Конкурентні переваги

Рис. 3.. Загальні конкурентні стратегії М. Портера

Стратегія «лідирування на основі зниження витрат цін»

Ця стратегія базується на оптимізації всіх частин виробничо-управлінської системи: виробничих потужностей, які використову­ють технологічні переваги великомасштабного виробництва, рівня витрат на сировину, матеріали, енергоносії; продуктивності праці, структури систем розподілу тощо, тобто орієнтуванні на високий рі­вень показників ефективності виробництва. З іншого боку, це стра­тегія повинна знижувати інші показники конкурентоспроможності:

Лідерство на основі зниження витрат (цін) найбільш доцільне, коли:

• попит є еластичним за ціною;

• у галузі є товарний тип виробництва, продукт відносно стандар­тизований і піддається ефективному вдосконаленню;

• є невелика кількість способів досягнення продуктивної диферен­ціації відповідно до вимог споживачів;

• більшість покупців схильні використовувати товар звичними спо­собами;

• покупці несуть незначні додаткові витрати в разі зміни продавця;

• найбільш уперті покупці роблять покупку за найкращою ціною.

Лідирування за допомогою низьких цін / витрат пов'язане водно­час з певними ризиками:

1) ризик «технологічного прориву» зводить нанівець попередні інвестиції в удосконалення звичних виробничих процесів і виграш в ефективності;

2) ризик зменшення еластичності товару за ціною на основі зрос­тання вимог до якості товарів та інших нецінових факторів;

3) поява товарів з іншими, більш привабливими якостями для за­доволення тих самих потреб.

4) насичення ринку в разі зміни потреб.

Стратегія диференціації

За своїм змістом диференціація може бути різною за розмахом, глибиною та формами. Наприклад, диференціація може проявлятися:

• у специфічних характеристиках товару (газові плити з витяжка­ми, з автоматичними гасителями тощо);

• різноманітні послуги, що надаються після продажу (фірмове обслуговування, індивідуальні майстри тощо);

• забезпечення запасними частинами (додаткові комплекти при про­дажу, доставка необхідних запчастин в обумовлений термін і т.ін.);

• інженерний дизайн і виготовлення за замовленням (автомобілі, меблі тощо);

• широкий спектр моделей, розмірів, цін тощо (годинники, алкогольні напої);

• надійність і небезпечність (залежно від вимог груп споживачів і товарів);

• технологічне лідирування в методах виготовлення, якість і екологічність виробництва та споживання (в тому числі, відповідність стандартам 150);

• завершена товарна лінія та всі види послуг (від попереднього за­мовлення, оплати, виробництва, обслуговування і т.ін.);

• унікальність виробів за стилем, модою (марка, ім'я виробника, продавця тощо).

Стратегія фокусування

Зміст такої стратегії полягає в отриманні (формуванні) конкурен­тних переваг і задоволенні ринкової позиції на досить вузькому сег­менті ринку (з урахуванням продуктової або географічної ознаки). Вибір такої стратегії залежить від можливості фірми обслужити ву­зький сегмент ринку з його специфічними вимогами більш ефектив­но, ніж конкуренти, які зорієнтовані на ширший спектр потреб. Стратегія фокусування — це більш глибока диференціація про­дукції, що випускається фірмою, або досягнення нижчих цін (ви­трат) на сегменті, що обслуговується. Іноді обидві сторони цієї стра­тегії реалізуються одночасно.