Лекція 8-9 Вода, її зоогігієнічне значення. Водопостачання та напування сільскогосподарських тварин

План:

1. Роль і значення води у тваринництві.

2. Санітарно-гігієнічні вимоги до питної води.

3. Фізичні, хімічні та біологічні властивості природної води.

4. Природні джерела та водопостачання на фермах і пасовищах.

5. Методи поліпшення якості, очищення і знезараження води.

1. Роль і значення води у тваринництві.

Вода – один з найважливіших факторів зовнішнього середовища, без якого неможливе існування органічного життя на Землі. В тілі дорослих тварин вміст води становить 60–70% їхньої маси, а у деяких тканинах і секретах її ще більше. Нерівномірний розподіл води серед окремих органів і тканин пояснюється активністю обміну речовин у них. Наприклад, у м’язах води 65–70%, кістках – 20, печінці – 70, нирках – 80, скловидному тілі ока – 99, а в емалі зубів – лише 0,2%. Найбільше її в секретах і виділеннях організму: у молоці – до 87%, крові – 90, шлунково-кишковому соці – 97, слині і поті – близько 100%. Також у тілі новонародженої тварини міститься води близько 72%, тоді як у дорослої – 55–66%.

Вода бере участь у майже всіх біохімічних реакціях організма, оскільки лише у водному середовищі здійснюються процеси асиміляції, дисиміляції, дифузіїї, осмосу. Вода в клітинах і тканинах виступає як розбавник і розчинник поживних речовин та продуктів обміну. В ній здійснюється травлення, транспортування і засвоєння поживних речовин клітинами організму. Розчинені шкідливі та отруйні речовини, які утворюються в процесі обміну, виводяться разом з водою з організму. За рахунок випаровування води з поверхні шкіри і слизових оболонок регулюється теплообмін в організмі.

Водний обмін в організмі підпорядкований центральній нервовій системі, а «депо» води є шкіра, сполучна та м’язова тканини. У результаті того, що вода через нирки, легені кишечник і шкіру постійно виводиться з організму, її необхідно поповнювати. Така потреба забезпечується переважно зовнішнім споживанням питної води, але також і за рахунок розкладу органічних сполук маси тіла (вуглеводів, жирів, білків).

Дослідженнями встановлено, що втрата організмом до 10% води призводить до порушення водно-сольового балансу та серцево-судинної діяльності, підвищення температури тіла, нервових збуджень, сухості й жовтушності слизових оболонок, погіршення апетиту, зниження засвоєння поживних речовин корму та втрат продуктивності. Втрата організмом 20% води викликає колапс і загибель тварин (без корму 40 діб, без води 4–8).

Внаслідок зневоднення організму одночасно відбувається надмірна втрата як води, так і мінеральних солей (хлоридів). Це призводить до порушення електролітного стану клітин, водно-сольового балансу в організмі, через що виникають розлади ШКТ (проноси, запори, блювота), втрата шкірою еластичності, згущення сечі та крові, порушення кровообігу і пригнічення загального стану тварин. Це призводить до інтоксикації.

Вода також необхідна для проведення комплексу ветеринарно-санітарних, гігієнічних і господарських заходів. Її використовують для очищення й дезинфекції приміщень та інвентаря, догляду за тілом тварини, обробки молочного посуду і доїльних апаратів, підготовки кормів до згодовування, на видалення гною (гноївки) з приміщень, на протипожежні заходи.