансовій стратегії підприємства в цілому. Тому керування ризиками окремих фінансових операцій повинне виходити з відповідних параметрів припустимого ризику, що містяться в цих планових документах.

9. Облік можливості передачі ризиків. Прийняття ряду фінансових ризиків непорівнянно з фінансовими можливостями підприємства по нейтралізації їхніх негативних наслідків при ймовірному настанні ризикової події. У той же час здійснення відповідної фінансової операції може диктуватися вимогами стратегії і спрямованості фінансової діяльності. Включення таких ризиків у портфель сукупних фінансових ризиків припустимо лише в тому випадку, якщо можлива часткова чи повна їхня передача партнерам по фінансовій чи операції зовнішньому страховику. Критерій зовнішньої страхуемости ризиків (по відповідним видах найбільш ризикових фінансових операцій) повинний бути обов'язково врахований при формуванні портфеля фінансових ризиків підприємства.

З урахуванням розглянутих принципів на підприємстві формується спеціальна політика керувань фінансовими ризиками.

ПОЛИТИКА КЕРУВАННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ

Политика керування фінансовими ринками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в розробці системи заходів щодо нейтралізації можливих негативних фінансових последстий ризиків, зв'язаних зі здійсненням різних аспектів фінансової діяльності.

Формування і реалізація политики керування фінансовими ризиками передбачає здійснення наступних основних заходів :