Залежність величини прибутку від частки ринку

	Частка ринку, %
	Менш 7	7-15	15-23	23-38	Понад 38
Прибуток від інвестицій, %	10	16	21	23	33

Компанія з високою часткою ринку має можливість еконо­мити на всьому: від виробництва до маркетингу. Така ком­панія може мати в своєму розпорядженні більш кваліфіко­ваний і досвідчений персонал, більш міцні зв'язки з по­стачальниками, дилерами, кредиторами. Широкомасштаб­на діяльність дозволяє такій компанії створювати «більший шум» на ринку. Мається на увазі реклама, заходи щодо сти­мулювання збуту тощо. В результаті споживачі швидше ді­знаються про товари великої компанії, починають їм біль­ше довіряти просто тому, що інформація про них надхо­дить частіше, а це, природно, веде до зростання прибутків такої компанії.

У процесі багатоступінчастих розрахунків у діалоговому режимі менеджер підприємства може порівнювати дані, що характеризують діяльність функціонуючих в галузі підпри­ємств, з емпіричним матеріалом моделі і на цій основі про­гнозувати очікуваний рівень прибутку від інвестицій підпри­ємства (підприємство виходить на деякий прогнозний рівень показника прибутку на інвестований капітал). Підсумковий звіт може містити пропозиції про те, які внутрішні змінні підприємство повинно здійснити, щоб поліпшити свої ре­зультати.

Безумовно, формальний аналіз навіть з використанням найбагатшої емпіричної бази РІМS не дозволяє врахувати такі якісні параметри, як стиль і методи керівництва, стру­ктуру управління, що склалася, мотивацію персоналу під­приємства, роль інновацій і т. ін. Тому проект РІМS є основою для прийняття управлінських рішень так само, як і мегоди портфельного аналізу та інші формальні методи. Отже, даний підхід дозволяє підприємству вчитися на до­свіді інших підприємств, вибирати найзручніші способи майбутніх дій для отримання високих прибутків. Однак по­трібно мати на увазі, що цей проект реалізований стосов­но високорозвинених, відносно стійких видів ринків і бізнесу.

Незалежно від методу портфельного аналізу в його ос­нові є:

• чіткий розподіл напрямів діяльності за ринками товарів або сегментам;

• порівняння стратегічної цінності різних напрямів діяль­ності фірми;

• зв'язок між стратегічним положенням організації, її економічними і фінансовими показниками.

Портфельний аналіз не допускає імпровізації і потребує під­тримки всієї вищої ланки управління, що дозволяє:

• добитись рівноваги між досягненням короткострокових цілей, які дають віддачу на вкладені кошти вже сьогодні, і довгостроковими цілями, які готують завтрашній день організації;

• ураховувати як привабливість ринку, так і потенціал її конкурентоспроможності;

• розставити пріоритети при розподілі кадрових і фінан­сових ресурсів;

• покращити комунікаційні процеси в організації, сфор­мулювати цілі, які будуть розділятись персоналом орга­нізації, підсилити мотиваційні механізми, забезпечити не­обхідний рівень контролю.

Головна слабкість портфельного аналізу полягає в тому, що за швидких змін у зовнішньому середовищі екстраполяція ми­нулих тенденцій є досить ризикованою.

Стратегічні рекомендації, які дає портфельний аналіз, визначають позиції СОБ, носять загальний характер і повинні трансформуватись у конкретніші стратегічні цілі.