1. Інноваційні оздоровчі технології у фізичному вихованні.

Аналіз літературних джерел (Г.Л. Апанасенко, 1985; Т.Ю.Круцевич, 1999; О.С.Куц, 1997; І.В.Муравов, 1989), практика викладання системи фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл України свідчить про те, що в сучасній теорії та методиці фізичного виховання недостатньо розроблені наукові засади оптимізації використання сучасних привабливих, високоефективних спортивних та фізкультурно-оздоровчих технологій (шейпінг, степ-аеробіка, фітбол-аеробіка, аква-аеробіка та інш.). Безсумнівно, що розробка та наукове обґрунтування фінансово маловитратної моделі фізичного виховання учнів з широким використанням фізичних вправ аеробного спрямування, процедур загартування тіла, методики формування в учнів валеологічної свідомості, позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, спортом, профілактики шкідливих звичок є досить актуальною загальнонауковою, соціальною, педагогічною й психологічною проблемою.

Історія показує, що вихованням жінок завжди нехтували, приділяючи увагу в основному вихованню чоловіків. Жінки вважалися чуттєвими і слабкішими, менш сміливими. Існує думка, що жіночність і заняття спортом, фізичною активністю просто несумісні, і це зупиняє багато з них від цих занять".

Але в другій половині XX століття, зі зміною способу життя жінок, кардинально змінилося і їх ставлення до фізичного виховання. Цьому сприяла поява нових видів і форм фізичного виховання серед жінок. Наприкінці 80-х років посилилась тенденція індивідуалізації в спортивно-оздоровчих заняттях, що пов’язано з появою нових видів рухової активності і ростом фізичної активності жінок.

Сьогодні використання нових форм рухової активності - це захоплюючі і корисні заняття фізичною культурою. На думку фахівців, в кінці 90-х років сталися і відбуваються великі зміни, які вплинуть на розвиток фізичної культури і спорту серед жінок в майбутньому:

- здоровий спосіб життя стає для багатьох невід'ємною частиною проведення дозвілля жінок;

- у сферу фізичної активності все більше проникають нові технології, тренажери і комп'ютери;

- більше уваги стали приділяти так званому родинному спорту;

- все більше жінок звертається до занять фізичним вихованням, маючи на меті фізичний і духовний розвиток;

- з'явилася велика кількість нових видів фізичної активності, які як найповніше відповідають жіночим запитам і стають популярними серед них [3].

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ

З ДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

ФІЗИЧНИЙ І ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Р ОДИННИЙ СПОРТ

Н ОВІ ВИДИ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ

ОЗДОРОВЧО-РОЗВИВАЮЧА ГІМНАСТИКА
1.Гігієнічна	12. Ритмічна
2. Професійно-прикладна	13. Шейпінг
3. Ігри-естафети	14. Стретчінг
4. Фітнес	15. Каланетика
5. Корегуюча	16. Дихальна
6. Атлетична	17. Аквааеробіка
7. Батутна	18. Відновлювальна статична
8. Лікувальна	19. Ци-гун
9. Ізотон	20. Йога
10. Аеробіка	21. Ушу
11. ЗФП	22. ІНШІ

1. Гігієнічна гімнастика — це система простих вправ, направлена на забезпечення оптимального поточного стану організму людини. Може застосовуватися практично у всіх вікових періодах і при будь-якій підготовленості до фізичного навантаження. Головною відмінною рисою її слід визнати загальнодоступність.

В процесі занять гігієнічною гімнастикою:

• здійснюється профілактика несприятливих дій на організм навколишнього середовища;

• нормалізується робота основних функціональних систем;

• покращується|поліпшується| працездатність організму;

• формуються базові рухові навики|навички|;

• виховується культура рухів і поведінки;

• формується «особиста фізична культура» і потреба в регулярних заняттях фізичними вправами.

2. Професійно-прикладна   гімнастика  має своєю метою сприяти розвитку спеціальних рухових якостей і навичок, від яких залежить успішна професійна діяльність людини.

3. Ігри-естафети - це безсюжетні рухливі ігри з правилами, емоційного характеру, які побудовані на елементах змагань в різних основних рухах, часто в складних умовах. Проводяться тільки в старшому дошкільному віці.

4. Фітнес – це оздоровча методика, яка дозволяє змінити|зраджувати| форми тіла і його вагу і надовго закріпити досягнутий результат . Вона включає фізичні тренування у поєднанні з правильно підібраною дієтою. На відміну від аеробіки, вправи і дієта у фітнесі| підбираються індивідуально — залежно від будови|споруди| і особливостей фігури. Займатися по цій системі можуть всі без виключення|винятку|, незалежно від віку і стану|достатку| здоров'я, навіть вагітні жінки.

5. Корегуюча гімнастика – Якщо ж сколіоз не проходить при вольовій напрузі, а усувається лише при витяжці, вправ для вдосконалення м’язово-суглобної чуттєвості вже недостатньо. Тут потрібні спеціальні вправи корегуючої гімнастики, які проводять спеціалісти у відділах лікувальної фізкультури. Такі заняття слід співставляти з тренуванням м’язово-суглобних відчуттів, при чому, реєструючі в процесі вправ дані, можуть служити одним із важливих показників ефективності корегуючої гімнастики.

6. Атлетична гімнастика – це комплекс вправ, які проводяться з обтяженнями – снарядами, що допомагають виявляти найбільш ефективний, спрямований вплив на м’язи.

8. Лікувальна  гімнастика  спрямована на відновлення здоров'я й працездатності, втраченої внаслідок різних захворювань, поранень, нещасних випадків. Особливо велика її роль полягає у виправленні недоліків статури. Крім того, вона відіграє велику роль у покращенні загального самопочуття хворих, у підвищенні їхнього життєвого тонусу.

9. Ізотон — це оздоровча система, яка об'єднує в єдине ціле певний вид фізичного тренування: спеціальна система статодинамічних, статичних і динамічних силових вправ; стретчинга; тренування аероба (дихальної гімнастики); засоби фізіотерапевтичної дії (масаж, сауна і так далі); гігієнічні заходи (що очищають і гартують) і організацію раціонального і доцільного харчування з метою покращення здоров'я, зовнішнього вигляду, профілактики захворювань серцево-судинної системи, раку і ін. Ізотоном можуть займатися діти, дорослі, особи літнього віку, як індивідуально, так і разом - всією сім'єю. Заняття ізотони спрямовані на покращення самопочуття, працездатності, «фізичного здоров'я», зовнішнього вигляду (форм тіла, складу тіла), соціальної, побутової і трудової активності чоловіків і жінок широкого вікового діапазону.

10. Аеробіка - це комплекс будь-яких фізичних вправ для тренування великих груп м'язів, які поєднуються з певними дихальними вправами. Аеробні вправи стимулюють роботу серця і легенів.

11. ЗФВ – це система фізичних вправ, направлених на розвиток всіх фізичних якостей: витривалості, сили, спритності, гнучкості, швидкості в їх гармонійному поєднанні.

12. Ритмічна гімнастика - різновид оздоровчої гімнастики. Важливим елементом ритмічної гімнастики є музичний супровід.

13. Шейпінг - це методика цілеспрямованої зміни фігури і оздоровлення організму жінки, що включає в себе спеціальну програму фізичних вправ і відповідну систему харчування. Для жінок будь-якого віку, з різною спортивною підготовкою, шейпінг дозволяє комплексно реалізовувати всі напрямки пластичного трансформування тіла: збільшення або зменшення обсягу м'язової тканини; зниження вмісту жиру в організмі. Система шейпінг-вправ послідовно й повсюдно навантажує всі м'язові групи, в тому числі й ті, які слабо задіяні в "повсякденному житті". Тренування в шейпінг являє собою комплекс вправ, які послідовно навантажують м'язи на різних ділянках тіла. Кожна обрана м'язова група "опрацьовується" шляхом багаторазового циклічного повторення вправи. Повторення доцільно продовжувати до стомлення.

14. Стретчінг - це розтяжка м'язів та зв'язок.

15.Калланетика - це поєднання розтяжок, вправ на гнучкість і силу, які проводяться в досить повільному режимі. Кожна поза повинна бути витримана не менше 60 секунд, тому калланетика по суті є досить статичним видом спорту. Калланетика відрізняється від звичайних комплексів вправ на розтягування (стретчинг) чи силових тренувань тим, що поєднує в собі дихальну гімнастику, елементи різних східних гімнастик. Тобто це гімнастика статичних поз.

7. Батутна гімнастика включає в себе акробатичні вправи на батуті. Займатися нею можна не тільки в спортивному залі, але і на спортивному майданчику.

16. Дихальна гімнастика – це спеціальні вправи для розвитку дихальної мускулатури. (За основу правильного дихання береться повне дихання йогів. Робиться воно так. Стоячи або сидячи прямо, з розпрямленими грудьми, зробити видих до кінця, а потім зусиллям діафрагми, направленим вниз, висунути живіт вперед, на стільки виходить. Потім, не відпускаючи живіт, вдихаючи повітря, розсунути середні ребра. Потім розширити верхні ребра аж до ключичних. Тепер легені наповнені повітрям добре. Але, щоб воно попало в самі окраїни легеневої клітки, потрібно, затримуючи (на кінці вдиху) дихання, втягувати живіт – скільки можна. Тоді від руху з низу вверх легені ще “роздуються”, розширюючи і грудну клітку. Декілька секунд, не опускаючи діафрагму, зробити повільний видих ).

17. Аквааеробіка – це система вправ, які виконуються в воді під музику. Заняття аквааеробікою покращують кровопостачання серця, що зменшує стресову дію на серцеві м’язи і збільшує аеробні можливості організму. Заняття у воді рекомендуються при остеохондрозі та інших захворюваннях хребта. Крім того, вода знімає ризик застою крові і покращує повернення венозної крові в серце. І тим жінкам, які мають таке захворювання, як варикозне розширення вен, заняття у воді просто необхідні. Аквааеробіка - це чудова профілактика і корекція целюліту. Вправи у воді - це оптимальний спосіб покращувати  самопочуття. Аквааеробіка значно покращує фігуру, дає сили, спритність, швидкість, координацію рухів, допомагає скинути зайву вагу, знімає стреси, зміцнює нервову систему, стимулює ведення здорового способу життя.

18.Статична гімнастика – пов'язана з необхідністю тривалий час напружувати м'язи або утримувати пози.

19. Ци-гун – це система внутрішніх тренувань тіла. Учить створювати імпульси біоелектрики, шляхом фізичних вправ і аутотренінга на конкретні образи. Пересувати створені імпульси між тканинами тіла, органами і м'язами, дозволяючи відновлювати слабкі органи за рахунок посиленої активності сильніших органів. Зберігати або розсіювати отриману енергію.

20. Йога - це спосіб саморозвитку людини на всіх рівнях її існування - фізичному, психологічному, емоційному і духовному. Йога сприяє отриманню і збереженню фізичного здоров'я і емоційної рівноваги, усуває подвійності суперечливих бажань, занепокоєння, незадоволення і вносить ясність до розуміння життя.

21. Ушу – це особливий комплекс фізичних вправ, бойове мистецтво, в основі якого лежить рукопашний бій.

Контроль та самоконтроль при заняттях фізичним вихованням та спортом.

Заняття фізичними вправами мають на організм людини незвичайно сильні, складні і різноманітні впливи. Тільки правильно організовані заняття під наглядом лікаря, та з дотриманням принципів навчання укріплюють здоров'я, покращують фізичний розвиток, підвищують фізичну підготовленість і працездатність організму, сприяють зростанню спортивної майстерності. Неправильна організація занять, нехтування методичними вказівками, виконання об'єму і інтенсивності фізичного навантаження без врахування стану здоров'я і індивідуальних особливостей учнів, відсутність регулярного медичного контролю можуть нанести шкоду здоров'ю.

Масове залучення до занять фізичною культурою і спортом людей старшого і літнього віку вимагає особливо поглибленого лікарського контролю за ними. За станом фізичного розвитку і фізичної підготовленості, тих хто займається поділяють на наступні медичні групи:

1-а — практично здорові люди, що не звертаються зі скаргами на здоров’я до лікарів, володіють достатньою для свого віку фізичною підготовленістю.

2-а — особи з невеликими відхиленнями функціонального характеру при достатній компенсації, або початковими формами захворювань, а також практично здорові люди з недостатньою фізичною підготовленістю.

3-а — особи з пониженою функціональною адаптацією, відхиленнями в стані здоров'я постійного або тимчасового характеру, із слабкою фізичною подготовленістю.

Для визначення до якої групи відносяться ті хто займається фізичною культурою, проходять медичну комісію, яка і визначає ступінь здоров’я.

За відсутності противопоказань обстежуваному видаєтся довідка, що дає право займатися фізичними вправами у відповідній групі.

Залежно від динаміки стану здоров'я і фізичної  підготовленості  в процесі регулярних занять той, хто займається може бути переведений в ту або іншу медичну групу.

Важливою складовою частиною медичних обстежень є лікарсько-педагогічні спостереження і контроль за навантаженнями. Крім того, проводиться санітарно-гігієнічний контроль за місцями занять, ведеться санітарно-освітня робота серед тих, що займаються.

Лікар бере участь в методичній роботі, дає відповідні рекомендації, проводить консультації. При цьому він повинен керуватися таблицею обмежень і противопока­зань.

Всі, хто займається фізичною культурою і спортом за навчальним розкладом або самостійно, не повинні минати медичні обстеження.

Додаткові медичні огляди проводяться перед змаганнями, після перенесених захворювань, при несприятливих суб'єктив­них відчуттях, за направленням вчителя фізичного виховання.

Самоконтроль в процесі фізичного виховання і спорту.

Лікарський контроль і лікарсько-педагогічні спостереження дадуть кращий результат, якщо вони будуть доповнені самоконтро­лем.

Самоконтроль — істотне доповнення лікарського контролю. Він проводиться тими, що самі займаються. Для цього кожен з них зобов'язаний вести щоденник самоконтролю.

Самоконтроль дозволяє своєчасно встановити на­явність тих або інших відхилень в стані здоров'я тих, хто займається, приймати необхідні заходи по їх видаленню. Для того необхідно завести щоденник самоконтролю.

До ведення щоденника самоконтролю тих, хто займається необхідно привчити з самого початку занять в групі.

ОБ'ЄКТИВНІ ПОКАЗНИКИ

Зріст — важливий показник фізичного розвитку. Але він повинен розглядатися у поєднанні з масою тіла, обхватом грудної клітини, ЖЕЛ (спірометрія). Вимір зросту має велике значення для розрахунку показників, що характеризують правильність, про­порційність статури і стан фізичного розвитку.

Маса тіла служить однією з основних характеристик фізичного стану людини і є показником розвитку її організму.

Обхват грудної клітини. Добре розвинена груд­на клітина — показник хорошого фізичного розвитку і відома гарантія міцного здоров'я. Об’єм грудної клітини досліджується в стані спокою (у паузі), при вдиху і видиху.

М'язова сила рук. Сила м'язів рук вимірюється динамометром. М'язова сила рук залежить від зросту, маси тіла, об’єму грудної клітини і інших пока­зників. В середньому відносна сила м'язів рук для чоловіків — 60—70% ваги, для жінок — 45—50% ваги. Станова м'язова сила - це сила м’язів-розги­начів спини. Вона залежить від зросту, віку, маси тіла, роду занять. У чоловіків станова м'язова  сила  значно  вища,  ніж  у  жінок. З віком вона починає знижуватись.

Спірометрія. ЖОЛ — це об'єм повітря, яке можна видихнути з легенів, що характеризує головним чином силу дихальних м'язів, а також еластичність легеневої тканини.

Величина ЖОЛ у різних людей коливається в достатньо широких межах залежно від віку, стану здоров'я і інших показників. Заняття фізичною культурою і спортом, особливо веслуванням, плаванням, бігом, спортивними іграми, сприяє збільшенню ЖОЛ.

Пульс. Рівень тренованості людини і її пацездатність багато в чому залежать від функціональної здатності серцево-судинної системи.

Кожній людині властива своя частота пульсу. В стані спокою у здорового нетренованого чоловіка вона зазвичай складає 60—80 уд/хв, у жінок вона на 5—10 ударів частіша.

Частота пульсу залежить від віку, рівня фізичних навантажень і ін. Під час занять фізичними вправами пульс завжди підвищується.

Потовиділення. При великій м'язовій роботі по­товиділення сприяє встановленню кислотної рівноваги, регулює температуру тіла і є основним показником нормального водно-солевого об­міну.

У спокої за 1 год. з поверхні шкіри людини виділяєт­ся 36—60 г води, а за добу — 900 гр. Помірне навантаження викликає втрату води за добу до 2 л.

Потовиділення залежить не лише від навантаження і темпе­ратури повітря, але і від стану нервової системи.

При правильній методиці і режимі тренування потовиділення зменшується, а маса тіла майже не змінюється.

СУБ'ЄКТИВНІ ДАНІ

Настрій відіграє велику роль в житті людини. Більшій ефективності тренувального процесу сприяє гарний настрій.

Але спорт, фізична культура, у свою чергу, покращують настрій, викликають відчуття бадьорості, ра­дості, упевненості в своїх силах.

Коли людина знаходиться в хорошій спортивній фор­мі, вона по іншому сприймає навколишній світ.

Самопочуття. Під впливом регулярних занять фі­зичними вправами і спортом перебудовується весь організм. Так, робота серця, легенів і інших внут­рішніх органів супроводжується виникненням нервових імпульсів. У звичайних умовах ці імпульси не доходять до кори головного мозку і не викликають відповідних реакцій, перехідних у відчуття. Ось чому здо­рові люди зазвичай не відчувають дискомфорту свого серця, легенів, печінки і тому подібне.

Самопочуття — це своєрідний барометр впливу фізичних вправ на організм тих, хто займається. Надмірні навантаження супроводжуються поганим самопочуттям. Якщо воно зберігається тривалий час, необ­хідно негайно звернутися до лікаря і знизити на­вантаження.

Втома, зниження працездатності безпосередньо пов'язані із станом нервової системи людини. Це складний фізіологічний процес, який починається у вищих відділеннях нервової системи і впливає на інші системи і органи орга­нізму.

Нічний сон не можна замінити нічим. Суть його полягає в своєрідній затримці діяльності нервових клітин кори головного мозку процесом тор­можіння. Глибина і тривалість сну залежать від багатьох причин.

Сон повинен бути достатнім і регулярним, але не менше 7 год, а при великих за об'ємом фізичних навантаженнях — 8—9 год.

Корисно перед сном зробити прогулянку на свіжому повітрі. При цьому їжу потрібно приймати останній раз не пізніше ніж за 1,5—2 год. до сну, у вечерю не повинні входити міцний чай, кава; палити на ніч строго за­бороняється.

Апетит. При фізичних навантаженнях обмін речовин відбувається активніше.

У перші дні занять маса тіла зменшується, оскільки витрачаються запаси організму: «тане» накопичений жир і втрачається вода, але одночасно з цим развивається апетит. Загальновідомо, що апетит є не стійкий, легко порушується при нездужаннях, хворобі, але потім знов відновлюється.

Часто при порушеннях тренувального режиму, підвищеному навантаженні, перенапруженні апетит втрачається. Це дозволяє судити про правильність або неправильність методики занять.

У щоденнику самоконтролю апетит наголошується як хороший, задовільний, поганий.

Серцебиття — це відчуття частих і сильних уда­рів серця, пов'язане з поганим самопочуттям. При цьому пульс частішає або сповільнюється, тобто буває неритміч­ним.

Серцебиття є, як правило, ознакою підвищеного збудження нервового апарату серця.

Час виникнення серцебиття, його характер, тривалість, ступінь зв'язку з тренувальними заняттями слід відзначати в щоденнику самоконтролю.

Головні болі найчастіше виникають при різних захворюваннях. Крім того, головні болі і головозапаморочення можуть бути викликані стомленням і надмірними фізичними навантаженнями.

Тривалі головні болі — ознака серйозної хвороби (малокрів'я, серцево-судинних, шлунково-кишечних, нирок, нервових і інших захворювань).

Інколи головні болі і запаморочення появляют­ся при заняттях фізичними вправами. Тут особливо важливим є самоконтроль, який допоможе вияс­нити, після яких вправ і коли вони з'являються, визначити їх тривалість.

Задишка. Робота серця тісно пов'язана з діяльністю легенів. Тому ослаблення серцевого м'яза спричиняє за собою порушення кровообігу в легенях, знижує їх вентиляцію, тобто обмін між легеневим і зовнішнім повітрям. В результаті цього в крові виникає недолік кисню і надлишок вуглекислоти, яка подразнює дихальний центр, викликаючи задишку.

Всяка енергійна робота, заняття фізичними вправами викликають прискорене дихання, тобто задишку. Після великого фізичного навантаження задишка вважається нормальним явищем. При цьому число диха­ння може подвоїтися і навіть потроїтися. У міру наростання тренованості, задишка зникає і дихання швидко приходить в норму.

Болі у м'язах. Часто в підготовчому періоді заняття або в осіб, що тільки що приступили до занять фізичною культурою, з'являються болі в м'язах. Як правило, ці болі продовжуються протягом двох-трьох тижнів і є причиною активної перебудови організму.

  В тих, хто постійно займається фізичною культурою ці болі не проявляяються, і після великих фізичних навантажень їх м'язи швидко відновлюють свою працездатність. Масаж, вживання різних лі­карських засобів допомагають швидше зняти болі в м'язах.

Болі в боці. Вони наголошуються в правому підребер'ї — в області печінки або в лівому — в області селезінки після великого фізичного навантаження.

Поява болю в лівому підребер'ї пояснюється переповненням селезінки кров'ю, в правому підребер'ї — переповненням кров'ю печінки.

Ці болі обумовлені різними причинами — надмірним навантаженням, неправильним диханням, тренуванням після прийому їжі, порушеннями в роботі серця.