Тема 2: організація режиму таємності та таємної роботи

1. Порядок допуску особового складу до таємних документів, їх облік і контроль

Державна таємниця  вид таємної інформації, що охоплює відомості в сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки i охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України, та які визнані у порядку, встановленому Законом України “Про державну таємницю”, державною таємницею i підлягають охороні державою.

Допуск громадян до державної таємниці залежить від ступеня секретності інформації. Встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:

− форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно";

− форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно";

− форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно".

Передбачаються такі терміни дії допусків:

− для форми 1  3 роки;

− для форми 2  7 років;

− для форми 3  10 років.

Допуск до державної таємниці із ступенями секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно" надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.

В окремих випадках, які визначаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, за погодженням із Службою безпеки України громадянам України віком від 16 років може надаватися допуск до державної таємниці із ступенями секретності "цілком таємно" та "таємно", а віком від 17 років  також до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості".

Допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов’язаних з державною таємницею.

Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну таємницю, не пов’язана з місцем роботи, служби або навчання, допуск може надаватися за місцем провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею.

Надання допуску передбачає:

1. Визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією.

2. Перевірку громадянина у зв’язку з допуском до державної таємниці.

3. Взяття громадянином на себе письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена.

4. Одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв’язку з його допуском до державної таємниці.

5. Ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Рішення про допуск громадянина до державної таємниці ухвалюється не пізніше 5 днів після надходження до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації висновків за матеріалами його перевірки у зв’язку з допуском до державної таємниці.

Відмова у наданні допуску до державної таємниці

Допуск до державної таємниці не надається у разі:

1. Відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією.

2. Сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом.

3. Відмови громадянина взяти на себе письмове зобов’язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв’язку з допуском до державної таємниці.

4. Наявності у громадянина судимості за тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої у встановленому порядку.

5. Наявності у громадянина психічних захворювань, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров’я України і Службою безпеки України.

У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:

1. Повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе.

2. Постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном.

3. Невиконання громадянином обов’язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Облік документів, які містять у собі таємну інформацію, ведеться в журналі “Опис документів, що знаходяться у виконавця” (ф.6).

Контроль за забезпеченням охорони державної таємниці

Керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов’язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, що розміщують замовлення у підрядників, зобов’язані контролювати стан охорони державної таємниці, яка була передана підрядникам у зв’язку з виконанням замовлення.

Органи державної влади, яким рішенням державного експерта з питань таємниць було надано право вирішувати питання про доступ органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій до конкретної секретної інформації, зобов’язані контролювати стан охорони державної таємниці в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які виконують роботи, що пов’язані з відповідною державною таємницею, або зберігають матеріальні носії зазначеної секретної інформації.

Контроль за дотриманням законодавства про державну таємницю в системі Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону України "Про Службу безпеки України".

Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв’язку з виконанням цих повноважень здобувати від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, що викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов’язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності.

Нагляд за дотриманням законодавства про державну таємницю здійснюється у порядку, визначеному законом.

Допуск та доступ посадових осіб, які здійснюють нагляд, до відомостей, що становлять державну таємницю, проводяться відповідно до цього Закону.

3 метою надійного збереження державної та військової таємниці до всіх ociб, що допущені до секретних робіт i документів (виробів) ставляться відповідні вимоги, які повинні ними неухильно виконуватися в процесі службової діяльності. Крім цього, цим особам дається низка рекомендацій i передбачаються деякі обмеження в їх повсякденному житті. Все це здійснюється для недопущення будь-яких передумов щодо можливого витоку секретних відомостей.

Виконавці повинні знати:

1. Ступінь секретності робіт, які виконуються військовослужбовцями.

2. Визначити гриф секретності документів.

3. Знати правила обліку i збереження секретних документів.

4. Знати встановлений порядок роботи з ними.

Особи, що допущені до секретних робіт, документів i виробів зобов'язані:

− знати i суворо виконувати вимоги керівних документів, зберігати в таємниці секретні відомості, що стали їм відомі у справах служби (роботи або іншим шляхом, припиняти дії інших ociб, які можуть спричинити розголошення секретних відомостей або втрати, крадіжки) секретних документів (виробів). Про причини або умови можливого витоку відомостей негайно доповісти своєму безпосередньому начальнику;

− дотримуватися встановленого порядку виїзду за кордон. У випадку спроби з боку іноземних громадян отримати секретну інформацію, компрометації або встановлення контакту, який не був установлений програмою перебування, після повернення із закордонної поїздки доповісти своєму безпосередньому начальнику;

− виконувати секретні роботи i знайомитися з секретними відомостями, документами та виробами в обсязі своїх службових обов’язків, знати ступінь секретності робіт, що виконуються, правильно відповідно до переліку відомостей, що підлягають засекречуванню, визначити гриф секретності документів (виробів), що розробляються, дотримуватися правил використання, порядку обліку i збереження секретних документів i виробів;

− негайно ставити на облік усі отримані секретні документи (вироби) за формою № 6, зберігання їх тільки в сейфах, металевих шафах, ящиках або робочих папках (чемоданах) і щоденно перед закінченням робочого дня перевіряти їх наявність. Сейфи із секретними документами після кожного розпечатування закривати, після закінчення робочого дня запечатувати, здавати під охорону. Не допускати сумісного зберігання в сейфі (робочій папці) секретних і несекретних документів, якщо останні не є додатком до секретних документів. Переносити секретні документи в приміщенні тільки в папках, що забезпечують їх збереження;

− розробляти секретні документи, робити записи секретного характеру тільки в робочих зошитах (блокнотах) або на аркушах паперу, взятих на облік у секретному органі. Визначати кількість примірників секретних документів у суворій відповідності до дійсної службової необхідності і не допускати розсилки їх адресатам, які не мають до них прямого відношення;

− знайомити із секретними документами i передавати ix іншим виконавцям під розписку тільки з дозволу свого безпосереднього начальника, вимагати від них підпис на документах, з якими ознайомилися;

− під час особистого листування з організаціями, записів у книгах скарг i підприємств торгівлі, громадського харчування, транспорту i т.д., в книгах відкликів музеїв, виставок, театрів та інших установ указувати свою поштову адресу за місцем прописки. При цьому військовослужбовці строкової служби вказують поштову (телеграфну) адресу, встановлену командирами військових частин за погодженням із підприємством зв’язку; під час реєстрації у готелях, санаторіях, будинках відпочинку, туристичних базах військовослужбовці вказують прізвище, ім’я, по батькові, piк та місце народження, серію i номер посвідчення особи (військового квитка) i номер військової частини, що його видала;

− негайно доповідати своєму безпосередньому начальнику і в режимно-секретній орган про втрату або нестачу секретних документів і виробів, посвідчень, перепусток, ключів від приміщень, сховищ, сейфів, де зберігаються секретні документи, особисті печатки, а також про факти виявлення зайвих і не облікованих секретних документів та виробів;

− під час звільнення, перед відбуттям у відпустку, на лікування, від'їздом у відрядження (терміном більше 15 діб) здати або відзвітуватися перед секретним органом за всі записані за ним документи i вироби, науково-технічну документацію та інші документальні матеріали;

− своєчасно здавати в секретний орган секретні документи, в яких вже немає потреби;

− подавати працівникам режимно-секретного органу для перевірки всі секретні документи, що значаться i є в наявності, i виконувати вимоги режимно-секретних органів щодо дотримання режиму секретності, подавати усні та письмові пояснення про факти розголошення секретних відомостей, втрат документів (виробів), інших порушень режиму секретності;

− своєчасно повідомляти в кадрові органи штабу (установи) про будь-які зміни анкетних та автобіографічних даних. Доповідати безпосередньому начальнику про позаслужбові зв'язки з іноземцями, родичами, що проживають за кордоном, а також про родичів, які від’їжджають за кордон на постійне проживання.

Суворе виконання перелічених обов’язків - прямий обов’язок усіх військовослужбовців, працівників i службовців, що допущені до секретних робіт, документів i виробів. З метою запобігання можливого витоку секретних відомостей усім особам, допущеним до секретних робіт, документів та виробів, забороняється:

− відвідувати посольства, консульства, та інші представництва іноземних держав, приватних компаній i фірм, встановлювати i підтримувати безпосередньо або через інших ociб зв’язок з іноземними громадянами, якщо це не є їх службовим обов’язком. Особи, які у зв'язку зі службовими обов’язками або за спеціальними дорученнями повинні спілкуватися з іноземними громадянами, керуються при цьому вимогами відповідних нормативних актів;

− заносити кіно і фотознимальну, звуко і відеозаписуючу, радіопередавальну i приймальну, а також множувально-копіювальну апаратуру особистого користування в будівлі військових частин i у приміщення, де проводяться таємні роботи;

− повідомляти усно i письмово секретні відомості про характер роботи, що виконується, наявні вироби, системи охорони i перепускний режим, заходи, які проводяться штабом (установою), дійсні найменування i пункти дислокації військових частин, особам, що не мають відношення до цих відомостей у справі служби (роботи);

− вести переговори з секретних питань, а також передавати секретні телеграми i фототелеграми відкритими каналами зв’язку;

− повідомляти будь-які таємні відомості під час звернення по особистих питаннях з пропозиціями, заявами i скаргами в органи військового управління, державні та громадянські організації. Якщо необхідно викласти пропозиції у заяві, скарзі секретні відомості, то такі листи повинні складатися i надсилатися через режимно-секретні органи;

− виносити зі штабу (установи) секретні документи без дозволу начальника штабу (установи), а також користуватися міським i особистим транспортом для їх перевезення i заходити з ними в місця, не пов’язані з виконанням завдання;

− виконувати секретні роботи i зберігати секретні документи на квартирах, в санаторіях, будинках відпочинку, госпіталях та інших непередбачених місцях;

− передавати секретні документи і вироби будь-кому i приймати їх без розпису;

− знімати копії із секретних документів без письмового дозволу (на документі, з якого знімається копія) начальника штабу (установи);

− тримати під час роботи секретні документи в зручних для огляду стороннім особам положенні (в тому числі тим, хто допущений до таких документів, але не має до них прямого відношення);

− залишати секретні документи на столах (в тому числі i в опечатаних робочих папках, в ящиках столів i у відкритих сейфах під час виходу (незалежно від тривалості) із робочої кімнати;

− зберігати секретні документи в сейфах, від яких загублені резервні або робочі ключі, а також передавати іншим особам ключі від сейфів, жетони на отримання робочих папок і особисті номерні печатки;

− використовувати секретні відомості в несекретному службовому листуванні, нетаємних дисертаціях і технічних виданнях, у відкритих статтях, доповідях і виступах, публікувати наукові, науково-технічні та інші роботи, які визначені як винаходи, відкриття, публікація яких заборонена в установленому порядку.

Якщо не виконуються вказані вище вимоги, через що виникло розголошення відомостей, що складають державну таємницю, втрата документів (виробів), що містять такі відомості, а також розголошення воєнних відомостей, що не належать до державної таємниці, але не підлягають оголошенню, винні особи притягаються до відповідальності.