Дати на самостійне вивчення засоби

Щоправда, в західній по-літології можна зустріти й інші види кдасифікації, зокре-ма, поділ їх на засоби матеріального (інформаційний апарат, технічна інформація, апарат примусу, а також продовольство, сировина, машини) і людського харакге-ру (посольства, інтпі представницгва, особовий склад ар-мії, кадри урядових та неурадових установ і форми їх ор-ганізації тощо). Але більш поширеним є все ж таки пер-ший варіант. . ,

Тут, передовсім, слід виділити політичні засоби, й насамперед дипломатію, під якою розуміють офіційну діяльність держав, урядів і спеціальних органів, спрямовану на реалізацію цілей і завдань зовнішньої політики.

Термін «дипломатія» походить від давньогрецького слова «с1ір1ота», що означало «лист, складений навпіл». Такий лист за античних часів засвідчував державні повно-важення особи, яка його отримувала.

В системі МВ дипломатія виконує функції:

• регулювання спірних міждержавних питань,

• розширення контактів, взаємин і співробітнищ-ва між країнами та народами.

• сприяє зміні позицій сторін, коригування їхнього зовнішньополітич-ного курсу, досягнення компромісу і згоди.

• мистецгво ведення переговорів, досягнення порозу-міння задля здійснення своїх цілей. будучи важливим і витонченим елементом спонукання, ви-користання різноманітних чинників впливу.

За мирних часів дипломатія підпорядковує собі всі інші засоби між-народного спілкування і зумовлює їхнє відповідне застосування. Найпоширені.шими в пракгиці дипломатичними методами є: офіційні та інші візити, переговори, диплома-тичні конгреси, конференції, наради і зустрічі, підготов-ка й укладення дво- і багатосторонніх договорів, участь у роботі міжнародних організашй та їхніх органів, пред-ставницгво держав за кордоном, дипломатичне листуван-ня тошо.

Систему пріоритетів дипломатичних функцій західні політологи викладають у такій послідовності. По-перше, дипломатія, значною мірою, є технікою примусу. По-друге, дипломатія є технікою переконання. У процесі дипломатичного «торгу» інколи може стиратися грань між примусом і переконанням і обидва підходи часто переходять один у другий.

По-третє, дипломатія виступає як процедура врегулювання

Серед ідеологічних засобів міжнародної політики перш за все слід відмітити засоби впливу на світову громадськість шляхом зовнішньополітичної пропаганди. Одним із заходів ідеологічного характеру є також культурні з^язки між державами. Характер такого впливу залежить від змісту тих творів мистецтва, досягнень культури, науки, які є предметом культурного обміну.

Важливу роль у вирішенні зовнішньополітичних зав-дань відіграють економічні засоби. Держава має у своєму розпорядженні :

• товарні фонди,

• фінансові та грошові ре-сурси,

• досягнення науки і техніки, які вона може прода-вати, надавати іншим країнам у вигляді допомоги або кредитів і,

таким чином, впливати на міжнародні стосунки.

Вона має також спеціальні установи (зовнішньоторговельні, зовнішньоекономічні, митний апарат), які проводять відповідну фінансову, торгову та митну політику. Значення економічних засобів впливу та їх співвідношення із політичними засобами неоднакові у різні історичні епохи і залежать від стану економіки країни та багатьох інших чинників.

4. нарешті, воєнні засоби, серед яких головне місце займають збройні сили. Останні можуть використовуватися як засоби шантажу, насильства по відношенню до інших країн, як засіб стримування агресивних прагнень інших держав.

Як уже зазначалося вище, протягом всієї історії людства невід’ємним компонентом зовнішньополітичної діяльності держав і всієї системи міжнародних відносин була війна, яка розглядалася як найважливіший засіб досягнення зовнішньополітичних цілей. Традиційно вважалося, що стабільність і рівновагу в системі міжнародних відносин можна забезпечити тільки воєнною силою. Нині з розвитком матеріальних і технічних засобів ведення війни, з появою зброї масового знищення, цей традиційний підхід поступається місцем усвідомленню необхідності (запобігти використанню воєнних засобів у вирішенні спірних міжнародних питань), заміни їх політичними засобами.

Але значення воєнних засобів ведення міжнародної політики, :на жаль, поки що залишається дуже великим і недооцінювати їх не можна.

3. Методи – це механізм застосування (використання) існуючих засобів. Основними з яких є :

• переконання

• стимулювання,

• примус,

• насилля

• і їх комбінація

Зовнішня політика - держави є процесом вибору цілей і засобів і випливає із співвідношення параметрів внутрішнього та зовнішнього середовищ.

Зовнішня політика посередковано через:

• Постановку цілей;

• Вибір засобів і методів

Відображає внутріньополітичну ситуацю в країні.

3