2. Організація Об’єднаних Націй в системі міжнародних відносин.

Починаючи з XIX століття устремління до інтернаціоналізації багатьох аспектів життя викликало необхідність створення нової форми міжнародного співробітництва. Новим етапом в розвитку світового співтовариства стало заснування перших міжнародних універсальних організацій – Всесвітнього телеграфного союзу в 1865 р. та Всесвітнього поштового союзу в 1874 р. На даний момент в світі нараховується понад 4 тисячі міжнародних організацій, центром яких можна вважати ООН.

Система ООН зародилась понад століття назад як механізм управління світовим співтовариством. В середині XIX століття з’явились перші міжнародні міжурядові організації. Їх виникнення обумовлювалось наявністю двох, взаємозаперечуючих, причин: по-перше, утворенням нових суверенних держав, по-друге, впливом НТП, який був джерелом тенденції до взаємозалежності і взаємопов’язаності держав.

Після Першої світової війни на порядок денний постало питання про створення глобальної міжурядової організації для попередження війн і підтримання миру.

Один із таких проектів був покладений за основу Ліги Націй (1919 р.). Входило 42 країни, 26 з них неєвропейські. Криза Ліги націй припала на тридцяті роки ХХ ст. Датою краху і остаточного кінця Ліги націй можна вважати 1 вересня 1939 р.

Важливим етапом на шляху створення ООН стала конференція союзних держав в Москві в 1943 р. В декларації від 30 жовтня 1943 р., що була підписана представниками СРСР, США, Великобританії і Китаю, ці держави проголосили: „визнання необхідності заснування, у якомога коротші терміни, всезагальної міжнародної організації для підтримання міжнародного миру і безпеки, яка базуватиметься на принципі суверенної рівності всіх миролюбних держав, членами якої можуть стати всі держави”.

Важливими етапами були конференції в Думбартон-Оксі (серпень-жовтень 1944), Ялті (лютий 1945), Сан-Франциско (25 квітня-26 червня 1945).

24 жовтня 1945 р. Статут ООН був ратифікований більшістю держав-засновників і став фактичною датою заснування Організації Об’єднаних Націй.

Статут ООН визначає наступні офіційні цілі:

1. Підтримання міжнародного миру і безпеки шляхом прийняття ефективних колективних заходів і мирного врегулювання суперечок;

2. Розвиток дружніх відносин між країнами на засадах поваги принципів рівноправності та самовизначення народів;

3. Здійснення міжнародного співробітництва в розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру; заохочення і розвиток поваги до прав людини і основних свобод для всіх людей без жодних винятків;

4. Перетворення ООН на центральний орган по узгодженню зусиль різних держав, спрямованих на досягнення цілей організації.

Принципи ООН:

1. Суверенна рівність всіх членів;

2. Добросовісне виконання прийнятих на себе згідно Статуту зобов’язань;

3. Розв’язання міжнародних суперечок мирними засобами;

4. Утримання в міжнародних відносинах від погрози силою чи від застосування сили проти іншої держави;

5. Надання членами Організації допомоги в усіх її проявах, що здійснюються згідно даних принципів;

6. Забезпечення того, щоб держави, які не є членами ООН, діяли відповідно до принципів ООН, коли це необхідно для підтримання міжнародного миру та безпеки;

7. Невтручання у внутрішні справи держав;

8. Повага основних прав і свобод людини;

9. Рівноправність і самовизначення народів;

10. Співпраця і роззброєння.

„Успіхи ООН”: Корея (1950-1953), В’єтнам, Близькосхідні війни, Сомалі, Югославія, Ірак, Пд. Осетія. Сюди ж належать громадянські війни в Заїрі, Анголі, геноцид в Руанді в 1994 р. Особливе місце – винищення мирного населення в Сербській країні в 1995 р. при невтручанні миротворців.

Від дня утворення ООН число її членів зросло з 51 (1945) до 99 (1960), і до 192 на сьогоднішній день. Не є членом ООН, а тільки державою-спостерігачем Ватикан. Статус спостерігачів мають також Європейський союз, Організація африканської єдності, Організація Ісламська конференція, Міжнародний комітет Червоного хреста.

Бюджет ООН формується на підставі членських внесків держав-учасниць. Розмір внесків визначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією комітету із внесків. Максимальний розмір внесків – 25% бюджету (в 2008 р. – 22% США= 453 338 391 USD, в 2010 – 517 133 507 USD, 2011 - 582 678 514 USD), мінімальний – 0,01%. Розмір внеску для України – 0,087% або 2010 р. - 1 839 703 USD (0,045% бюджету: в 2007 році – 1 008 750 USD; в 2008 р. – 927 283 USD, в 2009 р. – 1 096 342 USD; 2011 - 2 304 229 USD). Бюджет ООН в 2011 р. – 2 414 656 987 USD.

Офіційними мовами ООН є: англійська, французька, російська, китайська, іспанська, пізніше до них була додана арабська.

На сьогоднішній день основними напрямками діяльності ООН визначено:

• скорочення на 50% крайнього зубожіння населення найбідніших країн до 2015 р.;

• забезпечити можливість отримання початкової освіти в межах усієї планети;

• боротьба зі СНІДом;

• сприяння розвитку сільського господарства в Африці;

• боротьба із існуючими конфліктами, недопущення виникнення нових;

• посилення ефективності миротворчих операцій ООН;

• скорочення озброєнь;

• вирішення екологічних проблем.

Система ООН складається з головних і допоміжних органів, спеціалізованих і автономних організацій і установ.

Головні органи:

1. Генеральна Асамблея;

2. Рада Безпеки;

3. Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР);

4. Рада з опіки ООН;

5. Міжнародний суд ООН;

6. Секретаріат ООН.

Спеціалізовані установи:

1. Міжнародна організація праці (У. – з 1954 р.);

2. Продовольча і сільськогосподарська організація ООН;

3. Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО; У. – з 1954 р.);

4. Всесвітня організація охорони здоров’я (У. – 1948-1949; поновлено членство в 1992 р.);

5. Міжнародний валютний фонд (У. – з 1992 р.);

6. Група Світового Банку:

   1. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (У. – з 1992 р.);

   2. Міжнародна фінансова корпорація (У. – з 1993 р.);

   3. Міжнародна асоціація розвитку;

   4. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (У. – з 1996 р.);

   5. Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок;

7. Міжнародна морська організація (У. – з 1994 р.);

8. Міжнародна організація цивільної авіації (У. – з 1992 р.);

9. Міжнародний союз електрозв’язку (У. – з 1947 р., в 1995-1999 член Ради);

10. Всесвітній поштовий союз (У. – з 1947 р., 1974-1979 і 1995-1999 – член Виконавчої ради);

11. Всесвітня організація інтелектуальної власності (У. – з 1970 р.);

12. Організація ООН з промислового розвитку (У. – з 1985 р., Рада промислового розвитку 1987-1991);

13. Всесвітня метеорологічна організація (У. – з 1951 р.);

14. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку.

Окремі органи, пов’язані з ООН:

• Міжнародне агентство з атомної енергетики (У. – з 1957 р., Рада керуючих – 1990-1992, 1993-1995, 2000-2002);

• Всесвітня організація торгівлі;

• Всесвітня туристична організація та ін.

До складу ООН входять також регіональні комісії, функціональні комісії, конференція з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та ін.

Рада з Опіки – один з шести головних органів ООН, на який покладено завдання спостереження за підопічними територіями (територіями, що були колоніями). Остання з 11 таких територій, над якими була встановлена опіка – Палаї (група островів у Мікронезії), отримала незалежність у листопаді 1994 р. З цього часу Рада з опіки формально припинила своє існування. Перебуває у стадії реформування.

Міжнародний суд – головний судовий орган ООН, до юрисдикції якого входять усі питання, що передаються йому державами, і всі питання, передбачені Статутом ООН і чинними договорами і конвенціями. До складу міжнародного суду обираються 15 суддів. Термін обрання – 9 років (допускається переобрання), принципом обрання є кваліфікаційна ознака, але двоє суддів з однієї країни не може бути обрано. Очолює МС ООН Хісаші Овада (Японія).

Процедура звернення до Міжнародного суду є добровільною; якщо країна не хоче передавати справу до Суду, її не можна примусити. Але якщо дві країни погодились на розгляд питання Судом – рішення є обов’язковим до виконання. Якщо ж програвша суд сторона відмовлятиметься виконувати рішення, Суд може звернутись в Раду Безпеки для примусового виконання вердикту.

Суд займається справами, які належать до галузі міжнародного права: тлумачення договорів між державами, делімітація кордонів, порушення міжнародних зобов’язань.

Секретаріат – адміністративний орган ООН, який обслуговує інші органи, виконує програми і втілює в життя політику ООН. Робота Секретаріату включає в себе: керівництво операціями з підтримання миру; організацію міжнародних конференцій з проблем світового значення; підготовку оглядів світових економічних та соціальних тенденцій і проблем; здійснення досліджень; переклад виступів, документів на офіційні мови ООН; забезпечення світових ЗМІ відомостями про діяльність ООН.

Міжнародний персонал Секретаріату налічує близько 20 тисяч співробітників з майже усіх країн світу.

Секретаріат очолює Генеральний Секретар, якого призначає Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки. В різний час Генеральними Секретарями були: Трюгве Лі (Норвегія, 1946-1953), Даг Хаммаршельд (Швеція, 1953-1961; загинув в 1961 р. при нез’ясованих обставинах при врегулюванні одного з збройних конфліктів в Заїрі), У Тан (Бірма/М’янма, 1961-1971), Курт Waldheim (Австрія, 1972-1981), Хав’єр Перес де Куельяр (Перу, 1981-1991), Бутрос Бутрос Галі (Єгипет, 1991-1996), Кофі Аннан (Гана, 1997-2007), Пан Гі Мун (Корея, з 2007).

Генеральна Асамблея є головним політичним консультативним органом ООН, до складу якого входять представники всіх держав-членів ООН.

Згідно до Статуту ООН, ГА має наступні функції і повноваження:

• Розгляд і формулювання принципів співробітництва у справі підтримання міжнародного миру і безпеки, в т.ч. і в галузі роззброєння і регулювання озброєнь;

• Обговорення і розгляд будь-яких питань в рамках Статуту ООН або питань, що належать до функцій і повноважень будь-кого з органів ООН, за винятком ситуації, коли питання перебуває на розгляді Ради Безпеки ООН;

• Отримання і розгляд доповідей Ради Безпеки та інших органів ООН;

• Розгляд і затвердження бюджету ООН, визначення розміру внесків окремих членів;

• Вибори Генерального секретаря ООН, непостійних членів Ради безпеки, відповідальних членів інших органів ООН.

Рішення ГА ООН приймаються шляхом голосування, де кожна держава має один голос, простою більшістю голосів (виняток – стратегічні питання, де необхідна більшість в 2/3).

До структури ГА ООН входять:

• 7 головних комітетів: 1) питання роззброєння і міжнародної безпеки; „спеціальний комітет”) політичні питання; 2) економічні і фінансові питан­ня; 3) соціальні, гуманітарні питання і питання культури; 4) спеціальні політичні питання, питання деколонізації; 5) адміністративні і бюджетні питання; 6) правові питання;

• робочі і спеціальні органи (міжурядові комітети, робочі групи з реформ ООН, консультативні органи, експертні органи, комітети і комісії);

• процедурні комітети (генеральний комітет, комітет з перевірки повноважень);

• постійні комітети (консультативний комітет з адміністративних і бюджетних питань, комітет з внесків).

Рада Безпеки ООН – політичний орган ООН, на який покладено відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. РБ наділена широкими повноваженнями у справі мирного врегулювання міжнародних суперечок, недопущення актів агресії і військових зіткнень між державами, відновлення міжнародного миру.

Згідно статуту ООН, тільки РБ має право приймати рішення про проведення військових операцій за участю Збройних сил ООН.

До складу РБ входять 5 постійних членів (Росія, Китай, Франція, США, Велико­британія) і 10 членів, що переобираються ГА ООН на дворічний термін. Непостійні члени обираються за регіональною ознакою: 5 від Африки і Азії, 1 – Сх. Європа, 2 – Латинська Америка, 2 – Зх. Європа і інший світ (Австралія, Канада, ін.). 5 з 10 членів переобираються щороку. На період 2011-2012 р. членами РБ стали – Німеччина, Португалія, Індія, Колумбія, ПАР; 2012-2013 – Азербайджан, Гватемала, Того, Марокко, Пакистан. Україна була членом РБ 1948-1949, 1984-1985, 2000-2001.

Кожен член РБ має один голос. Для прийняття рішень необхідно 9 голосів, в т.ч. голоси всіх постійних членів РБ. Голос постійного члена „проти” дорівнює праву вето. У випадку якщо постійний член РБ не підтримує рішення, але не хоче блокувати його прийняття, він утримується при голосуванні. Засідання РБ проходять під керівництвом Голови РБ, який змінюється щомісяця (чергування здійснюється згідно алфавітного порядку назв країн англійською мовою).

Головна функція Ради Безпеки – запобігання збройних конфліктів або їх приборкання.

Крім того, до функцій РБ ООН належать:

1. підтримка міжнародного миру та безпеки;

2. розслідування суперечок, які можуть призвести до конфліктів;

3. надання рекомендацій щодо методів врегулювання таких суперечок;

4. розробка та застосування економічних санкцій та інших заходів з метою попередження або припинення агресивних дій;

5. застосування військових сил проти агресорів;

6. розробка рекомендацій щодо прийому нових членів;

7. розробка рекомендацій ГА ООН щодо призначення Генерального Секретаря ООН.

Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОР) – головний координуючий орган ООН у сфері економіки, соціальних відносин, екології, охорони здоров’я, культури, науки і освіти. На діяльність ЕКОСОР спрямовується близько 70% бюджету ООН. Через посередництво ЕКОСОР узгоджують свої відносини з іншими органами і організаціями ООН регіональні економічні організації (ЄС, СНД, НАФТА та ін.).

ЕКОСОР має такі функції і повноваження:

• обговорення міжнародних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру, розробка рекомендацій щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;

• проведення досліджень, розробка доповідей та рекомендацій з міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах ГА, членам Організації та зацікавленим спеціалізова­ним установам;

• заохочення держав до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;

• скликання міжнародних конференцій і розробка для подання Генеральній Асамблеї проектів з питань, що входять до її компетенції;

• ведення переговорів із спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;

• погодження діяльності спеціалізованих установ через консультації з ними і надання рекомендацій;

• надання послуг і допомоги (за ухвалою ГА) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;

• консультування відповідних неурядових організацій.

По регіонах представництво розподіляється так: 14 місць — квота Африки, 10 — Латинської Америки, 11 — Азії, 13 — Західної Європи й інших країн і 6 — країн Східної Європи. Членів ЕКОСОР обира­ють строком на три роки, щорічно по 18 членів. Кожен член Ради має один голос, рішення приймаються простою більшістю голосів. Україна була членом ЕКОСОР в 2002-2004 роках.

Члени ЕКОСОР:

до 31 грудня 2012 р.: Аргентина, Багамські острови, Бангладеш, Гана, Єгипет, Замбія, Ірак, Італія, Канада, Коморські острови, Монголія, Нідерланди, Руанда, Словаччина, США, Україна, Філіппіни, Чилі.

до 31 грудня 2013 р.: Австралія, Болгарія, Габон, Камерун, Катар, Китай, Латвія, Малаві, Мексика, Нікарагуа, Пакистан, Республіка Корея, Росія, Сенегал, Великобританія, Фінляндія, Швейцарія, Еквадор.

до 31 грудня 2014 р.: Білорусія, Бразилія, Буркіна-Фасо, ФРН, Домініканська Республіка, Індія, Індонезія, Ірландія, Іспанія, Куба, Лесото, Лівія, Нігерія, Сальвадор, Туреччина, Франція, Ефіопія, Японія.

ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю в один місяць: у Нью-Йорку і в Женеві.

До функцій та повноважень ЕКОСОР належить:

а) обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру і розробка рекомендацій щодо політики з цих проблем для країн-членів та системи ООН в цілому;

б) проведення досліджень, формування доповідей та розробка рекомендацій з міжнародних проблем в економічній та соціальній сферах для ГА ООН, членів організації, зацікавлених спеціалізованих установ;

в) заохочення держав до дотримання прав людини і основних свобод;

г) скликання міжнародних конференцій та розробка для подання Генеральній Асамблеї проектів конвенцій з питань, що належать до компетенції ЕКОСОР;

д) переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;

е) погодження діяльності спеціалізованих установ через консультації з ними та надання рекомендацій;

є) надання послуг та допомоги (за рішенням ГА) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;

ж) консультування неурядових організацій з питань, що входять до компетенції ЕКОСОР.

Механізм допоміжних органів ЕКОСОР складається з функціональних комісій, постійних комітетів, регіональних комісій, постійних експертних органів.

Функціональні комісії ЕКОСОР: 1) статистична; 2) з народонаселення і розвитку; 3) із соціального розвитку; 4) з прав людини; 5) з становища жінок; 6) щодо запобігання злочинності; 7) з наркотиків; 8) з науки і техніки; 9) з стійкого розвитку.

Постійні комітети: 1) з програми і координації; 2) з природних ресурсів; 3) з неурядових організацій; 4) по переговорах з міжурядовими закладами; 5) по ТНК; 6) з населених пунктів;

Групи експертів: 1) з розвитку планування; 2) з оподаткування; 3) з транспортування небезпечних вантажів; 4) з економічних, соціальних і культурних прав; 5) з національних ресурсів; 6) з нових джерел енергії; 7) з державного управління і фінансів.

Регіональні економічні комісії Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) – це органи, які мають на меті сприяння економічному і соціальному співробітництву держав певного регіону. Такі комісії допомагають урядам країн регіону у виборі шляхів і методів регіонального співробітництва, займаються науково-дослідною діяльністю, вивчають проблеми розвитку та поглиблення регіональної інтеграції, займаються питаннями підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, поширюють інформацію про взаємодію держав в економічній та соціальній сферах, розробляють рекомендації щодо підвищення результативності співробітництва.