I.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації виробництва.

Інтенсифікація виробництва зерна включає всі напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації виробництва зерна – збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв’язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі.

Виходячи з цього, вивчення інтенсифікації виробництва зерна здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності виробництва зерна, результату і економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна.

У разі вивчення інтенсифікації виробництва зерна в господарстві потрібно спочатку визначити об’єкт інтенсифікації. В аграрних підприємствах об’єктом інтенсифікації виробництва зерна є загальна площа посіву зернових культур.

У процесі інтенсифікації сільського господарства до землі застосовують різноманітні засоби виробництва і живу працю сільських трудівників. У зв’язку з цим для визначення рівня інтенсивності виробництва зерна використовують систему економічних показників, серед яких є загальні і часткові, вартісні і натуральні.

Узагальненим показником рівня інтенсифікації сільськогосподарського виробництва , який відображає сукупні витрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільського виробництва.

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар сільськогосподарських угідь. Річні витрати сільськогосподарського виробництва включають частину вартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно від об’єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва підприємства або окремих його галузей.

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва зерна, необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 гектар посіву зернових культур. Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для раціонального використання матеріальних оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також сприяє продуктивнішому використанні поголів’я худоби.

Для рівня інтенсивності виробництва зерна характерні затрати живої праці з розрахунку на гектар посіву зернових культур. Інтенсифікацію о виробництва зерна здійснюють на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. Тому, на відміну від інших показників, затрати праці на одиницю земельної площі у процесі інтенсифікації закономірно зменшуються. Це відображає відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої і живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.

В окремих випадках, коли інтенсифікація відбувається на основі вдосконалення технології виробництва, а рівень механізації виробничих процесів не змінюється, затрати праці на гектар земельної площі. Проте це не порушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільського господарства.

У процесі інтенсифікації виробництва зерна зростає використання засобів виробництва – різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому для характеристики рівня інтенсивності виробництва зерна використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год) з розрахунку на 1 га ріллі або посівної площі зернових культур, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі.

Порівнюючи рівень інтенсивності виробництва зерна в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності виробництва зерна дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі.

Основні результативні показники інтенсифікації виробництва зерна – це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га посіву зернових культур. Результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності зернових культур.

Підвищення рівня інтенсивності виробництва зерна має на меті не тільки збільшити вихід продукції з гектара посівної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її одиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає не тільки додаткові вкладення в виробництво зерна та збільшення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності.

Економічну ефективність інтенсифікації зернового виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат – це вартість додаткової валової продукції зернового господарства з розрахунку на 1 грн. додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-, матеріало-, та енергомісткості виробництва.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації зернового господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю посівної площі порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації зернового господарства: окупність додаткових витрат не змінюється , на одиницю посівної площі , вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю посівної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об’єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації зернового господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.