7.5.4. Системи кабельного телебачення

Ефірне, супутникове і кабельне телебачення, незважаючи на всі труднощі їх взаємодії, співіснують - змінюючи, доповнюючи і стиму­люючи один одного. Сьогодні кабель і супутники важко уявити одне без одного. До того ж кабельний зв'язок з'явився набагато раніше космічного. Вже у першій третині XX ст., у міру зростання обсягу інформації, що передавалася по ефіру, стала відчутна обмеженість частотного радіодіапазону. Вихід був знайдений завдяки передачі радіосигналів по проводах. Але цей метод довгий час сприймався як додаток до ефірного мовлення просто тому, що аудиторія кабельного телебачення обмежена лише тими, хто підключився до мережі.

Ефірне мовлення ефективне тим, що забезпечує необмежений доступ людей до переданої інформації. У цьому значенні воно є універсальним і недорогим. Кабельне телебачення встановлює зв'язок між постачальниками та споживачами програм, забезпечуючи цим прямі комерційні відносини між ними. Найважливіша роль кабеля полягає в тому, що він дає адресну можливість отримувати різно­манітні види комунікацій, різні види послуг, причому значно вищої якості, ніж по ефіру.

Вперше передачу програм для домашніх телевізорів по проводах здійснили у 1948 р. у США. Але бурхливий розвиток кабельного телевізійного мовлення розпочався лише з появою кольо­рових телевізорів, оскільки кольоровий телесигнал значно більше підлягає ефірним "спотворенням", ніж чорно-білий. Нині кабельне телебачення дуже розповсюджено у світі.

Основними перевагами кабельного телебачення є підвищення якості передач за рахунок зменшення перешкод, забезпечення якіс­ним телевізійним мовленням населення в зонах невпевненого при­йому, значне збільшення чисельності каналів і програм, встановлення двостороннього зв'язку, надання абонентам додаткових послуг, можливість організації комерційного телебачення, покращання зов­нішнього вигляду будинків за рахунок значного зменшення кількості телевізійних антен.

"Чисто" кабельне телебачення в умовах величезної мережі занадто дороге. Тому на сьогодні значного розповсюдження набуло ефірно-кабельне телебачення. У цьому випадку сигнал потрапляє в телеприймач не через власну, індивідуальну антену, а через колективну антену, що забезпечує сигналом одразу кілька квартир. Таких колективних систем телебачення нині багато. Вони відрізня­ються між собою за ступенем складності та за функціональним призначенням.

Найпростішою з них є система ' колективного прийому телебачення (СКПТ). За цією системою приймання здійснюється на одну колективну одноканальну або багатоканальну антену, до якої

підключаються декілька десятків або сотень телевізорів. До розпо­дільчої мережі в такому випадку входять телевізійні антенні підсилювачі (ТАП) і розподільчі коробки (РК), а також магістральні та коаксиальні кабелі (див. рис. 7.16.):

Рис.7.16. Структурна схема системи колективного прийому телебачення (СКПТ):

ТАП - телевізійний антенний підсилювач;

РК - розподільчі коробки; ТП - телевізійний приймач

Одна СКПТ обслуговує, як правило, один під'їзд. Кількість СКПТ у місті, особливо великому, дуже значна. На сьогодні більша частина міського населення країни підключена до цієї системи телебачення. Але СКПТ перестає нині відповідати поставленим до неї вимогам, головним чином через нестачу кількості й потужності каналів у метровому діапазоні (усього 12 каналів). Часткове вирі­шення цієї проблеми може бути знайдено за рахунок використання дециметрового діапазону (ДЦМ), що дає можливість здійснювати телевізійне мовлення ще по 19 каналах (з 21 по 39).

Існують два способи прийому телепрограм у діапазоні дециметрових хвиль (ДЦХ).

Перший полягає у тому, що вільні канали метрового діапазону, що не використовуються для телевізійного мовлення, заповнюються програмами дециметрового діапазону шляхом їх перетворення по частоті (конвертування). Для кожного каналу необхідний свій конвертер.

Перевагою цього способу є те, що не потрібно переробляти існуючу мережу СКПТ та схеми телевізорів. Недолік цього способу полягає в обмеженій кількості телеканалів. їх кількість теоретично не більше 12, а практично 5-6.

Завдяки другого способу прийому телевізійні сигнали передаються по розподільчій мережі безпосередньо до телевізора в діапазоні ДМХ без перетворення. За цього способу використовують антену ДМХ або однохвильову антену. Число телеканалів при цьому збільшується і не обмежується конструкцією перемикача телевізійних каналів (ПТК) приймача. Це безумовно перевага такого способу, оскільки поставлене завдання збільшення кількості каналів тут вирішується без обмежень. Робота стандартного телевізора забезпечується в цьому випадку шляхом встановлення в ньому індивідуального конвертера (див. рис. 7.17).

Рис. 7.17. Структурна схема СКПТ з дециметровим діапазоном:

ТАП - телевізійний антенний підсилювач; РК - розподільчі коробки;

К- конвертер; ПТК - перемикач телевізійних каналів

Нині випускають укрупнені СКПТ, так звані крупні системи колективного прийому телебачення {КСКПТ). Ці системи обслуго­вують тисячі і десятки тисяч абонентів, крім того, забезпечується значно якісніший прийом. Сигнал з антени надходить на підсилювач-розподільник сигналів (ПРС), до виходів якого підключені всі під'їзди будинку. Крім того, телевізійні програми подаються в магістральну лінію (колектор), що проходить вздовж ряду будинків мікрорайону. Від колектора до кожного будинку робиться кабельний ввід, по якому телевізійні програми подаються на внутрішньо-будинкові розподільчі мережі.

Наступним етапом розвитку кабельного телебачення є магіст­ральна кабельна система масового обслуговування (МКСМО), яка широко застосовується для надання населенню різних послуг: комер­ційне та навчальне телебачення, телефон і відеотелефон, телеграф і фототелеграф, поштова кореспонденція, зміст газет та журналів, доступ в бібліотеки, послуги з боку обчислювальних центрів тощо. Кількість абонентів у цій системі досягає сотні тисяч, тобто одна така система може обслуговувати окремі райони міста чи цілі невеликі міста.

МКСМО являє собою інтегровану систему зв'язку, в якій всі види інформації будуть передаватися в цифровій формі з великою швидкістю. На прийомному каналі ці сигнали перетворюються в зображення, звук, текстову або іншу інформацію залежно від типу кінцевого пристрою і бажання абонента. МКСМО - інтерактивна система кабельного телебачення.