7. Інші методи внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків. До числа основних з таких методів, використовуваних предпри­ятием можуть бути віднесені:

• забезпечення Зажадання з контрагента по фінансовій операції додаткового рівня премії за ризик. Якщо рівень риокя по намічуваній до здійснення фінансової операції перевищує розрахунковий рівень доходу по ній (по шкалі „доходность—риск"), необхідно забезпечити одержання додаткового доходу по ній ипи відмовитися від її проведення;

• одержання від контрагентів визначених гарантій. Такі гарантії, зв'язані з нейтралізацією негативних фінансових наслідків при настанні ризикової події, можуть бути надані у формі поручительства, гарантійних листів третіх облич, страхових полісів на користь підприємства з боку его контрагентів по высокорисковым фінансових операціях;

• скорочення переліку форс-мажорних обставин у контрактах з контрагентами. У сучасній вітчизняній господарській практиці цей перелік необґрунтовано розширюється-(проти загальноприйнятих міжнародних комерційних і фінансових правил). що дозволяє партнерам підприємства уникати в ряді випадків фінансової відповідальності за невиконання своїх контрактних зобов'язань;

• забезпечення компенсації можливих фінансових утрат по ризиках за рахунок системи штрафних санкцій, що передбачається. Це напрямок нейтралізації фінансових ризиків передбачає розрахунок і включення в умови контрактів з контрагентами необхідних розмірів штрафів, пені, неустойок і інших форм фінансових санкцій у випадку порушення ними своїх зобов'язань (несвоєчасних платежів за продукцію, невиплати відсотків і т.п.). Рівень штрафних санкцій повинний повною мірою компенсувати фінансові втрати підприємства в зв'язку з неотриманням розрахункового доходу, інфляцією, зниженням вартості грошей у часі і т.п.

Вище были розглянуті лише основні внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків. Вони можуть бути істотно доповнені з урахуванням специфіки фінансової діяльності підприємства і конкретного складу портфеля его фінансових ризиків.

ФОРМИ І ВИДИ СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ

Найбільш складні і небезпечні по своїх фінансових наслідках ризики, що не піддаються нейтралізації за рахунок внутрішніх її механізмів, підлягають страхуванню.

Страхування фінансових ризиків являє собою захист майнових інтересів підприємства при настанні страхової події спеціальними страховими компаніями (страховиками) за рахунок грошових фондів, формованих ними шляхом одержання від страхувальників страхових премій (страхових внесків).

У процесі страхування підприємству забезпечується страховий захист по всіх основних видах його фінансових ризиків — як систематичних, так і несистематичних. При цьому обсяг відшкодування негативних наслідків фінансових ризиків страховиками не обмежується — він визначається реальної вартості-об'єкта страхування (розміром страхової його оцінки), страхової суми і розміром страхової премії, що сплачується.

Прибігаючи до послуг страховиків, підприємство повинне в першу чергу визначити об'єкт страхування — ті види фи 'ансовых ризиків, по яких воно має намір забезпечити зовнішній страховий захист. Склад таких фінансових ризиків визначається рядом умов. основними з який є:

1. Страхуемость ризику. Незважаючи на те. що законодавство не перешкоджає страхуванню будь-яких видів фінансових ризиків підприємства, ринок страхових продуктів по цих ризиках у визначеній мері обмежений. Ця обмеженість викликається непрогнозируемо-стью імовірності настання страхового випадку по окремих фінансових ризиках в умовах нестабільного економічного розвитку країни, високою імовірністю виникнення страхової події по ряду фінансових ризиків у процесі переходу до ринкових отно­шениям. Певні обмеження в страхуемость окремих фінансових ризиків вносить і здійснення вкрай агресивної фінансової політики рядом підприємств по окремих аспектах фінансової діяльності. Тому, визначаючи можливості страхування своїх фінансових ризиків, підприємство повинне з'ясувати осуществимость такого їхнього страхування з урахуванням страхових продуктів, пропонованих ринком.

2. Обов'язковість страхування фінансових ризиків. Ряд фінансових ризиків відповідно до умов державного регулювання господарської діяльності підприємств підлягає обов'язковому страхуванню. По таких фінансових ризиках у підприємства немає альтернатив управлінських рішень у частині их складу. Это прежде відноситься до необхідності обов'язкового страхування активів, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

3 Наявність у підприємства страхового інтересу. Він характеризується фінансовою зацікавленістю підприємства в страхуванні окремих видів своїх фінансових ризиків. Такий інтерес визначається складом фінансових ризиків підприємства, можливістю их нейтралізації за рахунок внутрішніх механізмів, рівнем імовірності виникнення ризикової події, розміром можливого збитку по окремих фінансових ризиках і рядом інших факторів.

Розрізняють повний і частковий страховий інтерес підприємств — страхувальників фінансових ризиків.

Повний страховий інтерес підприємства визначає його потреба у відшкодуванні страховиком повного обсягу фінансових утрат, понесених при настанні страхової події. Іншими словами, повний страховий інтерес відбиває необхідність забезпечення страховиком повного страхового захисту по розглянутому виді фінансового ризику.

Частковий страховий інтерес підприємства визначає його потреба у відшкодуванні страховиком лише визначеної частки фінансових утрат, понесених при настанні страхової події, Така форма страхового інтересу зв'язана з можливостями використання підприємством внутрішніх механізмів нейтралізації окремих фінансових ризиків, ефект яких не забезпечує однак полнообьемной ліквідації их негативних фінансових наслідків.

Наявність у підприємства повного чи часткового страхового інтересу визначає необхідність у добровільному звертанні до послуг страховиків у пошуках страхового захисту по окремих видах фінансових ризиків.

4 Неможливість цілком заповнити фінансові втрати по ризику за рахунок власних фінансових ресурсів. Ця умова є одним з основних у формуванні страхового інтересу підприємства. Відповідно до цієї умови в страховому захисті в першу чергу бідують фінансові ризики підприємства, относимые по розмірі можливих фінансових утрат до числа катастрофічних. З урахуванням цієї умови підприємство повинне забезпечувати повне чи часткове страхування по усіх видах страхуемых катастрофічних ризиків, властивих його фінансової діяльності. У ряді випадків це визначає необхідність страхування й окремих фінансових ризиків критичної групи при наявності високого рівня их концентрації на підприємстві в рамках ряду здійснюваних фінансових операцій.

5 Високий ступінь імовірності виникнення фінансового ризику. Ця умова визначає необхідність страхового захисту по окремих фінансових ризиках припустимої і критичний їхніх груп, якщо можливості их нейтралізації не забезпечуються цілком за рахунок внутрішніх її механізмів. У цьому випадку в підприємства виникає, як правило, лише частковий страховий інтерес.

6 Непрогностичність і нерегульованість ризику в рамках підприємства. Відсутність чи досвіду достатньої інформаційної бази іноді не дозволяють у рамках підприємства визначити ступінь імовірності настання ризикової події по окремих фінансових чи ризиках розрахувати можливий розмір фінансового збитку по них. Навіть якщо фінансовий ризик чітко ідентифікований по виду, але его рівень не оцінений, це позбавляє фінансових менеджерів можливості ефективного керування їм, у першу чергу, вибору альтернативних мір его нейтралізації за рахунок внутрішніх механізмів. У цих випадках кращим управлінським рішенням є передача фінансового ризику страховику.

7. Прийнятна вартість страхового захисту по ризику. Ця умова є одним з основних у забезпеченні ефективності страхування фінансових ризиків. Якщо вартість страхового захисту не відповідає рівню фінансового чи ризику фінансовим можливостям підприємства, від її варто відмовитися, підсиливши відповідні міри його нейтралізації за рахунок внутрішніх механізмів. В окремих випадках, при неможливості здійснити зовнішнє страхування через високу його вартість і неефективність внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків, від здійснення відповідної фінансової операції підприємству варто відмовитися

(у першу чергу, ця умова відноситься до катастрофічних фінансових ризиків підприємства).

Пропоновані на ринку страхові послуги, що забезпечують страхування фінансових ризиків підприємства, класифікуються по ряду ознак:

1. По формах страхування воно підрозділяється в такий спосіб:

• Обов'язкове страхування. Воно являє собою форму страхування, що базується на законодавчо оформленій обов'язковості його здійснення як для страхувальника, так і для страховика. Масовість цього страхування дозволяє істотно знизити розміри страхових тарифів і спростити процедуру його осущесгвле-ния. Однак обов'язкове страхування не враховує повною мірою особливості страхуемых активів, різну імовірність настання страхової події на підприємствах різних типів, фінансові можливості страхувальника і ряд інших факторів, що індивідуалізують страховий захист.

Основним об'єктом обов'язкового страхування на підприємствах є його активи (майно), що входять до складу його виробничих основних засобів. З позицій фінансового менеджменту страхування цих активів розглядається як страхування фінансових ризиків підприємства. Це зв'язано з тим, що втрата незастрахованих активів у формі виробничих основних засобів, що формуються в основному за рахунок власного капіталу, може викликати істотне зниження фінансової стійкості підприємства. У зв'язку з цим у більш розширеному трактуванні воно являє собою страхування ризику зниження рівня фінансової стійкості підприємства, зв'язане з можливим зменшенням частки власного капіталу.

Активи (майно) підприємства, що входять до складу его виробничих основних засобів, страхуються в обов'язковому порядку в межах их балансової вартості (у випадку зміни їхньої балансової вартості умови обов'язкового страхування підлягають автоматичному перегляду). Максимальні розміри страхових тарифів і мінімальні розміри страхових сум для кожного об'єкта страхування визначаються з урахуванням рівня ризику і затверджуються урядом. При этом мінімальна страхова сума встановлюється на рівні залишкової вартості об'єктів страхування.

• Добровільне страхування. Воно характеризує форму страхування, засновану лише на договорі, що добровільно укладається, між страхувальником і страховиком виходячи зі страхового інтересу кожного з них. Принцип добровільності, заснований на страховому інтересі сторін, поширюється як на підприємство, так і на страховика, дозволяючи останньому ухилятися від страхування небезпечних чи невигідних для нього фінансових ризиків.