- •Зовнішня політика держави
- •Дати на самостійне вивчення засоби
- •Види зп
- •4. Фактори впливу на зп
- •1. Зовнішні фактори
- •1. Географічні та природні умови країни
- •7. Засоби масової інформації – м.Б як внутрішні так і зовнішні:
- •1. Зовнішня політика домінує над внутрішньою:
- •2. Зовнішня політика існує паралельно з внутрішньою, оскільки:
- •3.Зовнішня політика випливає із внутрішньої і безпосередньо залежить від неї, оскільки:
- •Саме від внутрішньої політики залежить як зреагує держава на виклики.
- •Надсистемні фактори
- •4.Зовнішньополітична стратегія для України
- •Домашнє завдання по темі.
Види зп
Відносини між державою і міжнародним середовищем носять чіткий характер: держава впливає на нього з метою зміни, середовище реагує на ці дії.
Поведінку держави здебільшого розглядають як:
Власні дії держави
Реакцію на зовнішні чи внутрішні подразнення – (вона є об”єктом дій, або сама їх здійснює.)
Але кожна з держав реагує на виклики по різному, залежно від ряду факторів.
Стабільність системи носить динамічний характер – вихід з рівноваги і повернення до рівноваги на новому етапі відносин.
Метою ЗП – є власне досягнення рівноваги між своїми інтересами і міжнародними відносинами. Однак це не може відбуватися при ігноруванні інтерсів інших держав. Тому реалізація зовнішньої політики може відбуватися лише в рамках співпраці з іншими країнами.
При цьому, що жоден з учасників не може забезпечити повну рівновагу внутрішнього і зовнішнього середовища, завжди існує границя еластичності, яка веде до зміни системи чи її занепаду. Ця границя визначається інтересами пануючого класу і устроєм держави.
В теорії міжнародних відносин існує дві моделі аналізу зовнішньої політики держави:
Пасивний підхід, (первинність ЗП)
Активний підхід, коли внутрішні потреби і інтереси держави не залежать від зовнішнього середовища. В цьому випадку зовнішня політика держави є виразом інтересів народів і суспільних класів. (первинність ВП)
Слід відзначити, що в будь-якому випадку держава впливає на міжнародне середовище і само зазнає змін під його впливом.
Й. Розентау (1970) виділяє 4 типи зовнішньої політики в залежності від процесів адаптації:
Слабка … зовнішня політика . Д узгоджує свої структури відповідно до тиску і змін в міжнародних відносинах.
Агресивна зовнішня політика . Держава сама формує внутрішні структури і своє міжнародне середовище.
Активна зовнішня політика , коли держава змінює і своє внутрішне середовище і міжнародні відносини для досягнення рівноваги між ними.
консервативна зовнішня політика, коли держава досягнувши рівноваги, не хоче жодних змін. Зацікавлена в збереженні статус-кво.
Відносини можуть носити наступний характер:
Партнерство – стосунки взаємної підтримки зовнішньо-політичних дій, надання допомоги у здійсненні зовнішньо-політичних акцій, взаємних гарантій безпеки, спільна позиція з певних питань міжнародного життя.
Мирне співвіснування –взаємовигідне співробітництво, або не протиставляння один одному.
Конфронтація – протистояння один одному в сфері життєво важливих інтересів.
Конфлікту – відкрита, в т.ч. збройна боротьба.
Домінаційні – контроль однієї іншою через економічну залежність,
Виходячи з цієї класифікації. На думку Розенау, можна передбачити наслідки взаємодій між різними типами зовнішньої політики:
|
Слабка |
Активна |
Агресивна |
Консервативна |
Слабка |
Співіснування |
Співіснування |
партнерство |
партнерство |
Активна |
Співіснування |
партнерство |
Співіснування. |
Співіснування |
Агресивна |
партнерство |
КОНФЛІКТ |
КОНФЛІКТ |
КОНФЛІКТ |
Консервативна |
партнерство |
Співіснування |
КОНФЛІКТ |
партнерство |
ЗП не є єдино можливою і наперед визначеною і являє собою широке коло альтернатив (тому м.б. непослідовною), які залежать від прийняти ЗП рішень.