22. Зміст брокерської діяльності

Брокер (англ. — broker, франц. — courtier, нім. — makler) — посередник, який займається діяльністю зі зведення разом покупців та продавців. Брокерські операції полягають у встановленні через посередника — брокера контакту між продавцем і покупцем. Брокер не є стороною в договорі, а використовується лише для інформування двох сторін, що беруть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента він не перебуває в договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень. Відносини брокера з покупцем (продавцем) ґрунтуються на тимчасових засадах. Під час здійснення комерційних угод брокер не набуває прав власності на товар та не має повноважень самостійно укладати торговельні угоди без доручення клієнтів.

Крім головної функції, пошук покупця для продавця або, навпаки, продавця для покупця, — брокер виконує певні додаткові функції, зокрема, він здійснює:

• контроль за виконанням контракту і поданням рекламацій;

• іноді бере на себе обов'язки делькредере;

• підбір партій товару визначеного асортименту;

• збір інформації про стан ринку.

Брокер одержує винагороду, що називається брокередж (англ. — brokerage, франц. — courtage, нім. — provision). Розмір цієї винагороди за товарними операціями коливається від 0,25 до 2—3 %. Іноді посередниками можуть бути два брокери — один за дорученням продавця, другий за домовленістю покупця. Зазвичай брокери є вузькоспеціалізованими на певному виді товару.

23. Види агентів залежно від умов агентського договору

Залежно від умов агентського договору агентів поділяють на:

• монопольних;

• із переважним правом продажу, так званих агентів із правом «першої руки»;

• простих.

Монопольні агенти дістають монопольне право здійснювати комерційне посередництво на договірній території упродовж встановленого строку за винагороду. При цьому довіритель втрачає право самостійно або через інших посередників продавати на договірній території товар, який належить до номенклатури комерційного агента.

Агент із переважним правом продажу (правом «першої руки»), на відміну від монопольного, лише першим отримує від довірителя пропозицію щодо реалізації товару. У разі відмови співпрацювати на запропонованих умовах довіритель може запропонувати цей самий товар іншому посереднику або безпосередньо покупцеві на тих самих умовах. Підставою для відмови можуть бути технічні характеристики, терміни й обсяги поставок, ціна і порядок розрахунків та інші умови, які, на думку агента, не сприятимуть просуванню товару на ринок.

Прості агенти мають право здійснювати комерційне посередництво на договірній території за запропонованою довірителем номенклатурою товарів і отримувати від нього винагороду. Така угода не обмежує права довірителя, який може самостійно або через інших агентів просувати цей самий товар на той самий ринок без виплати простому агентові жодної винагороди або компенсації. В агентській угоді фіксується також зобов'язання довірителя не продавати самостійно або через інших посередників товари на цьому ринку на вигідніших комерційних умовах, ніж ті, що були запропоновані простому агенту.