55. Попередження і усунення конфліктів в роботі педагогічного колективу.

Серед заходiв, що сприяють урегулюванню конфлiктiв цього типу, передусiм зазначимо креативний психотренiнг.

2. Дослiдження було присвячено вивченню способiв, якi застосовують працiвники пiд час розв’язання конфлiктiв. Необхiднiсть такого дослiдження зумовлена тим, що за родом своєї дiяльностi працiвники органiв внутрiшнiх справ розв’язують суперечки конфлiктного характеру, тому небайдуже, якими способами i засобами долаються протирiччя мiж учасниками конфлiктної взаємодiї, i на пiдставi якого типу взаємостосункiв вони доходять згоди, оскiльки вiд цього значною мiрою залежить емоцiйна атмосфера подальшої професiйної дiяльностi, її продуктивнiсть, а iнколи й саме здiйснення.

Передусiм слiд реалiстично оцiнити i проаналiзувати конфлiкт, а це означає, що людина повинна:

а) вiдрiзнити безпосереднiй привiд конфлiктної сутички вiд її причини, яка нерiдко маскується учасниками конфлiкту;

б) з’ясувати суб’єктивнi мотиви вступання людей у конфлiкт. У нагодi можуть стати життєвий шлях людини, особливо за останнiй перiод, її погляди, переконання, основнi iнтереси i запити;

в) визначити спрямованiсть конкретних дiй учасникiв конфлiктiв. У засобах, що застосовуються ними, вiдбиваються мотиви участi людини в конфлiктi;

г) визначити «дiлову (об’єктивну) зону» конфлiкту. Важливо встановити, якою мiрою предмет неурегульованої розбiжностi стосується взаємодiї працiвникiв, системи органiзацiї й оплати працi в пiдроздiлi, а якою — особливостей дiлових i особистiсних взаємовiдносин конфлiктуючих сторiн. Це дозволяє одночасно, встановити й характер мiжособистiсного конфлiкту, i локалiзувати його сферу;

д) вислухати усiх учасникiв конфлiкту (бути неупередженим, стриманим, не робити нiяких передчасних висновкiв).

Найскладнiшим i вiдповiдальним етапом у розв’язаннi конфлiкту є вироблення i прийняття рiшення. Вибираючи спосiб його вирiшення, необхiдно пам’ятати про три важливi умови, що визначають успiшнiсть використання будь-якого способу.

По-перше, необхiдно пам’ятати i бути впевненим утому, що практично будь-який конфлiкт може бути вирiшеним безконфлiктно, причому без суттєвих жертв для своїх iнтересiв. Ми часто не знаходимо безконфлiктного вирiшення тому, що нам не вистачає знань закономiрностей розвитку щодо їх вирiшення, або бракує часу на пошук оптимального рiшення, оскiльки конфлiкт розвивається надто стрiмко.

По-друге, необхiдно дiйсно прагнути вирiшити протирiччя i основне — вирiшити його безконфлiктно.У працiвника повинен бути достатньо чiткий, явно виражений i стiйкий мотив на безконфлiктне вирiшення протирiччя. Це допоможе долати труднощi, що неминуче виникатимуть на шляху.

По-третє, важливо на усiх етапах вирiшення конфлiкту мiнiмiзувати власнi негативнi емоцiї стосовно опонента. i опонент має прагнути цього стосовно себе.

56. Сутність педагогічного спілкування, його функції.

Педагогічне спілкування -- система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для обопільної діяльності.

Ініціатором і керівником цього процесу є педагог. Спілкування вчителя з учнем спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату в системах "учитель - учень" і "учень - учень". Воно передбачає виконання важливих функцій:

- обмін інформацією між педагогом та учнями;

- міжособистісне пізнання;

- організація та регулювання взаємин і спільної діяльності;

- здійснення виховного впливу;

- педагогічно доцільна самопрезентація педагога.

Педагог у своїй діяльності намагається бути і джерелом інформації, і людиною, яка пізнає іншу людину або групу людей, і організатором колективних діяльності та взаємин. Педагогічне спілкування допомагає вчителеві організувати взаємодію на уроці і поза ним як цілісний процес. Не обмежуючись лише інформаційною функцією, воно створює умови для обміну ставленням, переживаннями, допомагає самоутвердженню школяра в колективі, забезпечує співтворчість у класі.

Основними ознаками педагогічного спілкування на суб'єкт-суб'єктному рівні є:

- особистісна орієнтація співрозмовників (здатність бачити і розуміти співрозмовника);

- рівність психологічних позицій співрозмовників (недопустиме домінування педагога у спілкуванні, він має визнавати право учня на власну думку, позицію);

- проникнення у світ почуттів і переживань, готовність прийняти точку зору співрозмовника (спілкування за законами взаємної довіри, коли партнери вслухаються, поділяють почуття один одного, співпереживають, має особливий педагогічний ефект);

- нестандартні прийоми спілкування (відхід від суто рольової позиції вчителя).