20. Мій Боже, мій Боже, чому Ти покинув Мене? (Мт. 27, 46).

О Боже! Хто ж не співчуватиме Божому Синові, що з любові до людей серед болів умирає на хресті? Рани мучать Його тіло, а смуток і пригноблення так давлять Його духа, що Він благає Свого предвічного Отця, щоб полегшив Його муки. Отець бажає, щоб Син надолужив Його Божій справедливості, тому опускає Його та дозволяє, щоб помер у смутку без потіхи.

Безпотішна смерте мого любого Спасителя, ти є джерелом моєї надії. Мій принижений Ісусе, Твої заслуги скріпляють мою надію, що не помру в опущенні та не буду назавжди відлучений від Тебе в пеклі. Щоправда, не домагаюся потіхи на цій землі. Годжуся на всі муки і брак потіх, що пошлеш мені, бо не заслуговує на потіху той, хто зневагами Тебе заслужив собі на вічні муки. Мені вистачає любити Тебе і проживати у Твоїй ласці. Отож, благаю, щоб Ти не дозволив мені втратити Твою любов.

Нехай всі забудуть про мене, але Ти не дозволь, щоб мені трапилося це страшне нещастя, себто щоб я втратив Твою ласку. Мій Ісусе, що помер за мене, люблю Тебе. Моє єдине Добро, моя Надіє й єдина Любове, люблю Тебе.

21. Розп'яли Його, і з Ним розп'ято теж двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч, а Ісуса посередині (Йо. 10, 18).

Обручниця з Пісні Пісень отак висловилася про втіленого Божого Сина: Ввесь Він — любощі. От хто такий мійМилий! (Пс. 5, 16).

Ісус Христос завжди милий і любий, в яким би стані Він не показався нам, чи як дивимося на Нього як на немовлятко в печері, чи як на помічника св. Йосифа в майстерні, чи як Він самітній пробував у пустині, чи як покритий потом подорожує по Палестині, щоб голосити людям Євангеліє.

Проте ніде не є Він такий дорогий, як на хресті, куди запровадила Його безмежна любов до нас і де звеліла Йому померти. Св. Франциск Салезій каже: «Гора Голгофа це гора залюблених. Слаба та любов, що не зроджується з Христових Страстей. Нещасний той, хто вмирає без любові до Спасителя!» Подумаймо, що цей прибитий до ганебного хреста Чоловік болів це наш правдивий Бог, що страждає і вмирає з любові до нас.

Мій Ісусе, як люди могли б проживати здалека від Тебе і без Твоєї любові, якщо б живою вірою дивилися, що вмираєш на хресті, і вірили, що Ти — їх Бог, що помер за їхнє спасіння? Як же я сам міг вчинити Тобі стільки прикрості, хоч знав все те? Інші, зневажаючи Тебе, принаймні грішили в темряві, а я ображав Тебе серед світла! Проте Твої пробиті руки, відчинений бік, кров і рани зроджують у мені надію на пробачення і Твою ласку.

Моя Любове, жалую, що колись погорджував Тобою. Зате тепер всім серцем люблю Тебе. Ніщо так сильно не мучить мене, як згадка про те, що погорджував Тобою. Проте біль, що його відчуваю, це запорука Твого прощення. Серце Ісуса, розпали вогонь в моїм біднім серці. Мій страждальний Ісусе, нехай помру з болю за те, що образив Тебе. Присвячуюся Тобі, бо ти пожертвував Себе за мене.

Многострадальна Мати Маріє, поможи мені вірно любити Ісуса.

22. І, схиливши голову, Він віддав духа (Йо.19, 30).

Ось, мій Спасителю, куди завела Тебе любов до людей? Вона запровадила Тебе до хреста, де Ти помер з болю серед моря мук і ганьби, як був заповів пророк Давид, кажучи: Я ввійшов у глибину моря і течія затопила Мене(Пс. 68, 3).

Св. Франциск Салезій пише: «Погляньмо на цього Божественного Спасителя. Він простягнений на хресті, немов на почеснім ложі, де вмирає з любові до нас. Чому ж духом не лучимося з Ним, щоб померти на хресті з Тим, що захотів вмирати з любові до нас? Ми повинні кликати: «Держатимусь і ніколи не опущу Його! Помру з Ним і горітиму полум'ям Його любові. Нехай той сам вогонь палить Божественного Творця і Його нужденне сотворіння. Мій Ісус вповні належить до мене і я до Нього. Хочу жити і вмирати, пригорнувшись до Його Серця. Ні смерть, ані життя не розлучить мене з Ісусом!

Так, мій дорогий Спасителю, обнімаю Твій хрест і цілую Твої прибиті ноги. Почуваюся зворушеним і завстидженим, як дивлюся, що Ти Так сильно полюбив мене. Прийми і злучи мене з Собою, щоб уже більше не розлучався з Тобою. Відтепер бажаю з Тобою проживати, радитися і звертати до Тебе всі свої почування, щоб уже більше нічого не прагнув, хіба любити і подобатися Тобі, зітхаючи за хвилиною, коли вийду з цієї долини небезпек, щоб піти до неба, щоб безпосередньо всіма силами любити Тебе у Твоїм Царстві, що є царством вічної любові.

Заки це станеться, поможи мені жити серед жалю за вчинені Тобі зневаги і любити Тебе, бо з любові до Мене Ти віддав Своє Життя. Померлий за мене Ісусе, люблю Тебе. Безконечно люблячий Боже, люблю Тебе. Безконечна Любове, люблю Тебе. Безконечна Любове, люблю Тебе.

Маріє, Мати гарної любові, молись Ісусові за мене.